Занепад румунського спорту
У такій країні, як Румунія, де занадто мало інвестується в освіту, охорону здоров'я та наукові дослідження, тобто у своє майбутнє, говорити про...
Florentin Căpitănescu, 22.11.2013, 11:19
У такій країні, як Румунія, де занадто мало інвестується в освіту, охорону здоровя та наукові дослідження, тобто у своє майбутнє, говорити про значні кошти виділені спорту може здатися наївністю, жартом чи надмірною претензією. А це, хоча в останні десятиліття, в Румунії стало традицією мати вищі досягнення у спорті. Правда, що багато з цих успіхів румунських спортсменів на стадіонах світу були здобуті 20, 30, навіть 40 років тому, коли спорт перебував ще у своїй романтичній ері, а талант міг бути достатнім. Спорт, проте, розвинувся, як і інші сфери, і талант, який би великим він не був, невишліфуваний або тільки частково модельований, не гарантує здобуття відмінних результатів.
Тому що, по-перше, сильно зросли інвестиції, повязані із спортивними успіхами – від витрат на інфраструктуру і тренувальні методи до фінансових винагород наданих спортсменам і їхнім тренерам. Тому в даний час країни в яких сильно розвинутий спорт, передусім великі економічні сили, можуть дозволити собі виділити величезні суми на розвиток спорту. Для румунського спорту перспективи не дуже обнадійливі, в умовах, коли грошові кошти, що надходять в його рахунки значно скоротилися, особливо після зіткнення вітчизняної економіки зі світовою кризою.
Це дійсність, яка тільки посилила занепад спорту, ідея, з якою згідний і спортивний журналіст Резван Болдішор: “Це так! Сильна криза вдарила по румунському спорту, і ми повинні визнати, що ні в минулому спорту не виділяли значних державних коштів. Практично, грошей стало менше і менше. З коштами, які отримують тепер федерації, румунський спорт не може бути відновлений. У кращому випадку, може вижити. Без грошей не можеш мати інфраструктуру, не можеш мотивувати спортсменів і тренерів з досвідом, які в останні роки, почали залишати країну. На даний час, досягнення у спорті це дорогий бізнес. На жаль, Румунія не може собі цього дозволити.”
Втім, не тільки фінансова сторона сприяла занепаду спорту. Звуження так званих можливостей відбору і відсутність просування в засобах масової інформації, у свою чергу, спричинилися до великого кроку назад. Резван Болдішор: “За даними перепису населення проведеного в 2011 році, за два десятиліття населення Румунії скоротилося на три мільйони, до майже 20-ох мільйонів. У спорті це означає обмеження можливості відбору. Це не вирішальний фактор, але має свій внесок у занепаді румунського спорту. Якщо беремо до уваги слабке просування в ЗМІ інших видів спорту, в тому числі олімпійських, в порівнянні з футболом, це інша причина занепаду.”
Дійсно, видатні результати, стільки скільки їх є, здобуті в інших видах спорту, не задовольняють. Це тому, що футбол, який вважається широким соціальним явищем в Румунії, не можна скинути з його привілейованої позиції. Не тому, що здобув помітні міжнародні результати, адже цього бракує в останній час, але й через другорядні теми, такі як проблеми з правосуддям менеджерів футболу або поведінка футболістів. У такому середовищі, майже ворожому, де посередність, є та яка поширюється, не дивно, що тільки гімнастика – спорт, в якому Румунія дала, зокрема, унікальну Надю Команеч — та фехтування зберігаються у світовій еліті. На жаль, легка атлетика, гандбол, бокс, веслування, важка атлетика, які принесли Румунії майже 180 олімпійських медалей, не були в змозі йти в ногу з провідними країнами у цих видах спорту.
Крім того, занурились разом з іншими видами спорту, в анонімат звідки мабуть, неможливо їх витягнути. Хоча виглядає сірим, майбутнє може принести і рішення. Знову біля мікрофону Резван Болдішор: «Нам не потрібно винаходити те, що інші винайшли вже давно. Державно-приватне партнерство як джерело фінансування в спорті, це рішення, яке успішно застосовується в інших країнах. Це може бути відмінним рішенням для врятування командних видів спорту, де практично Румунія не існує. Іншим рішенням може бути фінансування тих видів спорту де маємо шанси вибороти медалі. Звичайно, таке рішення може призвести до занедбання багато інших видів спорту, але це допоможе зберегти еліту. Але перш за все, я думаю, ми повинні мати національну стратегію, яка б включила організацію багатьох змагань. Не забуваймо, що змагання мотивує, виховує. Особливо у випадку дітей.”
На останній Олімпіаді в Лондоні, в 2012 році, Румунія посіла 27 місце, далеко від її звичайної претензії, але близько до її анемічного теперішнього фінансового потенціалу. Ось як після майже 30 років, скільки минуло від неймовірного другого місця зайнятого на Олімпійських іграх в 1984 році в Лос-Анджелесі, Румунія, здається погоджується з олімпійським девізом: “головне брати участь, а не перемагати.”
