Суперечки щодо викладання релігії в школах
У Румунії, релігія викладається на всіх етапах обов'язкової освіти з нульового до XII класу. Вона була введена в систему освіти після падіння комунізму і викладається безперервно починаючи з 90-х років до сьогоднішнього дня.
Christine Leșcu, 25.03.2015, 03:38
У Румунії, релігія викладається на всіх етапах обовязкової освіти з нульового до XII класу. Вона була введена в систему освіти після падіння комунізму і викладається безперервно починаючи з 90-х років до сьогоднішнього дня. Але вже кілька років, деякі організації громадянського суспільства та декотрі батьки почали ставити під сумнів легітимність викладання релігії в державних школах, які офіційно вважаються світськими школами. Після довгих дебатів у ЗМІ і в соціальних мережах, та після офіційної скарги, Конституційний суд Румунії вирішив, що діти, які хочуть вивчати релігію повинні подати заявку у цьому сенсі, і ті, хто не хоче вивчати релігію можуть не відвідувати уроки без подання якої-небудь заявки, не повідомляючи про це керівництво школи. Як бачать вирішення цього питання ті, хто опинився в цій полеміці про необхідність викладання релігії ми спробували зясувати у цьому матеріалі.
Світська-гуманістична Асоціація в Румунії проводить вже багато часу кампанію з інформування громадськості про факультативний характер цієї дисципліни. Ось що думає Тома Петрашку один із членів-засновників Асоціації про рішення Конституційного суду: “Недавнє рішення Конституційного суду про відвідування дітьми уроків релігії є першим кроком до нормальності. Але ми повинні уважно подивитися на це рішення, і зрозуміти його контекст. Рішення Суду не приносить нічого нового, практично не змінює закон. Ніде в законі про освіту, або законі про культи не йдеться про те, що учні повинні відвідувати уроки релігії. Йдеться про основне право вивчати релігію, відповідно до конфесії кожного. Звідки знає, школа чи міністерство, або шкільна інспекція, що дитина хоче або ні відвідувати уроки релігії, і, якого віросповідання діти. Але, відповідно до практики, що встановилась протягом приблизно 25 років, школи самовільно, зараховували дітей відвідувати уроки релігії, найчастіше на уроки православної релігії.
З іншого боку, вчителька релігії Христина Бенга зробить деякі розяснення щодо факультативного характеру предмету, якого вона викладає: “Не йдеться про урок релігії як факультативний предмет. Релігія є частиною основної навчальної програми, але батьки мають право обирати відповідно до їх віросповідання. Тут спричинилась плутанина. Але релігія є частиною навчальної програми, не є факультативною. Вона є обовязковим предметом, а вибір робиться залежно від віросповідання. Рішення Конституційного суду не є чимось незвичайним, на мій погляд. І раніше був вибір. Батьки мали можливість зробити вибір. Але різниця в тому, що тепер ті, хто не бажає відвідувати уроки релігії не повинні подавати заявку, подає лише, хто хоче.”
В умовах, коли закон передбачає обовязковість уроку релігії та її викладання залежно від конфесії, виникає питання щодо легітимності введення цього предмета до світської освіти. Тома Петрашку член Світської-гуманістичної Асоціації не має нічого проти релігійного виховання, але наводить деякі уточнення: “Релігія є соціальним явищем, і школа не може поставити її під килим, з тієї чи іншої причини. Іншими словами, релігія повинна обговорюватися в школі, але ми повинні вирішити яким чином. Обговорення повинно бути обєктивним, нейтральним, світським. Це питання слід розглядати в історичному, соціальному, філософському, світському контексті, щоб діти зрозуміли культурне значення релігії. Помилково, щоб в школі викладали катехизм. Що це означає? Переконати учня стати вірним членом культу, який послав вчителя в школу. Тепер в нашій школі не проводиться релігійне виховання, а релігійна індоктринація, а це не в порядку.”
Але те, що може здатися індоктринацією для агностика, для вчительки Христини Бенга є простою інформацією: “Релігія намагається всебічного розвитку дитини Наприклад, на уроках румунської мови викладаються “Псалми” написані поетом Тудором Аргезі. Ми допомагаємо дітям зрозуміти, що таке псалми і з релігійної точки зору. Крім того, даваймо вияснимо, що таке релігійна індоктринація. Перехід від інформації до індоктринації припускає багато кроків, яких ми, як вчителі або навчальний заклад, не хочемо взяти на себе. Хочу й я запитати. Примножилось число святих? Я констатувала, живучи в суспільстві, що індоктринація призводить до крайнього виховання. Сильна індоктринація призвела б до усамітнення віруючих. Але цього не трапляється, оскільки орієнтири уроку релігії зовсім інакшими: зробити добру, гарну і вільну людину.”
Після подання заявок та їх реєстрації 90 відсотків учнів, які належать до 18 віросповідань визнаних румунською державою відвідуватимуть уроки релігії. Тома Петрашку пояснює: “Відсоток пояснюється наступним чином: у початкових класах батьки виступають за відвідування уроків релігії. Якщо не відвідує уроки релігії, школа не бере на себе відповідальність за нагляд за дитиною. У більшості випадків, батьки змушені відправляти своїх дітей на уроки релігії, тому що вони не мають як наглядати за ними в той час, і школи не підготували для цих дітей альтернативне заняття.”
Ці організаційні проблеми визнає і вчителька Христина Бенга: “Це питання слід обговорити на рівні міністерства. Вчителі релігії ніколи не були проти альтернативного заняття для цих дітей. Не ми, котрі викладаємо цей предмети повинні вирішити це питання. Якщо б довірили нам це завдання, ми були виконали його, тому що ми віримо в свободу, в істину і у вибір кожного. Я не розумію, чому б ми не допомогли цим дітям бути різними і не брати участь на уроках релігії. Це сталося так оскільки не було організаційної програми на міністерському рівні.”
Разом із завершенням дебатів про викладання релігії в школі можуть відбутись інші обговорення про факультативні предмети, які можуть вивчатись в Румунії у середній освіті.
