Переможці конкурсу “20 років поруч”
Наш ювілейний конкурс завершився. Сьогодні ми підбиваємо підсумки і оголошуємо переможців!!!
Василь Каптару, 09.10.2014, 06:16
Шановні друзі, з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі румунської служби іномовлення, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року, з липня до вересня ми провели ювілейний конкурс з призами «20 років поруч». Для участі у конкурсі ви мали відповісти на три прості запитання, написати, що спонукало вас до участі у вікторині та надіслати листи до 30 вересня ц.р.
Головний приз конкурсу: ТИЖНЕВА ПОЇЗДКА НА ДВОХ ДО РУМУНІЇ, точніше путівка з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться неподалік румунсько-українського кордону в селі Сепинца, відомому єдиним у світі «Веселим цвинтарем», що приваблює туристів зі всіх куточків планети.
Для решти учасників ми приготували багато заохочувальних призів, що завжди нагадуватимуть їм про Румунію, зокрема кишенькові радіоприймачі японської марки “Akai”, що мають діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, КИШЕНЬКОВІ ФОТОАПАРАТИ МАРКИ “PENTAX”, а також нові КНИГИ РУМУНСЬКИХ УКРАЇНЦІВ, ВИДАНІ СОЮЗОМ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ, що став головним партнером ювілейного конкурсу.
Перед тим, як оголосити переможців, нагадаємо запитання, на які ви повинні були дати відповідь
1. Коли вийшла в ефір перша передача українською мовою ВСРР?
– Правильна відповідь: Українська передача румунської служби іномовлення уперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року.
2. Коли був створений Союз Українців Румунії?
– Правильна відповідь: Союз українців Румунії, громадська організація, що представляє інтереси всіх етнічних українців, які компактно проживають в різних регіонах Румунії була створена наприкінці грудня 1989 року і офіційно зареєстрована в лютому 1990 року.
3. Яке унікальне і дивовижне творіння людських рук знаходиться в Сепинці?
– Правильна відповідь: У селі Сепинца знаходиться єдиний у світі «Веселий цвинтар», відомий своїми яскравими різнобарвними надгробними хрестами з оригінальними малюнками в стилі наївного мистецтва та веселими текстами, що описують похованих там людей. Кладовище стало музеєм під відкритим небом і національним туристичним центром, що приваблює туристів зі всіх куточків планети.
Далі пропонуємо вашій увазі уривки з листів, які ми отримали до ювілейного конкурсу Української редакції ВСРР «20 років поруч».
Олександр Козленко з райцентру Широке Дніпропетровської області написав: «Як же швидко плине час. Здається, ще зовсім недавно на коротких хвилях зявилася українська служба ВСРР, а вже минуло 20 років. Добре памятаю, як брав участь у конкурсах «10 років разом», «15 років разом», до слова досить успішно. У 2009 році разом з Наталією Заболотною пощастило виграти поїздку в Гура-Гуморулуй й разом зустрічати казкове Різдво в Румунії. Вдячний долі (й вельмишановному Василеві Каптару) за те, що вдалося побувати в Нямецькому монастирі, де довгий час настоятелем був великий український просвітитель святий старець Паїсій Величковський. Чимало читав про нього, його подвижницьку діяльність, але бути присутнім у келії старця, посидіти на ослінчику біля ліжка, де працював хворий Паїсій — це немов доторкнутися до 200-річної історії. Це незабутнє. Це на все життя. Зовсім іншими очима тепер бачу постать Ольги Кобилянської, яка народилася в Гура Гумурулуй, чиє життя проходило серед цих людей і цих гір. Тоді, спускаючись гірськими дорогами попід височенними