Нонконформізм в підтримку нужденним
Молоді люди, які прагнуть змін на краще і занадто нетерплячі, щоб чекати державного втручання, займаються волонтерством в благодійних фондах, які очевидно, відображають особистість їх ініціаторів.
Christine Leșcu, 08.07.2015, 08:30
Пожертви
для лікування дитини, що страждає від раку, збори коштів для оснащення шкіл
книгами та комп’ютерами або оснащення лікарень новітнім обладнанням… В
останні роки проводяться все більше і більше подібних гуманітарних кампаній з
ініціативи різних організацій,
державних установ чи органів, або приватних компаній. Молоді люди, які
прагнуть змін на краще і занадто нетерплячі, щоб чекати державного втручання,
займаються волонтерством в благодійних фондах, часто ними створених.
Ці
фонди, очевидно, відображають особистість їх ініціаторів. Наприклад, Братство
бородачів, що діє в місті Клужі було створене групою з дев’яти друзів,
бородатих і татуйованих байкерів, які перетворили свій незвичайний імідж на
бренд. Корнел Хоза, один з цих бородатих благодійників розповів що їм вдалося
зробити за допомогою іміджу. Ми створили фонд у листопаді 2013 року. У нас
великі плани, ми хочемо бути якомога активнішими в суспільстві і допомагати
якомога більшій кількості людей. До цих пір ми організували сім великих
кампаній, а також інші пілотні заходи та кампанії. Ми займаємося різними видами
благодійності. Якщо відчуваємо необхідність долучитися до чогось, ми це робимо.
До цих пір, наприклад ми зібрали гроші для хворого на рак хлопчика, придбали
мікроавтобус для спеціального дитячого садка.
Братство бородачів
провело й акцію з очищення зелених зон від сміття та збору відходів, а також кампанію зі збору
коштів для низки малозабезпечених сімей. Ми
запитали Корнел Хозу, якою
мірою їх нонконформізм забезпечив успіх
кампанії? Чи полегшив він їх роботу? Звичайно. Уявіть собі масивного бородатого і татуйованого чоловіка, який продає тістечка у центральному парку міста Клуж-Напока… Це вражає. Крім того ми провели трохи дивну акцію, в рамках якої для збору коштів ми вирішили підстригтися під нуль в центрі міста. Ми намагаємося робити ці речі
по-іншому. Усе почалося з групи із дев’яти друзів, але тепер ми розвинулися, до нас приєдналися люди різних професій і з
різними хобі. Але у всіх нас є спільне бажання: зробити щось для інших. Ми не маємо ніякої користі від цієї діяльності, діємо
виключно на добровільній основі.
Бороди, татуювання, мотоцикли і
особливо чуйні серця сприяли постійному зростанню кількості
членів Братства бородачів, яке зараз налічує 29 чоловіків, до яких приєдналися 30 дівчат, які
створили своє Сестринство.
* * *
Інтерес
до екології та мандрівок призвів до створення асоціації Вільна Міоріца, члени
якої обрали нонконформістський стиль роботи для досягнення бажаних цілей. Про
початки асоціації, які датуються 2012 роком, розповідає Юліан Ангелуце. Ми
почали з проведення акції з очищення пляжів та зі збору одягу і взуття для
малозабезпечених людей. Але найбільш відомою нашою акцією була поїздка в
Монголію на румунському автомобілі Дачія улітку 2012 року. Це було гуманітарне
ралі до Монголії. Головним викликом було доїхати до фінішної лінії на
автомобілі, який ми подарували монгольській неурядовій організації. Потім наша машина була
виставлена на аукціон разом з іншими автомобілями, які взяли участь в
автопробігу. Проект припускав впровадження цифрових технологій в монгольському
суспільстві, де більшість населення є кочовим. Суть проекту полягала в наданні дітям планшету або іншого цифрового пристрою, щоб викликати в них інтерес
до освіти, незважаючи на їх кочовий спосіб життя.
Після повернення з Монголії, де вони подарували свій автомобіль Міоріца, Юліан Ангелуце та інші члени асоціації зайнялись освітленням неелектрифікованих румунських сіл.
Відсутність електрики негативно впливає на значно більшу кількість сімей, ніж можна собі уявити, – стверджує Юліан Ангелуце: За даними перепису 2011 року, у Румунії не мають електрики 284.000 господарств. Це офіційні дані.
Можливо в деяких з цих господарств ніхто не мешкає, можливо їх вже лише 100.000, але важливішою є та кількість людей, які не мають електроенергії. Це переважно бідні люди, сім’ї, що складаються з 5-6 і до 10 душ, які живуть
без електрики.
Свою
кампанію члени асоціації Вільна міорца почали з села Урсіч Хунедоарського
повіту, а потім продовжили її в інших селах Сучавського, Марамуреського,
Караш-Северинського і Брашовського повітів. Туди, волонтери привезли сонячні
панелі, придбані на кошти, отримані від спонсорів та приватних осіб,
перевезені власними силами, залежно від погодних умов, і не тільки: на санях
взимку або у кінних возах влітку, тому що тільки так можна було дістатися
ізольованих гірських сіл. Таким чином, мало-по-малу, все більше шкіл в цих
ізольованих та неелектрифікованих селах, отримали електрику від сонячних
панелей.
Юліан
Агелуце розповідає. Таким чином ми продовжуємо свою екологічну діяльність.
Витрати значно нижчі, ми не вирубуємо ліси, і не прокладаємо ніяких кабельних
ліній електропередачі… Сонце наразі безкоштовне… Панелі коштують не мало,
але вони того варті. До весни цього року ми забезпечили електрикою чотири
школи, а Міністерство освіти не мало найменшого уявлення, що вони не
електрифіковані. Ми продовжили дослідження на місці, щоб дізнатися скільки
громад і скільки людей позбавлені електрики. Нам доводиться переконувати
спонсорів, але ще складнішою є робота з переконання представників влади.
Держава має виконати певні
зобов’язання, взяті на себе перед ЄС, плюс ще й моральний обов’язок перед
громадянами. За моїми оцінками ще кілька десятків тисяч людей живуть у темряві,
використовуючи тільки свічку або газову лампу. Є тисячі сімей, які не маючи
електрики, не мають доступу до інформації. Їхні діти не мають доступу до
якісної освіти. Виникають і проблеми зі здоров’ям, оскільки дітям доводиться
робити уроки при свічках чи газовій лампі. Це викликає значні проблеми і,
передусім псує зір.
У багатьох випадках,
через бідність люди не мають грошей ані підключитися до електромережі, там
де вона є, ані плати за електроенергію. Юліан Ангелуце та волонтери асоціації
Вільна Міоріца не очікують нічого взамін, вони тільки сподіваюся мати якомога
більше енергії, щоб продовжити робити добрі справи.