Хто побоюється євроскептиків?

Євроскептицизм, популізм і навіть екстремізм набирають популярності в Європейському Союзі, про що вказували попередні опитування громадської думки та було підтверджено виборами до Європарламенту від 25 травня. Згідно новому складу законодавчого органу, перше місце далі займає фракція Європейської народної партії, друге місце – Прогресивний альянс демократів і соціалістів, третє місце — Альянс лібералів і демократів за Європу, а на четвертому місці залишаються “зелені”. Однак, у порівнянні з попередніми виборами, всі вищезгадані чотири фракції отримали менше мандатів у Європарламенті. У новому парламенті ЄС опинилася також і досить сильна група євроскептиків: Крайня ліва партія та політична група “Європа свободи і демократії” створена довкола Незалежної партії Великої Британії (UKIP). Іншими словами результати виборів підтвердили побоювання щодо різкого зростання рейтингів популістських націоналістичних та євроскептичних партій.

Існують чіткі причини щодо цих побоювань – згадані фракції являють собою критичний голос на адресу того, що означає сьогодні Європа і вони поділяють багато ідей “проти”. Вони проти імміграції, заперечують Шенгенський простір і вільне пересування осіб, підтримують відмову від євро, яку вважають головною причиною економічної кризи в Європі і не виключають ідею залишити Європейський Союз, щоб обвалився. Не важко зрозуміти, чому ці радикальні та антиєвропейські рухи залучають і переконують все більше європейців, стверджують політичні оглядачі від DIARIO ECONOMICO. А це тому, що ті, хто керують не виправдали занадто багато очікувань, дозволили Брюсселю взяти віжки в руки, дозволили європейським економікам розпадатися і виникнення Європи, розділеної між багатими і бідними, між сильними і слабими, між керівниками і підлеглими. А перед стількома невизначеностями, хто може не стати скептиком щодо майбутнього Європи? Говорилося про вибори до Європарламенту, що вони будуть різними, в тому числі з точки зору передвиборної кампанії. Політичний оглядач Богдан Кіріак пояснює: ”Передвиборна кампанія пройшла на теми, повязані з ситуацією після економічної кризи. Отже, не йшла мова про майбутнє Європи, а про імміграцію, безробіття, робочі місця, тобто скоріше питання внутрішньої політики, специфічні кожній державі. Я не думаю, що Європа, загалом має чим пишатися, що стосується результатів цих виборів та проведеної передвиборної кампанії. “

Однак, дивним є той факт, що явка на цих виборах була набагато більша, ніж на виборах до Європарламенту 5 років тому — відмічає політичний оглядач Крістіян Пирвулеску: “І в Європі, взагалі, і в Румунії це є ознакою того, що європейці мобілізувалися проти Європи або ні? Якщо взяти до уваги результати, отримані у Франції, то “так”. А, якщо враховувати результати в Румунії чи Бельгії, ситуація є більш складною. Антиєвропейські крайні праві здобувають значні мандати, але проте, головні європейські політичні партії продовжують контролювати Європейський Парламент.”

Вибори в Румунії не принесли мандати, які б консолідували ряди євроскептиків. У чому полягала велика ставка цих виборів до Європарламенту в Румунії? Знову Богдан Кіріак: “У Румунії була тільки одна ставка. Осінні президентські вибори, нічого іншого. Нашим політикам не вдалося зацікавити румунів до виборів до Європарламенту. Їм це просто не вдалося. Це було тривожне змагання на теми внутрішньої політики, зокрема на обміні нападами між паном Бесеску і паном Понтою. Вони зайняли всю політичну сцену і всю сцену ЗМІ і ми могли побачити результати цього. Це була кампанія за і проти Бесеску. Головним переможцем є Соціал-демократична партія, а переможеними Націонал-ліберальна і Демократ-ліберальна партії та пропрезидентська партія “Народний рух”.

Досі, Румунія прагнула отримати посади меншого значення в Європейському Парламенті. Але, що вона має на увазі тепер? Знову біля мікрофону Богдан Кіріак: ”Не думаю, що відбудуться сенсаційні зміни. Подумайте про те, що Румунія мала європейського комісара з питань сільського господарства Дачіана Чолоша, який діяв як європейський комісар, а не як посланник Румунії в Європейській Комісіі. Отже, європейський стандарт був досягнутий, однак румунський стандарт і, взагалі, стандарт всіх націй, у яких є люди, які займають подібні посади, повинен був досягнутий інакше. Отже, не слід чекати нічого від румунів, які займають високі посади в Брюсселі, вони будуть строгими критиками Румунії, в першу чергу. “

Румунія направляє до Європейського Парламенту 32-ох представників. Правлячий лівий альянс, у складі Соціал-демократичної партії (СДП), Національного союзу за прогрес Румунії (НСПР), Консервативної партії (КП), який здобув перемогу на виборах, отримав 16 мандатів, а опозиційні правоцентристські Націонал-ліберальна і Демократ-ліберальна партії отримали 6 і, відповідно, 5 мандатів. Демократичний союз угорців Румунії, який при владі, отримав 2 мандати, так само як і опозиційна пропрезидентська партія “Народний рух”. Список доповнює незалежний кандидат Мірча Дякону.