Як говорити з дітьми про війну?

Війна. Не всі дорослі усвідомлюють, що в дійсності відбувається, а що вже казати про дітей. Як пояснити дітям драму війни?

Christine Leșcu, 09.09.2022, 06:04

Війна. Не всі дорослі усвідомлюють, що в дійсності відбувається, а що вже
казати про дітей! Складна ситуація в Україні висвітлила надзвичайно чутливе
питання – можливо, ми можемо захистити наших дітей від драматичної ситуації в
нашій родині, але ми, безумовно, не можемо прикласти до них руку, коли вони
бачать страшні зображення війни. Як пояснити дітям драму війни? Чим їх
«озброїти», щоби вони могли справитися зі складними ситуаціями, які можуть
виникнути пізніше в їхньому житті? Чи потрібно нам фільтрувати реальність або
ні?

Ось що каже психолог Крістіна Нестасе: «У кризовій ситуації дитині
насамперед потрібна безпека. Брехня, упущення інформації та неправдиві
запевнення не можуть її створити. Навпаки. Вони поглиблюють невпевненість,
кидаючи дитину в ситуацію повної розгубленості, враховуючи, що вона більше не буде
довіряти словам батьків. Якщо не розмовляти з дітьми, вони можуть
соматизуватися, відмовлятися виходити з дому, ставати апатичними або, навпаки,
більш злими. Говоріть саме те, що необхідно, дайте їй інформацію, але не в
надлишку. Тільки базову і прогресивну інформацію. Дитині потрібен час для її
обробки. Якщо дитина ставить питання про конкретну ситуацію, специфічну лише
для події, важливо відповідати суто на це запитання й уникати надмірного
розширення обсягу інформації, а демонструвати доступність, щиру відкритість,
щоб щоразу, коли у дитини виникають запитання, вона знала що батько відповість.
Якщо діти прийдуть із запитаннями, а батьки заперечать, вони будуть розгублені,
подумають, що дорослий бреше, а батьки упустять можливість запевнити їх у
безпеці. Адже батьки – надійна опора дітей. Батьки, особливо дітей віком до
11-12 років, можуть фільтрувати та «перекладати» інформацію, щоб зробити її
доступною для дітей. Дорослі можуть їх заспокоїти, заохочувати емоційно
розвантажитися і бути з ними. Не розмовляти з ними означає дозволити їм
заповнити порожнечу в оповіді і дитина подумає: якщо батько приховує, це має
бути щось серйозне, що призводить до підвищеної стривоженості. Якщо вони мені
не говорять, це означає, що вони мені не довіряють, що призводить до низької
самооцінки. Тому будьте чесними і прямими, але без зайвих подробиць.»

Крістіна Нестасе також розповіла як говорити з дітьми різного віку про
смерть та про важливу роль батьків у цьому рівнянні. «Дітям рекомендується
починати з того, що вони вже знають, а потім заохочувати їх ставити запитання.
Їм також потрібно допомогти висловити свої почуття – тривогу, страх, гнів, смуток,
співчуття. У чому роль батьків? Батьки мають пояснити дитині, залежно від віку,
що таке війна. Існують підручники з історії для дітей і батьки можуть
надихнутися, щоб дати їм пояснення. Ви можете прочитати їм історії про боротьбу
добра і зла, в якій перемагає добро. З ними можна дивитися мультфільми або
переглядати підручники історії. Дуже добре гратися зі своїми дітьми у війну,
якщо цю гру ініціювала дитина. Це дає дитині можливість розвіяти страхи і пофантазувати
про війну, дозвольте дітям командувати. Швидше за все, ця гра сподобається
дітям молодшого віку і підходить дітям 9-10 років. Для старших більше підходять стратегічні
ігри або відеоігри. А гумор є важливим ресурсом, оскільки він розслабляє,
релятивізує і викликає радість, а сміх дозволяє зменшити страх і гнів. Для деяких
дітей цього може бути достатньо. Інші можуть запитати, чи вмирають люди, які
воюють. І вам доведеться розповісти їм правду та відповісти на інші питання про
смерть, бо страх війни врешті-решт зводиться до страху смерті. Ви можете
запевнити їх, що вони не помруть і вам, батькам, нічого не загрожує, що дорослі
в усіх країнах працюють над вирішенням ситуації, скажіть їм, що це не їхня
відповідальність, що вони не повинні відчувати себе винними, що вони можуть
гратися з друзями, вони можуть робити те, що їм подобається. Можна сказати їм,
що дорослі, відчувають ті самі емоції, хвилювання, смуток, злість, але знають,
що війна не пошириться, що в нашій країні війни не буде. Треба розповісти, що
зараз важливо зосередитися на тому, що ми маємо робити щодня, чим можемо
допомогти Україні, чим можуть допомогти вони, якщо хочуть, підкреслити, що
важливо виявляти солідарність, що разом ми можемо краще протистояти. Дитина
буде впевнена, що дорослі пояснять їй, що відбувається. Вони не пригнічені,
вони не плачуть, вони не налякані.»

Психолог Крістіна Нестасе пояснила як говорити з підлітками про війну.
«Старші діти, підлітки мають уявлення про те, що припускає війна. Що з цього потрібно
розуміти? Вони знають це з книжок, з фільмів, від друзів, з уроків історії, з
телебачення. Війна ще ніколи не була настільки близько. З ними потрібно перевіряти
джерело інформації. Наведіть чіткі, логічні аргументи, які допоможуть їм
заспокоїтися. Вам потрібно підтвердити їхні емоції, прийняти їх, коли вони
кажуть вам, що вони не бояться, навіть якщо їхня поведінка говорить про інше,
допомогти їм усвідомити зв’язок між їхніми думками та емоціями, працювати з
думками, знайти більш раціональні думки. Ви, як батьки, можете поділитися
своїми поглядами про війну, можете заохочувати їх говорити про свої. Ви можете
поговорити з ними про те, як ми можемо допомогти біженцям. Виберіть момент, щоб
розповісти їм про те, які зміни відбулися між часом, якщо вони більш стривожені,
ніж раніше. Будьте відвертими до розмов, але не перестарайтеся.»

Не намагайтеся звести нанівець емоції дитини, а говоріть про них з дитиною.
Таким чином дитина почуватиметься в безпеці та краще розумітиме себе, – каже
Крістіна Нестасе: «Хоча вони важкі для дорослих, добре, щоб ці розмови відбувалися.
Такий діалог слід розглядати як відкриті двері для інших майбутніх дискусій зі
складних питань. Дорослим потрібно приймати емоції своїх дітей, а не
пригнічувати їх і знаходити, наскільки це можливо, відповідні відповіді на їхні
запитання, щоб образ, який вони перетравлюють, був максимально відповідним
їхнім здібностям до розумінням. Пам’ятайте: діти можуть проявляти сильні
емоції, але вони не затримуються в них надовго. Чим краще ви керуєте ними, тим
швидше вони проходять. Вербалізуючи страх, ви виявляєте його і допомагаєте
дитині заспокоїтися. Це не вимагає від вас досконалих відповідей на всі ваші
проблеми та запитання. Аналіз теми з дітьми – це спосіб навчити дітей
орієнтуватися в неоднозначних почуттях, осмислювати складні речі, що підвищить
їх розумову стійкість до них. Не бійтеся сказати, що я не знаю і не можу. Прояв
власної вразливості, зроблений спокійно і з самоконтролем, корисний, оскільки
заохочує до прояву почуттів.»