ялинами, оглядаючи села в засніженій далині, мені відкрилося, чому її називають «гірською орлицею». Не можу не згадати про залишки фортеці Сучава, що нагадали мені сина Богдана Хмельницького Тимоша, який був зятем господаря Василя Лупула. З приємністю згадую шановного пана Ярему Онищука, сина українського письменника Дениса Онищука, який з великою любовю розповідав про Гуру Гуморулуй і навколишні села. А хіба можна забути гуцульську майстриню-писанкарку Філотею Дражміч з гірського села Палтін, де компактно проживають українці. Не можу не згадати знайомство з головою Сучавської філії СУР Іваном Боднарем, людиною тонкою, проникливою, дотепною, здатною заразити кожного своєю енергією. Тут, за багато кілометрів від рідного дому, відчуваєш себе в справжній оазі українства. Це досить несподівано, але, зізнаюсь, дуже приємно. І таких відкриттів маленьких і великих, подарованих українською редакцією ВСРР, я собі зробив чимало. Записані враження від зустрічей на буковинській землі були відзначені 3-ю премією ΧIII Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова-мова єднання» у номінації «На видноті всього світу». Ваші передачі допомагають краще зрозуміти Румунію, її народ, культуру, традиції, спонукають цікавитися сьогоденням, туристичними маршрутами, українсько-румунськими відносинами. Не в останню чергу саме тому й намагаюся постійно брати участь у всіх заходах, які проводить українська редакція.»
Володимир Ситніков з Києва пише: «Для мене участь у цьому конкурсі – засіб піднести до Вас слова подяки за Вашу нелегку працю для нас – радіослухачів, засіб трошки відірватись від сьогоденної дійсності (я міркую, що коментарі зайві), як завжди переглянути багато супровідного матеріалу, занести до особистого архіву деякі корисні для мене факти. З великою цікавістю я знайомлюсь з любязно надісланими Вами виданням СУР-у “Український вісник”, екземпляри якого, згідно домовленості з директором Центрального державного архіву зарубіжної україністики В.Г.Берковським, я надаю архіву. А також, ледь-ледь жевріє іскорка надії – може у жовтні вдасться потрапити до пансіонату “Марія”…»
Максим Божок Місто Ліда, Білорусь пояснив свою участь у конкурсі наступним чином: «Я вирішив взяти участь у конкурсі, щоб дізнатися щось нове про Румунію.»
Василь Гуляєв з Астрахані, Росії написав: «Я радіоаматор, а якщо точніше, то люблю слухати радіостанції різних країн і континентів. Я захоплююсь цим вже давно – понад чверть століття. Конкурс допомагає відволіктися від повсякденних турбот, роботи, домашніх справ, наповнює життя приємним хвилюванням, очікуванням і різноманітністю. Допомагає дізнатися нову інформацію: ось, наприклад, я досі і не підозрював про існування «Веселого цвинтаря». Конкурс допомагає перевірити якість і рівень своїх знань в порівнянні з іншими конкурсантами. Ну і головне – незважаючи на вік, мені досі цікаво дізнаватися про все нове і незвідане.»
Сергій Пахоменко з неспокійного Маріуполя пише: «Я цікавлюсь країнами Центрально-Східної Європи, зокрема Румунією. Вивчаю їх історію і суспільно-політичне життя, зокрема політику щодо національних меншин. Викладаю в університеті відповідні курсі, повязані з цією проблематикою. Приємно відзначити, що українська служба міжнародного радіо Румунії надає корисний матеріал для цього. Також, ми з колегами цінуємо те, що Румунія, на відміну від деяких інших країн регіону дуже різко і однозначно засудила російську агресію проти України і без вагань підтримує санкції проти агресора. Отже ,друзі пізнаються в біді.»
