Релігійна свобода під час пандемії?

У звіті ОБСЄ про обмеження прав людини під час надзвичайного стану в 57 державах-членів, Румунія належить до числа тих, які суворо обмежили релігійну свободу.

Roxana Vasile, 09.12.2020, 08:11

Паралельно з появою й в Румунії нового коронавірусу, та антикризовими заходами, вжитими владою, табори «за» чи «проти» мажоритарної Православної церкви, «за» чи «проти» віруючих та їхньої релігійної свободи радикалізувались. Хто правий? Держава, яка тимчасово обмежує, оправдовуючись, – основні права та свободи заради боротьби з пандемією? Або ті, хто стверджують, що в усьому є червона межа, яку не можна переступати.

Ми запитали Кетеліна Раю, представника Румунії у групі експертів з питань релігійної свободи ОБСЄ та голову FoRB Румунія,
асоціації з питань просування релігійної свободи чи була порушена релігійна
свобода в Румунії протягом десяти місяців кризи Covid-19. Ось, що він відповів: Релігійна свобода була порушена скрізь під
час пандемії, оскільки всі держави вживали різких заходів, не дотримуючись міжнародних
стандартів, які передбачають точний спосіб, в якому держава може втручатися в
кризові ситуації, щоб демократично врегулювати обмеження релігійного життя.
Різниця між Румунією й тим, що сталося на Заході, полягає в тому, що в нашій
країні жоден із стандартів, що регулють такі ситуації, не дотримувався. Повідомлення були дуже різкими, повідомляли скоріше
про обмеження, аніж, наприклад, про запрошення до партнерства з релігійними
організаціями, які в кризових ситуаціях відігравають важливу роль у суспільстві, та
використовували невідповідні терміни, що матимуть негативні наслідки зокрема у
довгостроковій перспективі. Говорилося про літургійні практики, що існують століттями, які, на думку влади, повинні були бути припинені майже повністю, щоб боротися зі
шкідливими наслідками пандемії. Це абсолютно заборонено міжнародними
стандартами щодо релігійної свободи, оскільки це лише створює напруження в суспільстві,
налаштовує віруючих проти невіруючих, створює так звані «соціальні бульбашки» а
напруження зберігається довготривалим епідермісом суспільства.

У звіті ОБСЄ про обмеження прав людини під час
надзвичайного стану в 57 державах-членів, Румунія належить до числа тих, які суворо обмежили релігійну свободу. Богослужіння в румунських
церквах проводилися довгий час у закритому режимі, віруючі не могли брати участь у
релігійному житті громади, навіть ні на Великдень. Потім було прийняте рішення, що доступу до паломництва мають лише особи, які проживають у відповідному населеному
пункті. Релігійні процесії були заборонені. Поліція заходила в церкви і накладала
штрафи під час богослужінь… Паралельно, Православна Церква була партнером
держави, вона давала поради віруючим дотримуватися вказівок влади та
організувала благодійні акції для підтримки лікарень, дітей, людей похилого
віку або неблагополучних людей: Румунська православна церква подарувала лише під
час надзвичайного стану понад 4 мільйони євро. Чому ж тоді стільки заходів
проти Церкви, враховуючи той факт, що, релігійні споруди не були, згідно зі статистикою,
вогнищами інфекційного захворювання? Кетелін Раю, експерт ОБСЄ, має кілька
відповідей: Перша посилається, знову на міжнародні
стандарти щодо обмеження релігійної свободи, стандарти які вимагають, щоб правила були
загальними, тобто не треба робити різницю між релігійними та світськими просторами, щоб не викликати поділу суспільства, щоб не створювати суперечки
між віруючими та невіруючими, тому що це призводить до довготривалої дискримінації.
Друга відповідь, яка помітна і в інших країнах, полягає в тому, що обмеження в
основному стосуються категорій, які, як відомо, були досить мовчазними перед
владою. Першим обмеженим правом було саме право на охорону здоров’я. Звучить парадоксально!
Коли держави прагнули докладати послідовних зусиль для боротьби з пандемією,
першим обмеженим правом було право на охорону здоров’я, через ускладнення або навіть
заборону в деяких ситуаціях доступу пацієнтів, які
не хворіли на Covid-19, до системи охорони здоров’я. Деякі з них, на жаль, загинули. Іншою категорією, права
якої були припинені та яку вважають мовчазною категорією, були літні люди. Їм
заборонили виходити з дому в певні години… Потім були школярі та віруючі
…

Що повинен був робити уряд Румунії, щоб боротьба
з пандемією не вплинула на релігійну свободу? Кетелін Раю стверджує:
Перший крок – це те, що традиційно роблять США та Великобританія, а саме – мати платформу для діалог між державою та релігійними установами, яка б не була політизованою. До цих переговорів мають долучатися, як представники уряду, так й опозиції а також представники
всіх релігійних організацій, науковці, громадські організації, правозахисники,
незалежні експерти, ЗМІ. Присутність преси дуже важлива, оскільки вона інформує населення… Після створення платформи для дискусій, можна розробити, як це зробила
Великобританія, консенсуальний путівник про обмеження релігійного життя під час
пандемії, за допомогою якого перед його застосуванням усі причетні сторони мають висловити
свою думку, та принаймні, дійти певного компромісу тоді коли йде мова про
обмеження. У відсутності цих двох кроків робиться лише шум у ЗМІ! Йде мова лише про розчарування серед громад, яке буде довгостроковим.

У нещодавній статті експерт ОБСЄ в Румунії Кетелін Раю написав, що
(цитуємо) «відносини між державою і культами, здається, що навмисно залишаються під відбитком
напруженості, заснованої на спостереженні та контролі, а також на надмірному
словесному насильстві, як з боку
влади, так і з боку деяких
векторів думок, ставлення, яке показує, що міжнародні зобов’язання Румунії у
сфері релігійної свободи мають лише метафоричне значення.» Чому це відбувається? Кетелін Раю стверджує: Тому що ми після 1990 року, коли відновили демократичне життя, включаючи релігійну свободу як провідний конституційний
принцип, ми завили його до законодавчих текстів, але ми не розробили публічну політику про збереження релігійної
свободи на рівні статусу основного права, як це має місце на Заході.
Напруженість виникла через те, що такий стан плутанини далі зберігається: релігійна
свобода в Румунії приписується виключно Церкві. Хоча це входить до повноважень
держави, оскільки воно включено до Конституції, міжнародних законів чи
договорів, держава не розмірковує про свободу віросповідання, не проводить
публічні політики, навіть не втручається в публічні дебати і залишає все на Церкву. Ось
чому іноді відбуваються такі публічні реакції з боку Церкви, і
цього року їх було достатньо! Ось чому вони також надходять з боку політиків, людей які тимчасово займають політичні посади, але декларації яких зовсім не відповідні. У сфері прав людини вже роками щось добре будується, і можна все знищити через невідповідну декларацію.

Наближається Різдво, і румуни ще не знають, на відміну від громадян інших країн, чи їм буде дозволено ходити до церкви, чи вдома вони зможуть святкувати біля ялинки, збиратися за багато накритим столом у колі великої родини. Враховуючи швидкість, з якою досі реагувала влада, люди, мабуть, дізнаються про це лише за кілька днів до Різдва.