Румуни серед європейців,які віддають перевагу гірським походам
Румунія відома своїми мальовничими природними пейзажами дикою природою та горами.
Christine Leșcu, 30.01.2019, 03:44
Румунія відома своїми мальовничими природними пейзажами дикою природою та горами. Карпатська дуга, яка перетинає країну через центр з півночі на захід, надає любителям гірських походів найрізноманітніші способи задоволення своєї пристрасті: від легких стежок, через прохолодні ліси, до складних підйомів на скелі і вершини без рослинності. Також курорти, місця відпочинку та турбази розташовані в долинах, біля підніжжя гір або на вершинах пропонують відпочинок тим, хто хоче поєднати фізичні зусилля з розслабленням. Саме тому влітку, але особливо, взимку, гірські стежки перетинають багато так званих монтанярдів, які віддають перевагу дикості взамін комфорту наданому готелями або пансіонатами.
Серед них і Іллінка Стоеніке, випускниця географічного факультету туризму, відома в онлайн-середовищі як Muntomama, за назвою блогу, яким вона керує протягом багатьох років. Мати трьох хлопчиків, найменший з яких ще немовля, Іллінка надихала дітям любов до походів з самого раннього віку, так само, як і вона була вихована. Саме тому вона знає, як важливо з дитинства піднятися в гори, і це є частиною її освітнього підходу на блозі. Іллінка Стоєніке розповідає: «Дитина повинна б починати виходити на природу, можливо, не обов’язково підніматися у гори разом з батьками від народження. Це не означає, що батьки повинні водити своїх новонароджених у небезпечні місця, але вихід на природу може бути зроблений в будь-якому віці. З точки зору виховання, кращої або більш звичайної школи як природа я не знаю, щоб існувало. Це необхідне не тільки для фізичного розвитку, хоча всі думають про рух, фізичний стан і здоров’я, коли мова йде про природу. Це також має значення, але в природі всі розвиваються когнітивно і емоційно: когнітивно, тому що ви стикаєтесь з великою кількістю проблем, які ви повинні вирішити самостійно, імпровізуючи, що багато дітей не вміють робити, але й емоційно, тому що зростає толерантність до розчарування і здатність зв’язуватися з іншими. До речі, кажуть, що дружба започаткована в горах триває все життя.»
У Румунії , однак, більшість ініціатив щодо гірського виховання, такого як в Іллінке, є приватними ініціативами: «Наразі в Румунії немає послідовної освітньої політики щодо природного виховання. Є невеликі приватні ініціативи, як мої та інших. Їх мало. Були дискусії, в яких взяли участь як гірські люди, так і викладачі щодо впровадження підручника під назвою «Освіта на природі». Але все залишилося в повітрі, тому що навчальний план дуже навантажений, і для окремої дисципліни потрібні кваліфіковані викладачі. Але хто їх підготує? Це замкнуте коло. Але, принаймні, під час прогулянок з нагоди тижня Школа інакше можна зробити важливі речі, які мають значення для дітей.»
За таких умов наприкінці минулого року, Євростат (Європейський статистичний офіс) оприлюднив обнадійливий, але дещо дивний рейтинг: словаки та румуни найбільш пристрасно ставляться до поїздок у гори серед громадян країн-членів ЄС. У 2016 році гори були одним з головних напрямків 13% мешканців ЄС. Найбільш пристрасними були громадяни Словаччини, 25% їхніх поїздок були пов’язані з відвідинами гір, за ними йшли румуни, 24% подорожували горами. Наступні місця посіли громадяни Франції та Італії, 19% побували у горах. Для Іллінке Стоеніке, деякі нюанси необхідні щодо цього рейтингу: «Я не дуже можу реально скорелювати його з реальністю на терені. Є два аспекти. Перш за все, зрозуміло, що в гірських районах збільшилася кількість туристів. Крім того, почали проводитися екскурсії, і тому збільшився апетит до походів на природу. Доступ до адекватного обладнання набагато більший. Коли я почала підніматись в гори було важче отримати якісне технічне обладнання. Я маю на увазі також водонепроникні куртки гарної якості. Тепер таких проблеми немає.»
Якраз через інтерес до гірських походів тему варто більш точно вивчати, вважає Іллінка Стоеніке: «У Румунії немає централізованої статистики на рівні гірського туризму. Гірський туризм сам по собі є чимось, що дуже важко залучити в статистику, тому що туристи самі ходять у гори. Вони самі забезпечують транспорт, намет – їхній власний, і тому їх дуже важко зареєструвати. Якщо вони не зупиняються в пансіонатах або готелях, які роблять статистику і передають її далі, якщо вони не відвідують Національні парки або природоохоронні райони, де дають квитки на в’їзд, вони не ввійдуть до статистики. Насправді, є багато людей, які повністю обійшли цю статистику. На мою думку, більшість цифр, що знаходяться в статистиках походять з пансіонатів та готелів де розміщені ті , котрі, наприклад, займаються зимовим спортом. Фактично, слід зробити різницю між поїздкою в гори і перебуванням в горах. Рейтинг для нас дуже почесний, і я не хочу мінімізувати його важливість. Але на рівні професійних асоціацій, таких як Товариство гідів та гірських лідерів у Румунії, є спроба отримати інші статистичні дані близькі до реальності, хоча важко залучити всіх тих, хто йде в гори, індивідуально, до статистики.»
Не тільки румуни подорожують Карпатами, але й багато іноземців, у тому числі словаки, лідери рейтингу монтанярдів. Іллінка Стоеніке розповідає: «Влітку, у горах Фегераш важко вітатися румунською мовою. Три чверті туристів іноземці, і походять переважно з сусідніх країн. Є багато чехів, словаків, поляків, які приходять до нас за те, що Румунія ще має: дика природа. Маршрути не є обмеженими і якимось чином можна без проблем встановити намет, за винятком охоронюваних територій, де існують обмеження.»
Тому до роз’яснення статистичних даних і розвитку гірської освіти румуни та іноземці повинні насолоджуватись , але й захищати дикі Карпати.
