Синдром відсутності батьків-заробітчан

З початку 2000-х років, коли румуни почали все більше ставати мігрантами на ринку праці ЄС, багато дітей цих працівників залишилися в Румунії під опікою одного з батьків або під опікою родичів.

Christine Leșcu, 29.07.2015, 10:33

З початку 2000-х років, коли румуни почали все більше ставати мігрантами на ринку праці ЄС, багато дітей цих працівників залишилися в Румунії під опікою одного з батьків або під опікою родичів. Наслідки не змусили себе чекати, і вони були помічені як сім’єю, так і педагогами і психологами. Відсутність батьків, їхнього авторитету, і туга за ним, стали видимими в поведінці деяких з цих дітей.

батьк

Як вони поводяться розповідає соціолог Флоріан Ніцу: Статистичні дослідження показали, дуже ясно, що є стримуючий фактор, мотивація та інтерес до навчання знижуються. З іншого боку, є вразливість в плані девіантної поведінки: споживання алкоголю, куріння, наркотики і т.д. З’являється і високий ризик наближення до злочинних груп або навіть стати жертвами цих злочинних груп. Але основний вплив відчувається на психологічному рівні та формуванні особистості. Є синдром відсутності батьків, явище, яке досліджується не тільки в Румунії, воно зявляється завжди і повсюди. Було відзначено, що відсутність одного з батьків або обидвох призводить до невпевненості в собі, почуття провини та дуже високого рівня тривоги.

Не всі діти, які залишаються вдома без батьків, котрі працюють за кордоном, мають ці проблеми, але вразливість є в кожному випадку. За таких обставин необхідно знати саме кількість цих дітей. Фонд Відкрите суспільство приступив до реалізації проекту, у цьому сенсі, кілька років тому. Що виявлено після впровадження цього проекту дізнаємось від Вікторії Кожокаріу члена Фонду Відкрите суспільство. Ми почали в 2007 році перше дослідження, а потім зрозуміли, що нам потрібно знати точно, скільки дітей залишаються вдома, тому що офіційним статистичним даним було важко повірити. З 2004 року, згідно статисткам, було близько 80 тисяч дітей, що залишились без батьків. З огляду на коливання кількості румунів, які покинули країну, ми хотіли дізнатись, був цей показник правильний чи ні. Так що ми провели незалежне дослідження, яке ми опублікували в 2009 р. У той же час, інша організація, Врятуйте дітей, провела паралельний підрахунок цих дітей. І ми і вони констатували, що в 2008 році їх число склало 350 000. Тим часом, дані Генерального департаменту із захисту дітей показали, що їх трохи більше 82 000. Ми оголосили цю різницю і відносимо її до нездатності збору даних через відсутність відповідної логістики. Ми вважаємо, що соціальні працівники з різних місцевостей не зуміли структурувати певні бази даних. Згідно офіційній статистиці за 2014 рік таких дітей близько 80000.

З деякими з цих дітей спілкувався соціолог Флоріан Ніцу, в рамках проекту Orizont_FemRural», що фінансується в рамках програми POSDRU і реалізується Асоціацією з просування жінок у Румунії. Унаслідок спілкування з ними, соціолог зазначив, що всі причетні до цього явища, і батьки і діти сприймають розлуку як розрив, з яким кожен справляється по – своєму. Флоріан Ніцу: “Є різні способи боротьби з травмою розлуки, як для батьків, так і для дітей. Я спілкувався з дітьми, які страждають під тягарем відсутності батьків, і дітьми, які пристосувалися дуже добре. Слід зазначити, що ми говоримо про відносини, які мають драматичні, але й хороші моменти. Є періоди в житті дитини, коли її дуже важко розлучитись з батьками, і періоди, коли це відбувається легше. Є моменти, коли дитина дуже вразлива, залежно від віку та обставин, але також і періоди нормального життя. Не слід узагальнювати негативні наслідки відїзду батьків на роботу за кордон.

Одним із завдань проекту Orizont_FemRural була протидія цим негативним наслідкам шляхом виявлення помилок, яких здійснюють батьки що стосується дистанційного керування відносин зі своїми дітьми. Потім, в результаті цих спостережень слід зробити деякі рекомендації щодо виправлення ситуації. Флоріан Ніцу: Здається, що основна помилка, яку роблять батьки це те, що вони ставлять відповідальність на дітей за їх власне рішення йти на роботу за кордон. Коли вони бачать, що дитині важко або навіть, що вона плаче, батьки кажуть, що заради неї йдуть на роботу. Це для вас їдемо сприймається як через тебе йду, якщо б не були ви, я б залишився тут. Дитина так сприймає, і це для вас їду стає тягарем поставленим на її плечі. Часто це пояснення пов’язано з “як мені важко тут. Так дитина відчуває більш провину. Мама і тато йдуть на роботу через мене, і відчуває себе гірше. Коли йде тільки мати, часто напружуються відносини між подружжям, що призводить до розлучення. Половина шлюбів, де тільки мати працює за кордоном закінчується розлученням. А потім дитина несе тягар розлучення батьків.

Інші помилки, допущені батьками, які працюють за кордоном, вони часто не тримають телефонний зв’язок з дітьми та їх школою, а також надають безліч подарунків. Тому фахівці рекомендують підтримувати зв’язок і за допомогою інших засобів. Звязок з вчителями також має важливе значення, з огляду на те, що в останні роки з’явилася нова ситуація, про яку розповідає Вікторія Кожокаріу: Що стосується становища дітей, економічна криза призвела до деяких змін. Хоча як і раніше залишаються діти вдома, або з одним з батьків або з родичами чи знайомими, з’явилась нова категорія дітей, які повертаються з-за кордону. Про це повідомили нам в Міністерстві освіти півтора року тому. Повітові шкільні інспекції повідомляють Міністерство, що десятки або навіть сотні учнів у деяких повітах, повертаються з країн, де працюють їхні батьки, тому що не можуть більше перебувати там. Вони повертаються до румунської освітньої системи після кількох років перебування в іноземній системі. Звичайно стикаються з деякими прогалинами і перешкодами. Деякі повертаються додому самі інші з батьками. Але, на жаль, ми не маємо ніяких даних у цьому сенсі.

Хоча взагалі, більшість дітей змирюються з тим, що їхні батьки стали заробітчанами, є і випадки повного неприйнятність цієї ситуації, неприйняття, яке призвело навіть до самогубства. Тому, необхідні як точні статистичні дані, так і виховання батьків для підтримки хороших дистанційних відносин зі своїми дітьми.