Мистецтво і дух спільноти в 2016 році
Громадські ініціативи і дух спільноти були, і в цьому році на першому план проектів щодо зближення як культурних діячів, так і простих людей.
Christine Leșcu, 28.12.2016, 02:53
Громадські ініціативи і дух спільноти були, і в цьому році на першому плані проектів щодо зближення як культурних діячів, так і простих людей. Деякі з них були ініційовані, наприклад, неурядовою організацією Home Made Culture, яка в останні роки спеціалізувалась на театральних виставах в нетрадиційних місцях, таких як квартири. Цієї осені, квартира була замінена на під’їзд житлового будинку, де, упродовж 7 вечорів було поставлено на сцену 7 заходів, обраних спільно з бенефіціарами: сусідами під’їзду. Проект Гра йде з відкритим під’їздом, в свою чергу, є частиною більшого проекту під назвою Генератор, який спрямований на стимулювання громадян пропонувати заходи, які б відповідали на їхні поточні соціальні потреби. Після декількох спроб, ініціатори проекту Гра йде з відкритим під’їздом знайшли місце у під’їзді житлового будинку в бухарестському районі Кренгаші.
Христина Єпуре, член асоціації Home Made Culture, розповідає, як люди прийняли їхню ініціативу: Вони були дуже відкриті з самого початку, що зустрічається рідше. Перед тим як обрати цей житловий під’їзд, ми розмовляли з усіма мешканцями, але зіткнулись зі стриманістю з боку людей. Це було щось нове. Крім того, між сусідами упродовж часу розвинувся свого роду страх та недовіра. Адже щось нове, спочатку розглядається як потенційна небезпека. Крім того, житловий під’їзд, як правило, простір нічий. Ніхто не вважав його чиїмось, але якщо хтось хоче зробити щось там, раптом деякі люди починають вважати його своїм.
Поступово, житловий під’їзд перетворився на місце, де можна було знайти всього для всіх. Були поставлені п’єси, відбулись оперні співи, були проведені майстер-класи з орігамі, малювання, колажі та багато іншого, все безкоштовно, або, вірніше, оплачено невеликою закускою, принесеною кожним сусідом. Таким чином, зміцнився дух спільноти, і люди дізналися, що, використовуючи невелику кількість ресурсів, можна приємно провести час разом. Христина Єпуре розповідає: Жан-Лорін Стеріан, творець нашої асоціації має широке бачення, і добре знає художні середовища в Румунії. Він запропонував людям принести проекти з соціальними та освітніми наслідками. Ми зосередились не тільки на художньому аспекті. Наприклад, перша поставлена п’єса називалась Погані діти, у якій головну роль зіграла Катя Пескаріу. Це виховна театральна п’єса. Я хотів, щоб тема була дуже доступною для того, щоб вона була цікавою як для дітей, так і для літніх людей. Незважаючи на те, що п’єса була відносно короткою, я відчув, що, вона мала вплив на людей. Я сподіваюся, що, коли йтимуть через під’їзд вони пам’ятатимуть ці події і подумають на альтернативу сидіти вдома перед телевізором або комп’ютером.
Не тільки через навчальний театр, соціально причетний, можна стимулювати дух спільноти, а й через архітектурні проекти. Це те, що роблять протягом багатьох років, двоє молодих архітекторів, власники StudioBASAR. У 2016 році вони продовжили співробітництво розпочате в 2014 році з Бухарестською міською бібліотекою. На їхню думку, публічні бібліотеки є одними з небагатьох наявних ресурсів, які можуть відновити механізм і дух спільноти, інгредієнти в деякій мірі втрачені останнім часом, вважає архітектор Алекс Аксінте, одна половина, що складає StudioBASAR: Я думаю, що це ефект постперехідного періоду. Це один з елементів, які ми втратили по дорозі, і тепер ми дивуємося, чому їжа не має смаку. Ми не знаємо, що не вистачає солі. Ми, з нашої позиції архітекторів з StudioBASAR, подумали, що є потреба в цій галузі. Архітектори повинні діяти специфічними засобами, щоб ідентифікувати залишки громадського духу, там де він існує.
Цього літа, архітектори StudioBASAR спільно зі студентами архітектури та соціології прикрасили фасад філії міської бібліотеки на одному з бульварів Бухареста, так щоб можна легше її побачити, і сприяли відновленню іншої філії в Мілітарь, інший район з житловими будинками, збудованими в комуністичний період. Для цього останнього проекту, була врахована і думка місцевих жителів, дуже раді, що бібліотека на першому поверсі житлового будинку буде відкрита, навіть якщо вони забули, з плином часу, про її існування. Алекс Аксінте: Я розмовляв з користувачами дитячої філії, яка знаходиться поруч. Я розмовляв також з бібліотекарями та фахівцями. Ми всі погодилися з тим, що бібліотека потребує більше простору для діяльності, щоб не викидати книги. Соціалізація пов’язана з культурним споживанням є величезною необхідністю в районі з 300,000 жителів. У дослідженні, проведеному студентами до розпочаття проекту Де ви зустрічаєтесь із знайомими?, відповідь була У супермаркеті. Таким чином, у нас є надзвичайна ситуація, адже простір соціальної взаємодії проходить у магазинах, а люди раді, що знову відкривається бібліотека у 40 квадратних метрів.
Публічні бібліотеки можуть бути паливом духу спільноти, якщо вони більше не пов’язані виключно з читанням книг, вважає і Анка Реп’яну, директор столичної бібліотеки. У 33 філіях в Бухаресті, організовані, крім клубу читання і в’язальні майстерні, ІТ-курси і вивчення іноземних мов, все безкоштовно. Крім того, влітку минулого року, був влаштований Караван з казками, а також у співпраці з Алексом Аксінте, який надав причіп, якого легко перетворити на багатофункціональний простір. Як виглядає звичайний день цього проекту, дізнаємось від Анки Реп’яну: О 5, 30-6, 00 ранку виносимо всі коробки з іграшками, олівці, ручки, м’ячі, ляльки для лялькових вистав, ігор і тощо. Все ставиться в причіп в певному порядку, щоб потім в тому ж порядку були розвантажені в парку. Караван вирушає і прибуває в пар. Всі коробки розчинюються, речі розставляються і о 10:00 розпочинаються майстер-класи бриколажу, малювання, ігри на відкритому повітрі і т.д. З 11:00 починаються різні спортивні ігри. За цей час, мої колеги розмовляють з батькам, і пояснюють їм, що ми робимо в бібліотеці і в каравані. О 7 годині вечора, у нас проходить ляльковий театр, потім майстер-класи. А ввечері, мої колеги починають усвідомлювати, що якщо не користаються короткими перервами для дітей, вони не можуть зібрати караван, щоб повернутися додому.
Все це, щоб продемонструвати, що бібліотека є перш за все суспільним простором, а лише потім культурним простором, що ми сподіваємося, стане ще більш помітним в 2017 році.