Всесвітній день радіо
Всесвітній день радіо, який щорічно відзначається 13 лютого, був проголошений в результаті рішення, прийнятого на 36-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в листопаді 2011 року.
Christine Leșcu, 12.02.2014, 04:50
Всесвітній день радіо, який щорічно відзначається 13 лютого, був проголошений в результаті рішення, прийнятого на 36-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в листопаді 2011 року. Отже, вперше Всесвітній день радіо був відзначений 13 лютого 2012 року, коли сповнилися 66 років з моменту створення радіостанції Організації Обєднаних Націй. І від тоді, цей день є ідеальним моментом для того, щоб нагадати нам про важливу роль, яку радіохвилі відіграють у житті кожного з нас.
На додаток до доступу до інформації загального інтересу, радіо дарувало й душевну красу, як написав московський слухач ВСРР Віктор Яковлєв. “Важко знайти людину, у житті якої радіо не відіграє великої ролі. Так як не можна знайти пункту на нашій планеті, де немає радіо. Я жив у селі, де не було електрики. Але у мене був радіоприймач з батарейками і там я вперше в житті почув музику – одно з перших спогадів життя. Пізніше, у місті, почесне місце належало теж радіоприймачу. Останнім часом я слухаю радіо по інтернету. Однак, це теж радіо. Але так як не всі мають доступу до Інтернету можна сказати, що радіо відіграє набагато більшу роль, ніж його замінник у сучасній цивілізації. На мій погляд, радіо має більш важливу роль, ніж телебачення”.
Київська слухачка передач українською мовою ВСРР Наталія Заболотна пише нам, що радіо найлегше доносить інформацію й мистецтво до величезної кількості людей. “Я памятаю радіо, скільки й себе, це невідємна річ, без якої я не можу уявити сучасний світ, скільки б іще не винайшли нових технологій. Радіо найлегше доносить інформацію й мистецтво до величезної кількості людей. Хоча я памятаю присутність радіо в житті з глибокого дитинства, але найбільше відкриття, повязане з радіо, я зробила для себе, коли вже навчилася читати. У нас вдома є сімейна радіола “Рігонда”, по якій часто можна чути в тому числі й передачі Радіо Румунія, але в моєму дитинстві вона частіше програвала платівки, ніж використовувалась як радіоприймач. І коли я вперше прочитала на шкалі поряд з позначками хвиль назви міст, про деякі з них я, мабуть, тоді довідалася вперше, для мене було потрясінням, що можна чути передачі з усього світу – від Риги до Бухареста, від Лондона до Токіо. Звичайно, я в чотири роки ще не уявляла про існування “глушилок”, які ретельно працювали, щоб ніякий “ворожий” голос не проник за залізну завісу, і світ радіомовлення був у нас насправді значно вужчим, ніж той, що позначений на шкалі “Рігонди”. Але сам факт, що можна почути передачі з далеких країв, незнайому мову, музику інших народів, мене дуже хвилював. Можу сказати, що я стала слухачкою коротких хвиль у душі ще тоді – значно раніше, ніж у дійсності, бо реально почала слухати передачі на коротких хвилях уже в студентські роки. На жаль, з того часу деякі станції повністю перенесли своє мовлення в інтернет, я продовжую слухати й там.”
Радіо було присутнім у вирішальні моменти в житті багатьох людей і воно все ще супроводжує їх у дійсних чи уявних подорожах, як зізнається Річард Кук, великобританський слухач ВСРР: “Ми зараз у 2014 році, мені сповнилось 67 років, і я зрозумів, що більша частина мого життя була пов’язана із радіо, я будучи фотографом, письменником і журналістом. Подорожжі носили мене по світу весь час: від Австралії до Антарктики, від Фінляндії до Фолклендських островів, від Сахари до Південної Америки. Якби не було короткохвильове радіо, я не дізнався би так швидко, що перші люди, американці Ніл Армстронг і Базз Олдрін, ступили на Місяць, коли Аполлон-11 приземлився на Місяці 20 липня 1969. Світ як і раніше потребує радіо у всіх його дивовижних формах”.
“Радіо як засіб зв’язку для мене існує від 1970 року, коли я вперше почав слухати світовий ефір на коротких, середніх та довгих хвилях. Для мене радіо завжди означало міжнародне радіомовлення, чи зарубіжні радіоголоси. Радіо саме як засіб поширення нецензурованої інформації та новин з перших рук, інформації, яка надходить попри обмеження з боку влади, чиновників та спецслужб, та через державні кордони. В тоталітарній державі з повністю закритими кордонами наявність радіомовлення з закордону є важливим засобом підтримки народу, заблокованого власним урядом, з боку міжнародної спільноти. Отже, радіо для мене — це завжди міжнародне радіо, і це свобода, знання, освіта та поширення інформації, це вільний, нічим та ніким не обмежений потік нецензурованої інформації.” — написав вірний слухач з Підмосков’я, Росії, Володимир Гудзенко.
