Будь власником своєї долі!
Колишні дитячі будинки в Румунії називаються тепер “центрами для розміщення, саме для того, щоб виявити їх транзитний характер.
Christine Leșcu, 04.09.2013, 09:32
Колишні дитячі будинки в Румунії називаються тепер “центрами для розміщення”, саме для того, щоб виявити їх транзитний характер. Теоретично з цих центрів дітей або усиновляють, або передають на піклування приймальній сімї. Проте не завжди цим дітям таланить, і центр для розміщення залишається так би мовити “їх батьківським будинком” з раннього дитинства і до 18-річного віку. Після цього віку сироти повинні самостійно справлятися у незнайомому їм світі, без жодної матеріальної допомоги. І найчастіше, не маючи спеціальної професійної підготовки, вони повинні швидко знайти робоче місце та житло, оскільки держава більше про них не піклується. Їх вважають вже дорослими, і вони повинні самостійно справлятися, хоча в центрах для розміщення їх до цього не готували.
Для запобігання відмовам на трудовому ринку, з якими можуть стикатися сироти, Асоціація для Активізації Прав Людини — АДО Румунія — розробила новий проект. 12 молодих людей з Центру для розміщення №5 з населеного пункту Періш, у повіті Ілфов, отримають безкоштовну підготовку для професії кухаря. Після закінчення курсів, ініціатори проекту встановлять їм контакт з можливими роботодавцями. Адвокат Елена Корчю, основоположник АДО Румунія, розповідає: «Ми хочемо надати сенсу життю підлітків, які зобовязані жити у дитячому будинку до дорослого віку. Після цього віку, вони стикаються з реальним життям, жорстоким і несправедливим, в якому драма і невдача є основними елементами їх долі. Метою нашої програми “Будь власником своєї долі!” є надання мотивації і професійної орієнтації молодим людям, які готуються покинути центр. Надання їм консалтингу і безкоштовної юридичної допомоги матиме як результат встановлення прямих стосунків з роботодавцями з метою знайдення підхідного робочого місця».
Проект “Будь власником своєї долі!” був ініційований відомим в Румунії кухарем Чезаром Мунтяну, для якого це не перший гуманітарний проект в карєрі. Він готував їжу для дітей з ряду африканських країн і брав участь в багатьох милосердних акціях в США. У Румунії він допомагав наркоманам, які бажали почати нове життя, а також дітям з бідних циганських сімей: «Ми знаходимося на етапі, на якому 12 дітей скористаються всіма нашими знаннями, — і психологічним консальтингом, і досвідом гастронома. У рамках цієї програми діти перебуватимуть і надалі під уважним моніторингом. Не подумайте, що ми їх покинемо після завершення курсів. Кінцевою метою програми є створення першого соціального ресторану в Румунії, призначеного для дітей з бідних сімей».
Програма “Будь власником своєї долі!” користується, так само, підтримкою місцевих властей. Богдан Пантя, виконавчий директор Генерального управління для соціального забезпечення і захисту дітей повіту Ілфов сподівається, що такий тип програми стане прикладом і для майбутнього партнерства: «Цей мотиваційний і професійний консалтинг доповнюється і консалтингом на робочому місці. Є діти, які мають проблеми у сфері інтеграції, тому що від середовища, в якому вони прожили до 18 років, дуже важко відірватися. Ми сподіваємося, що в майбутньому, разом з АДО Румунія або з іншими асоціаціями, встановимо партнерство щодо проектів, які насправді б надавали можливість коректної і міцної інтеграції на користь цих мололих дітей, які покидають дитбудинки».
16-річний Ніку є учнем девятого класу Перішського центру для розміщення. Він живе там від коли померла його мати. У центрі він навчився грати на флейті, проте усвідомлює, що має бути добре підготовленим в декількох областях, щоб успішно впоратися в житті. Що він думає про ремесло кухаря: «Воно мені подобається. У житті не слід йти єдиним шляхом, оскільки ніколи не знаєш, чи саме цей шлях буде твоїм. Треба вчитися до всього. Я вже готував на кухні, навчився смажити картоплю, різати і додавати відповідні овочі в різні супи, і т.п.»
Незважаючи на це, відразу після покинення центру Ніку бажає зустрітися із решти членами його сімю, особливо зі старшим братом: «Я бажаю звязатися з родичами тому, що мені дуже важко їх не бачити. Особливо нудьгую по братові, він мене десь чотири рази відвідував, коли мав можливість».
На відміну від Ніку, Ніколета не знає своїх родичів. Їй вже 18 років і, незабаром, вона покине центр, в якому жила… «Я живу тут з 8-річного віку. Я дуже страждала, мати мене покинула, я спробувала її шукати, але так і не знайшла. 2 роки сильно страждала, проте потім вирішила все залишити позаду і зайнятися своїм життям. Я проходила курси офіціантів, а тепер ходжу на курси кухарів».
Ніколета вже уміє добре готувати, проте вчилася не обовязково думаючи про майбутню професію: «Кінець кінцем я вийду заміж і треба уміти готувати і для чоловіка, для дітей. Я ніколи в житті не залишу свого дитяти в дитячому будинку, тому що я сильно страждала і не хочу, щоб з ним сталося те саме».
