Ситуація Румунії на ринку природного газу
Єврокомісія вважає, що двосторонні угоди щодо реалізації проекту “Південний потік, укладені Росією з державами-членами, порушують європейське чинне законодавство.
Corina Cristea, 03.01.2014, 04:06
Спроектований для того, щоб бути зданий в експлуатацію в першому кварталі 2016 року і для експлуатації у повній потужності два роки потому, газопровід “Південний потік” повязуватиме російське узбережжя Чорного моря до болгарського, перетинаючи турецькі територіальні води у Чорному морі, а потім Болгарію, Сербію, Угорщину, Грецію, Словаччину, Хорватію і Австрію. За допомогою цього газопроводу, чия планована потужність складатиме 63 млрд кубометрів на рік, як держава постачальник Росія, так держави-користувачі прагнуть знизити залежність від країн-транзитерів, зокрема України. У 2006 і 2009 роках, через розбіжності з Москвою, Київ вирішив припинити транспортування російського газу до європейських країн, які серйозно постраждали від цього.
Єврокомісія вважає, однак, що двосторонні угоди щодо реалізації проекту “Південний потік”, укладені Росією з державами-членами, а також з Сербією – яка не є державою-членом, але є частиною Європейського енергетичного співтовариства – порушують європейське чинне законодавство і закликало до їх перегляду. Брюсселем були виявлені три проблеми. Перш за все, європейське законодавство не допускає, щоб виробниче обладнання та транспортна мережа належали тому ж власнику, в даному випадку Газпрому. По-друге, необхідно гарантувати недискримінаційний доступ до газопроводу й інших операторів. І, по-третє, необхідно визначити точні ціни.
Компанія Газпром висловила подив і розчарування у звязку з рекомендацією Єврокомісії. Російський концерн нагадує, що він уклав угоду про звільнення проекту “Південний потік” від третього енергетичного пакету законів ЄС і вважає, що “Південний потік” може користуватися, у свою чергу, такого роду виключенням. Третій енергетичний пакет, який регулює ринок газу і електроенергії в ЄС, передбачає, в основному, відокремлення виробництва енергії від дистрибюції та заснування національного регулюючого органу в кожній державі-члену, а також Агентства з питань співпраці органів регулювання енергетики. “Південний потік” є багато в чому політичним і геополітичним проектом, вважає оглядач Володимир Сокор, який звертає увагу щодо іншого аспекту: Однією з цілей проекту “Південний потік” є створити прецедент порушення європейського законодавства відносно енергетичного ринку. Третій пакет (Третій енергетичний пакет) європейського законодавства про ринок природного газу змушує відокремити постачальника від газопроводу. Постачальнику газу забороняється володіти і газопроводом. Вся модель газопроводу “Південний потік” грунтується на співволодінні компанією Газпром із країною, яку перетинає газопровід. У кожній країні-учасниці проекту “Південний потік”, концерн Газпром є співвласником газопроводу разом із відповідною державою — а цю ситуацію явно забороняє третій пакет європейського законодавства. Росія хоче привести ці країни у конфлікт з ЄС. Більше того, Росія хоче створити тут прецедент для захисту газопроводів, які вона вже має у власності або у спільній власності у інших країнах ЄС, а саме в Німеччині, в деякій мірі в Бельгії і Нідерландах, в деякій мірі в Польщі і повністю у всіх трьох країнах Балтії. Але особливо Німеччина є головною мішенню. У всіх цих країнах, Газпром має у власності або у спільному володінні проводи постачання і транзиту газу, що забороняться третім пакетом. Газпром буде змушений продати свою частку власності щодо газопроводів. Але якщо Газпрому вдаться створити в країнах-учасницях проекту “Південний потік” ситуацію, коли ЄС допустить це порушення законодавства, то Газпром отримає імунітет в Німеччині, Бельгії, Голландії, Польщі та країнах Балтії. Тому, Газпром хоче залучити держави-учасниці проекту “Південного потоку” у цю гру. І я дуже радий тому, що Румунія не допустила бути залученою у цю гру”.
Бухарест покладався на Набукко – політичний проект за підтримки Європейського Союзу спрямований на поставку газу, видобутого з Каспійського регіону, щоб зменшити залежність Європи від газу, імпортованого з Росії, через Газпром. Азербайджан вирішив, однак, транспортувати природній газ до Європи газопроводом TAP (Греція, Албанія, Італія) на шкоду Nabucco (Болгарії, Румунії, Угорщини, Австрії). Чи помилилася Румунія, коли зробила свою ставку тільки на Nabucco? Знову ж, Володимир Сокор: “Ситуація Румунії з точки зору природного газу є кращою, ніж ситуація Болгарії, Угорщини чи, навіть, Австрії, бо залежність від російського газу як джерела енергії є пропорційно меншою у випадку Румунії. Румунія має свої родовища природного газу в Трансільванії. “Південний потік” не мав принести нам нічого, але був приніс би, у першу чергу, нас у ситуацію більшої залежності від Росії, оскільки вона мала бути співвласником газопроводу з румунською державою. Це були б додаткові впливові важелі для Росії. І по-друге, це було б поставило Румунію в прямий конфлікт з ЄС. “Південний потік” не є проектом постачання газів”.
З іншого боку, іншим можливим висновком було би, що провал проекту Nabucco показує, що Росія зберегла майже недоторканим потенціал провідного гравця в Каспійському регіоні.