Горжанська духовність та етнографія (конкурсний випуск)
Сьогодні ми запрошуємо вас на південь південно-західної частини Румунії, точніше до повіту Горж, який ми представимо з трішечки незвичної перспективи...
Daniel Onea, 07.01.2016, 09:01
Сьогодні ми запрошуємо
вас на південь південно-західної частини Румунії, точніше до повіту Горж, який ми
представимо з трішечки незвичної перспективи. Розкажемо про традиційні хати,
побудовані сотні років тому, методами успадкованими тутешніми майстрами від
своїх дідів і прадідів. Традиційну горжанську хату можна побачити й в Музеї горжанської народної архітектури в місцевості Куртішоара.
Нашу сьогоднішню уявну подорож ми почнемо в селі Хобіца,
де знаходиться Меморіальний будинок-музей
Константіна Бринкуша, зведений в 1971 році на місці де
раніше знаходився будинок, в якому народився і жив знаменитий румунський скульптор. Розповідає професор Йон Мочой: «Меморіальний будинок називається й музеєм, тому що тут був облаштований невеличкий музей з тим, щоб люди більше дізналися про місцевість і хату, де жив К.Бринкуш. На жаль справжній будинок скульптора згорів ще до 1900 року. Іншу хату побудувала сестра Бринкуша, однак на значній відстані від колишнього будинку. Вона збереглася до недавнього часу, але, на жаль, і вона згоріла. Нинішній будинок-музей
складається з трьох кімнат і ґанку та має лише один поверх. Він знаходиться на фундаменті з річкового каменю. Фундамент досить високий, тому були
зроблені й сходи з більших річкових каменів. Хата покрита дранкою, як робилося традиційно в цих місцях. Ґанок має глинобитну підлогу,
що досить витривала. До речі всі три кімнати колишньої хати не мали дерев’яної підлоги, а з глини. Середня кімната використовувалася для кухні і мала піч та необхідні знаряддя, специфічні кінцю ХІХ-го століття. У третій кімнаті зберігалися всі сімейні речі. Горище було побудоване таким чином, щоб дим із печі в середній кімнаті використовувався для копчення м’ясних продуктів. В цілому так можна коротко описати цей будинок. У всіх кімнатах зараз знаходяться речі сім’ї Бринкуш, і
встановлені точно на місцях, де вони знаходилися коли народився скульптор. Родина
Бринкушів мала неподалік і земельну ділянку, але мама скульптора продала її, щоб оплатити навчання скульптора в Національній школі витонченого мистецтва в Бухаресті.»
Віктор Албінел Фіреску, директор відділу етнографії та мистецтва Горжанського
повітового музею, каже, що туристи, які приїжджають в Куртішоару можуть
побачити справжнє село двохсотрічної давності. Село Куртішоара розташоване на
відстані приблизно 90 км від Хобіци і
всього в 13 км від повітового центру – Тиргу-Жіу. У північній Олтенії загалом, та
в Горжі, зокрема, були сприятливі умови для виникнення і розвитку комплексної архітектурної
системи, заснованій головним чином на дереві, – каже Віктор Албінел Фіреску. «Йдеться
як про фізико-географічні, так і про соціальні умови. В цьому регіоні багато
річок, що відіграли вирішальну роль у створенні поселень. Ще одним важливим елементом,
що випливає з топоніміки є наявність головного на той час будівельного матеріалу:
деревини. Із точки зору соціальних умов, що сприяли розвитку матеріальної та
духовної творчості слід відзначити те, що місцеві мешканці були вільними людьми.
Підтвердженням глибоких корінь вільного селянства є високий коефіцієнт опору
колективізації при комунізмі. Консервативний та практичний дух місцевих жителів
підтверджує церковна дерев’яна архітектура, значно більше ніж світська
архітектура. Остання має характерні відмінності, в залежності від соціального
контексту та історичного періоду. У даний час в Горжанському повіті можна побачити
понад 120 дерев’яних церков, що є справжніми перлинами архітектурного мистецтва.
Особливо вражаючими є техніка будівництва та оздоблення, а також стійкість у
часі. Це свідчить про високий рівень освіченості місцевих майстрів, та
величезний досвід роботи в деревообробці, накопичений упродовж багатьох
століть, що передавався з покоління в покоління.»
З погляду житлового простору, помешкання було місцем прихисту і захисту сім’ї, розповідає в продовженні директор відділу етнографії та мистецтва Горжанського
повітового музею Віктор Албінел Фіреску. Воно було центром світу, простором гармонійного
розвитку чистої, незаплямованої і красивої в цілому людини, безпечним від зол
світу місцем, що знаходилося у тісному контакті з природою. Але, як виглядає Горжанський музей
народної архітектури? «Ми маємо домогосподарства зі всіх етнографічних районів Горжу. Музей займає
площу в кілька гектарів. Крім дерев’яного зодчества, у нас є й церковна
архітектура, зокрема тут можна побачити дві церкви: церкву Георгія Тетереску,
яку ми перенесли сюди з села Пояна Ровінарь в 2000-2002 рр., і церкву Святого
Іоанна Хрестителя, зведену в 1821 році Белашою Корною. Стіни останньої зведені з
каміння, з дуже гарним наївним настінним розписом. Я завжди готовий з радістю розповісти
бажаючим про все, що змушує тремтіти на цій землі, звідки походять численні видатні
постаті, включно й в сфері фольклору. Відвідувач не може зрозуміти усе простим поглядом.
Для цього треба трохи більше зупинитися на різних деталях.»
Із підсумковим
запрошенням до вас звертається професор Йон Мочой. «Мені хотілося б побачити
тут якомога більше туристів, бажаючих побачити місце народження Бринкуша,
меморіальний будинок, ідентичний тому, що був побудований батьком Бринкуша в
1870 році і в якому народився скульптор. У навколишньому саду є дерева, ще з
часів скульптора. Тут ви відчуєте відмінну атмосферу, в якій ви знайдете душу
Бринкуша. На мій погляд, щоб краще пізнати Бринкуша, треба обов’язково відвідали
його меморіальний будинок, в якому діє музей. Працівники музею готові розповісти
про різні аспекти з біографії скульптора. Цього року в Тиргу Жіу запрацював Національний
музей Константіна Бринкуша, створений у відповідності до нещодавно прийнятого Парламентом Румунії закону.»
Ось і все на
сьогодні про місця з багатою історією, легендами, про місця, які надихають і,
отже, з яких походять численні постаті румунської культури і духовності.
