Ситуація актора театру в Румунії
Жовтень 2015 року, здається багатий, ніж будь-коли в минулих роках, на театральні події. Багато фестивалів на яких виступають державні та самостійні театри, відомі протягом тривалого часу актори, але й актори, котрі на початку кар'єри.
România Internațional, 28.10.2015, 10:40
Жовтень 2015 року, здається багатий, ніж будь-коли в минулих роках, на театральні події. Багато фестивалів на яких виступають державні та самостійні театри, відомі протягом тривалого часу актори, але й актори, котрі на початку кар’єри. У ці дні у залі, на Національному театральному фестивалі є багато молодих акторів або ще студентів, які прийшли як глядачі. Не можеш не запитати себе, бачачи їх, яким шляхом вони підуть та якою є в 2015 році ситуація актора в Румунії?
Здається, що ми знаходимось там де західний світ знаходився 40 – 50 років тому. Принаймні, такою є думка театрального критика Христини Модряну: Я сподіваюсь, що ми знаходимось на доброму шляху. Але в даний момент система знаходиться в глухому куті, принаймні в театральному світі. Це означає, що вже кілька поколінь, молодих акторів, які закінчують факультет, і їх досить багато, принаймні, 150 в рік, по всій країні, більше не знаходять місця в театрах, оскільки посади заблоковані. Це означає, що є дуже багато випускників в системі, в якій незалежний актор не підтриманий, ані законодавством, ані організаційно та логістично. Дуже важко працювати поодинці, тому що не вистачає ресурсів для цього паралельного світу, який був створений між часом. Я думаю, що головна проблема полягає в наступному: немає координації між системою освіти, яка готує акторів і театрами, які повинні поглинати цю робочу силу. Вони повинні працювати разом, щоб жодна з них не витрачала свою енергію марно, або, щоб були створені нові структури, які б могли дати шанс цим молодим людям, які підготувались до професії, якою деякі з них не займаються ніколи.
Багато випускників акторів, деякі добровільно, більшість з них змушені, обирають складний шлях самостійного театру. Серед них є і Ралука Апроду, актриса, яка живе вже протягом декількох років свободою, яку тобі дає статус незалежного актора, з перевагами і недоліками. Виступає в незалежному театрі, але і в державних театрах, і стала відома громадськості і через виконані ролі у фільмах. Ми запитали її, якщо б вона хотіла хоча б на момент працювати в державному театрі: Я визнаю, що тут коливаюсь. З одного боку, я боюсь прив’язати себе. Боюсь, можливо, через різні кліше про, які я чула або які я уявлюю собі. У той же час, я дуже хочу, грати ролі у фільмах, мати свободу піти куди я захочу, бути в змозі самостійно виступати. Я дуже добре знаю, що деякі театри не згодні з цим, і актори мають проблеми, коли йде мова про це. У той же час, я дуже добре знаю, що, якщо працюєш в державному театрі є багато більше можливостей для розвитку, мати зустрічі з великими режисерами. Надаються можливості і для співробітників, але набагато менше, і незначні ролі. І я знаю, людей, які були прийняті на роботу в державний театр і протягом трьох років працювали з нашими великими режисерами. В даний час, мені непогано так, але якщо мені доведеться прийняти таке рішення, я сподіваюся здійснити правильний вибір. Я коливаюсь. Я думаю, що дуже важливо саме де виступаєш. Я б не поступила на роботу, не знаючи хоча б трохи команду. Я б не зважилась. Але зі страхом треба боротись.
Навіть якщо ресурсів набагато менше в незалежних театрах, молоді актори, які працюють тут набагато динамічніші і орієнтовані на майбутнє вважає Христина Модряну, але вони стикаються з низкою речей, про які не вчать у школі: писати програми фінансування, координувати проекти, звітувати. І Лучіан Вершендан, менеджер німецького Державного театру в Тімішоарі, одна з наймодерніших і відкритих до інновацій установ у Румунії, вважає, що актори, котрі прибувають із самостійної зони є більш підготовленими до змагання, більш підготовленими до боротьби за те, що вони хочуть зробити. З цієї причини, він сторонник ідеї укладання контрактів на визначений строк у системі де ще переважають трудові договори до виходу на пенсію: Я вважаю, що саме контракти на визначений строк є тими, котрі можуть створити збалансовану ситуацію між строгістю конкуренційної системи, з одного боку, і можливістю піднятись по кар’єрних сходах, з іншого боку. Я не прихильник ідеї, що актор повинен грати щовечора в іншому театрі, все в системі співробітництва, яка часто є хаотичною і не обов’язково призводить до розвитку актора. Але я думаю, що це на користь всім, щоб ця система конкуренції існувала і в державних театрах, і тільки на основі контрактів на визначений строк. І це відповідає ідеї стратегічного репертуару, який може змінюватися від одного театрального сезону до іншого, від одного менеджерського мандату до іншого.