В епоху цифрових технологій, радіо знаходить надалі своє місце. Навіть якщо його не слухають виключно на радіохвилях, він супроводжує людей в Інтернеті. А радіохвилі користуються надалі популярністю радіоаматорів, таких як слухач ВСРР з Німеччини Зігберт Герхард. “Протягом останніх 44 років моїм хобі є слухання радіостанцій зі всього світу, отже я є динозавром коротких хвиль. Роздратовано слідкую за повільне зведення до нуля аналогових коротких хвиль, від яких відмовилися багато радіостанцій для закордону на користь Інтернету. Ми, слухачі ВСРР, слухаємо радіо в будь-який час і в будь-якому місці.”
Теж у короткохвильовому діапазоні слухає ВСРР і Жан-Марі Монпло із Франції. “Радіоаматорська ліцензія дозволила мені увійти в контакт з більш ніж 200 регіонами зі всього світу. Зрозуміло, я продовжую слухати і міжнародні радіостанції, понад 400 короткохвильових радіостанцій французькою, англійською, іспанською мовами з більш ніж 150 країн. Сьогодні, коли короткі хвилі зникають, Інтернет допомагає мені залишатися на звязку з друзями, і те, що мене цікавить зараз – це удосконалення міжнародних знань.”
Для італійського слухача Стефано Чіттеріо радіо займає одне з чільних місць: “Радіо було, є і завжди буде для мене першим засобом звязку в світі, його ніщо не може замінити, бо воно навіть у разі війни або обструкції будь-якого роду, забезпечує первинну потребу людини, потребу бути поінформованою. Радіо є живим і живе!”
Київський слухач ВСРР Володимир Ситніков написав: “Радіо для мене означає задоволення від почутого з першого збудованого самим детекторного приймача на початку 60-х років минулого сторіччя, підсилювача з відра, в який був занурений телефонний капсуль (про це я дізнався з якоїсь, зараз вже не пам’ятаю, книжки про партизан Великої Вітчизняної війни), магії зеленого ока лампи індикатора настройки, тихе потріскування, набридаючи перешкоди та радість від слухання голосів далеких країн. Добре запам’ятав голоси дикторів Українського радіо — Світлани Горлової, Євенка, Бойка (на жаль імен чоловіків-дикторів твердо не зберіг — один з них Андрій, а другий — Петро, можливо і помиляюсь). Ці голоси назавжди слугують мені зразком культури мови, виразного читання, дикторської майстерності, чого не можна сказати про сучасних дикторів десятків FM-станцій, які заполонили ефір. Радіо відкрила для себе моя дружина, коли ми були з туристичними поїздками за кордоном. Спілкування стільниковим зв’язком для нас було дорогим і ми використовували PMR- трансівери. Про кишеньковий приймач годі вже говорити, слухали передачі україно- та російськомовних станцій, тому що не володіли ні угорською, ні чеською, ні шведськими мовами. Отже, радіо — це цікавість та задоволення, це культура, це засіб спілкування у екстремальних умовах.“
Перша радіопередача в Румунії вийшла в ефір 1 листопада 1928 року і в значній мірі з тих пір почалися трансляції експериментальних передач для закордону. Перші передачі іноземними мовами Румунського товариства радіомовлення були, однак, розроблені на початку 30-х років ХХ століття з метою поінформування дипломатичного корпусу в столиці Румунії. Упродовж часу, пропозиція програм іноземними мовами урізноманітниться, особливо в період Другої світової війни і після, так що ВСРР виходить в ефір сьогодні 10 мовами, а також румунською та арумунською, короткими хвилями і в Інтернеті. Передачі в короткохвильовому діапазоні ВСРР слухає і китаєць Шан Цзіньхао: “Мені одному радіо приносить багато радості, радіо є у нашій сімї фактором гармонії, святом, чи йдеться про передачі на середніх або коротких хвилях. Додаткову посмішку приносять нам отримані від радіостанцій листи, знайомі голоси які ми слухаємо і які, дійсно, нас хвилюють”.
Роберто Карлос Альварес-Галлозо з Майамі, США, є іншим радіолюбителем: “Я хочу привітати вас з нагоди Всесвітнього дня радіо. У суспільстві, де панує Інтернет, радіо продовжує відігравати важливу роль, оскільки лише радіо тримає всіх нас у зв’язку, у разі стихійного лиха чи диктатури. Я постійний ваш слухач з 1970 року і для мене це честь і задоволення приймати вас у моїй хаті, де б я не побував”.
Цього року, ЮНЕСКО вирішило утверджувати у день Всесвітнього дня радіо, гендерну рівність, роль жінок у засобах масової інформації та політики по боротьбі з дискримінацією.