Аліса Коханова – м.Тирасполь, Молдова: «Чому я зацікавилася темою? Мабуть тому, що ми самі працюємо над такими самими проблемами, намагаючись зберегти українську культуру, історію та мову на колишніх українських землях. А щодо діяльності своїх колег в Румунії, то це надзвичайно інтересно вже тим , що наші однодумці, наші одновірці докладають великих зусиль, аби зберегти для нащадків свою культуру, свої звичаї ,традиції. Дай Боже, щоб молодь усвідомила , як важливо берегти у своєму серці «як парость виноградної лози» рідну мову, щоби не стати манкуртами, які не знають свого роду-племені, не вміючи говорити, співати мовою, яка всмокталася з молоком матерів, з подихом землі, де ходили та працювали їхні предки. Друзі, як хочеться, щоби процвітала Україна і ми всі з Вами! Дай Боже !!!Бажаю організаторам конкурсу успіхів , нових здобутків та натхнення у Вашій нелегкій, але такій важливій справі, якою Ви займаєтеся від щирого серця!»
Ларіса Блохіна з міста Ізмаїл написала: «Я вирішила взяти участь у Вашому конкурсі мабуть тому, що з дитинства мала прихильність до держави Румунія. Мене цікавило усе щодо Румунії: як живуть люди у цій країні, чим вони займаються, які пісні вони полюбляють, з якими проблемами вони стикаються… Цю небайдужість до сусідньої країни я пояснюю тим, що ще в дитинстві мій дід Федір Мунтяну (1901 р.н.) багато розповідав мені про Румунію. Він зі своєю сімєю бував у у таких містах як Галац, Тульча, Бреїла, у столиці Бухаресті. Особливо він був у захваті від м. Констанца. Були розповіді й про інші не менш цікаві куточки Вашої країни. У той час Бессарабія була у складі Румунії і це давало можливість здійснювати такі подорожі.»
Микола Кашул з Рідківців Чернівецької області пояснив свою участь у конкурсі так: «Взяти участь в конкурсі “20 років поруч” мене спонукали три речі: 1. Любов та інтерес до української передачі Всесвітньої служби радіо Румунія, та можливість слухати цікаві передачі про Румунію і не тільки, рідною українською мовою – мовою мого народу. 2. Любов до українського народу, який проживає не тільки на території України, але й далеко за її межами, любов до україномовного населення Румунії, де створений міцний “Союз українців Румунії” — СУР. 3. Любов до рідної землі і коханої української мови, мови моєї Батьківщини, мови моїх батьків, дідів та прадідів. Шануймо рідну мову – це наш найбільший скарб! На останок хочу подякувати прекрасному колективу української редакції ВСРР. Дякую вам за нелегку та наполегливу працю! Дякую за милозвучні голоси! З нагоди 20-ти річного ювілею Вашої передачі хочу побажати колективу творчих успіхів, натхнення, високих злетів, реалізації задумів та планів!»
Наталія Заболотна з Києва написала: «Що мене спонукало взяти участь у конкурсі. Ваші передачі допомагають відкрити Румунію кожен раз по-новому – як сучасну державу, учасницю європейського співтовариства, як країну з багатою історією і давніми традиціями. Також дуже приємно чути з Ваших передач про послідовну позицію Румунії стосовно України – дружні кроки у спокійний час завжди приємні, але зараз, коли на сході України йде війна, така підтримка особливо важлива.Дорога редакціє Всесвітньої служби Радіо Румунія! Прийміть найкращі вітання з нагоди 20 річниці виходу першої передачі ВСРР українською мовою! Бажаю Вам нових творчих успіхів, Божих благословень, хай не залишає Вас натхнення!»
Костянтин Бедик з села Вигода Біляївського району Одеської області каже: «Я вирішив взяти участь у Вашому конкурсі, тому що вже багато років із великою насолодою слухаю ваші передачі про Румунію. Я незрячий, але моє життя сповнене барв завдяки радіо,в тому числі завдяки Українській редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія. Вітаю Вас з 20-річним ювілеєм!»
Володимир Пивоваров з Боярки Київської області: «Ця дата для мене має велике значення, бо моя дитина – Анастасія народилася саме 25 вересня 2000 року. Тепер у мене два іменинники в один день. Я кожного дня слухаю передачі ВСРР. І мав нагоду з сімєю в 2004 році з нагоди 10-річчя української редакції відвідати щиру Румунію та познайомитись з українськими місцями Сучавського краю.»
Ярослав Решетнік з міста Долинська Кіровоградської області: «Даний конкурс сприятиме укріпленню дружби двох народів шляхом пошуку цікавих фактів про сусідські країни. Зважаючи на те, що Україна взяла курс на Захід та євроінтеграцію, це є двічі доцільним.»
А ось уривок з листа від нашого вірного слухача Володимира Гудзенка з Луховіц Московської області: «Перша передача Всесвітньої служби Радіо Румунія українською мовою вийшла в ефір в неділю, 25 вересня 1994 року. То були доінтернетні часи, як тепер прийнято казати. Сам я дізнався про ваші передачі дещо пізніше, з різних інформаційних джерел ентузіастів далекого прийому радіомовлення різних країн.
Я намагався настроїтись на вашу хвилю щовечора, проте почути ваш сигнал тут, в російському Підмосков’ї, вдавалось не завжди. Був час, коли ваша передача лунала й в ранкові години. Пробував слухати вас на рідній Полтавщині, в дні гостин на рідній землі. Чутність, на жаль, була не набагато кращою.
До цього я мав вже багаторічний досвід прослуховування ваших передач різними мовами, членство в Клубі Слухачів вашої німецької редакції та навіть почесний диплом за п’ятнадцять років прослуховування передач німецькою мовою. Листувався я майже зі всіма редакціями Радіо Бухарест — так тоді називалось ваше радіо, включно зі зниклими згодом турецькою та арабською редакціями. З російською редакцією я мав багаторічний досвід листування, участі в різних конкурсах, вікторинах, опитах, та відповідно величезну кількість румунських часописів, книжок, туристичних буклетів російською мовою. Ця література дуже мені допомогла в пошуках відповідей на ваш перший туристичний конкурс, запитання якого я почув у вашому ефірі.
За ці двадцять літ в вашій редакції змінилось чимало людей. Але голоси деяких ваших співробітників, що вкарбувались в мою память з найперших років прослуховування вашого радіо, інколи продовжують лунати у вашому ефірі й тепер. Це ваші голоси, шановні Алєку Марчук, Микола Онужик, Христина Манта, Василина Мір Мостафа…
На щастя, після модернізації радіопередавачів вас тепер можна слухати майже впевнено на коротких хвилях. Крім того, ваша передача звучить в інтернеті як у вигляді потокового мовлення, так і як окремий файл, який можна завантажити й прослухати в будь-який час, що є дуже зручним. Раніше ми, мисливці за зарубіжними радіоголосами, про таке не могли й мріяти.
Що мене приваблює в вашому живому ефірі від самого початку вашого мовлення — так це відсутність російського акценту, справжня українська вимова. Таку мову можна почути не на усіх україномовних радіостанціях світового ефіру. Вона звучить в ефірі Польського Радіо, Радіо Свобода та «Голосу Америки», а раніше звучала на хвилях Міжнародного Канадського Радіо та Національного Радіо Іспанії.
На мою думку, причина цього дуже проста. Співробітники української редакції — етнічні українці, що проживають в Румунії. Всесвітній Службі Радіо Румунія немає потреби оголошувати конкурси на заповнення вакансій в українській редакції, запрошуючи для цього «спеціалістів» з України — випускників університетів, для яких повсякденною мовою спілкування в сімї була російська мова. Бо українська громада Румунії має вдосталь таких спеціалістів — журналістів, письменників, педагогів, які є також румунськими патріотами та національно свідомими українцями, патріотами нашої України. Українська національна меншина Румунії відзначається своєю високою організованістю.
Спонукало мене взяти участь у вашому конкурсі велике бажання якось підтримати українську редакцію Всесвітньої Служби Радіо Румунія. Адже ваші українські радіопередачі, разом із мовленням Ватиканського Радіо, тепер є єдиними в світі, що транслюються на Україну й на решту світу на коротких хвилях. Зичу вам щасливого ювілею та до нових зустрічей у вашому ефірі!»
Ігор Каневський з Харкова написав: «Я вжене вперше та із задоволенням беру участь у конкурсах Всесвітньої служби Радіо Румунія. На цей раз, на жаль, я не мав часу для справді розлогих відповідей, проте хочу висловити свою велику повагу до шляхетної діяльності колективу та всіх прихильників Української редакції ВСРР. Нехай 20 років вашої роботи будуть першим значним ювілеєм, за яким ми разом відзначимо і 30, і 40, і 50 …!Щастя вам, здоровя, успіхів! »
Максім Забитов з російського міста Ярославль написав: «Вирішив відповісти на запитання вікторини і прийняти участь з банальної причини – мені цікаво міжнародне радіомовлення. У передачах ВСРР можна дізнатися все про Румунію! Дуже подобається “Туристична передача”, яка дозволяє буквально “прогулятися” по конкретних містах. Мені дуже близькі ці передачі, вони якось по-домашньому слухаються.»
Микола Всилинюк з села Гриньків, Рожнятівського району Івано-Франківської області пише: «Щиро дякую за цікаві передачі з яких я дізнаюся багато цікавого та пізнавального про Румунію. Вітаю вас з днем народження і бажаю всього-всього щонайкращого.»
А ось уривок з листа Валерія Луговського з Мінська, Білорусі: «Моя участь в конкурсі “20 років разом” мотивована багатьма різними причинами.
І звичайно ж, перш за все моя участь – це ще одне, повторне, нехай і непряме привітання Вас з з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо.
20 років достатньо, щоб, вставши на ноги, впевнено озирнутися навколо і з задоволенням переконатися, що попереду чекає ще цікавий, насичений енергією подій шлях.
Друзі, я уважно переглянув ваші, доступні, редакційні фотографії на сайті ВСРР, на сервісі Flickr і на Facebook.
Вітер часу невтомний, піщинку за піщинкою, пересуває величезні бархани, Сумлінне фотооко назавжди настрашує прикмети миттєвостей, уявляючи через певний час їх розмах, масштаб. Стахановська дріб фундаментальної пишучої машинки переходить в струмливий цокіт компютерних клавіатур, новорічна мішура сріблить календар … Квіти, дати, .. Зявляються дитячі обличчя і міняються моди в зачісках, пересуваються позначки на докладних мапах-раритетах …
Незмінно тільки одне: Ви на передньому рубежі, ваші очі, звернені і в майбутнє і до нас.
І виникає відчуття звязку, відчуття вогнища, відчуття родини. В якої і ви і ми. В якої ухвалено добре, дбайливе і довірливе спілкування.
Ви будуєте мости. Мости між людьми і епохами, між минулим і майбутнім, минулим і сьогоденням, мости між мовами, між культурами, між людьми.
І міст, який зведений з такою благородною метою, який вселяє довіру своєю надійністю і особливої естетикою, – такий міст дарує безпечний світ, оберігаючи спокій і передчуття швидкої та радісної зустрічі, як простягнуті дитині гарячі долоні сильних батьківських рук обіцяють турботу, опору і ласку.
Ви сполучаєте береги.
Участю у конкурсі я знову вступивна наш міст, пройшовся по ньому, наблизився до Вас, вдивився в новий горизонт.
Ви відкриваєте свій світ. Для нас, нам. Без втоми, іноді повторюючи, відкриваючи свою розповідь з іншої сторінки, як робив би терплячий наставник і провідник.
Ви дивитеся нам в очі не криючись, не схиляючи погляду і не уникаючи нашого.
Ви даруєте звучання слова, бережете музику промові, графіку письма. Ви ділитеся і радуєте зразками культури і традицій. І цей контакт приємний, дружній і багатий неповторними, унікальними дивовижними деталями.
У вас майстерно вибудувана безперебійна форма інтерактиву. Давно кидається в очі налагоджений маркетинг, підтримка спонсорів. Така підтримка, яка кожного разу дозволяє уважно придивитися до якоїсь нової грані Румунії, відкрити для себе частинку її іншими засобами, із залученням елементів захоплюючої змагальності.
І я із задоволенням прочитаю потім історію подорожі в Сепінці щасливого призера Вашого ювілейного конкурсу, одного з моїх товаришів по радіосвіту Румунії, одного з Ваших численних слухачів.
І на закінчення, мій привіт Вам, дорогі співробітники української служби радіо, привіт організаторам та спонсорам корисного змагання, привіт всім тим, про кого я дізнався, працюючи над відповідями на Ваше завдання, привіт всім тим, для кого ви працюєте, радіослухачам, Союзу Українців Румунії і, звичайно, призеру, завчасно і дружньо!»
Ігор Данилевич з міста Збараж Тернопільської області написав: «Хочу привітати ВСРР з 20-річчям від початку мовлення українською мовою, побажати успішної роботи в майбутньому, цікавих передач та багатьох слухачів з усіх куточків світу. Слухаю передачі ВСРР української та деколи російської редакцій з другої половини 2000-х років. Головним джерелом інформації про Румунію для мене є ВСРР, з інших джерел та засобів масової інформації про Румунію відомо не багато. Відправляв рапорти про прийом, але не регулярно, тож колекція QSL-карток ВСРР у мене є, але не повна.Вирішив прийняти участь в конкурсі «20 років поруч». Раніше я не приймав участі у подібних конкурсах, які проводило Радіо Румунії, тому вирішив спробувати прийняти участь в такому конкурсі.»
Інший наш давній слухач зі Львова – Володимир Коваль написав: «Беру участь у цьому конкурсі тому, що слухаю Ваші передачі з дня створення української редакції і в мене великий інтерес до Румунії, країни Карпат і Дунаю. У нас дуже мало інформації про Румунію. Ваше радіо це єдина можливість більше дізнатись про Румунію. Ваші конкурси дуже цьому допомагають. Я дізнався багато нового про Союз Українців Румунії та «Веселий цвинтар» у селі Сепинці. »
А зараз – увага! – список наших слухачів та читачів веб-сторінки української редакції ВСРР, які отримають спеціальний приз за участь в ювілейному конкурсі «20 років поруч» – кишеньковий японський радіоприймач “Akai”, що має діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, котрий ви завжди зможете мати при собі, щоб слухати україномовні передачі з Румунії та книги від СУР-у: Олександр Козленко, Юрій Арабский, Максім Божок, Василь Гуляєв, Сергій Пахоменко, Микола Кашул, Наталія Заболотна, Костянтин Бедик, Володимир Пивоваров, Володимир Гудзенко, Ігор Каневський, Максім Забитов, Микола Всилинюк, Валерій Луговський, Володимир Валах, Ігор Данилевич та Володимир Коваль
Чотири кишенькові фотоапарати марки “Pentax” та книги від нашого партнера отримають наші слухачки Аліса Коханова, Ларіса Блохіна та Олена Маковій, а також Ярослав Решетнік.
Ну а тепер найбільш очікуваний момент… Взяв участь у конкурсі, правильно відповів на запитання і виграв семиденну путівку з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться в славнозвісному селі Сепинца Володимир Ситніков з Києва.
Ми вітаємо його і ласкаво просимо до Румунії!
Усі призи будуть надіслані поштою найближчим часом, а ми просимо вас підтвердити отримання пакунку. Ще раз дякуємо всім слухачам та читачам веб-сторінки за участь у вікторині та запрошуємо взяти участь у наступних конкурсах ВСРР!
