Батьки та педкадри проти кібербулінгу
Один з висновків соціологічного дослідження, проведеного організацією «Врятуйте дітей» серед молодого покоління, показує, що 61% респондента почуває себе незручно внаслідок чогось побаченого в Інтернеті.
Christine Leșcu, 16.06.2021, 08:10
У Румунії 27% дітей та підлітків стверджують, що вони проводять в соціальних мережах або постійно перевіряють свої мобільні пристрої понад 6 годин на день. Час, проведений в інтернеті, не завжди залишає гарний настрій. Навпаки! Один з висновків соціологічного дослідження, проведеного організацією Врятуйте дітей» серед молодого покоління, показує, що 61% респондента почуває себе незручно внаслідок чогось побаченого в Інтернеті, переважна більшість дівчат та старшокласників.
Основні види інформації, які, на думку дітей викликають у них почуття дискомфорту, – це насильницький вміст, підбурювання до насильства або матеріали відверто сексуального характеру. І, звичайно, насильницький контент часто стосується переслідувань в Інтернеті або кібербулінгу. За останні роки це явище збільшилось в Румунії, будучи двічі поширене, ніж фізичний булінг у школах. Починаючи з грубими коментарями щодо зовнішнього вигляду чи поведінки та до крадіжки та розповсюдження окремих інтимних фото чи відео – це класичні види кібербулінгу, які впливають на молодих румунів вже тривалий час. І вони стають все більш небезпечними по мірі розвитку технологій, – стверджує Резван Дяконеску, викладач Факультету автоматики та обчислювальної техніки Бухарестської політехніки: «На мою думку кібербулінг той самий, йде мова про анонімні повідомлення, викладання відео в інтернеті, пересилку приватних фото. Але по мірі розвитку технологій з’являються нові засоби переслідування. Наприклад, до двох років тому я не знав нічого про застосунок «Тік Ток», навіть я не знаю, чи існував тоді, але зараз він розповсюджений у віртуальному середовищі, та є швидким способом зробити контент віральним. Повідомлення, яке для одних може бути жартом, для інших – ні. Отож, види кібербулінгу приблизно однакові, але спектр їх дії диверсифікований завдяки новим технологіям. Тоді, коли з’являється новий спосіб передачі фото, новий спосіб спілкування, новий додаток, збільшується можливість розповсюдження, але види переслідування однакові, наприклад, коли постійно ображають певну особу. Також по мірі як люди все більш підключені до Інтернету, віралізація зростає, і тут виникає різниця між фізичним булінгом та кібербулінгом. Фізичний булінг обмежений до 3-4 людей, в той час як у віртуальному середовищі до булінгу може залучатися весь світ. Якщо у вас є дуже сильний віральний потенціал у YouTube, Tik Tok чи інших соціальних мережах, нічого не можна зробити.»
Якщо фізичний булінг легко можна помітити, то кібербулінг є більш оманливим, іноді, принаймні з початку, його можна сплутати з жартом. Як ми повинні розрізняти жарти в Інтернеті від переслідувань, пояснює Міхаєла Діну, координаторка консультативного центру для батьків та дітей Асоціації «Врятуйте дітей»: «Різниця полягає в наступному: кібербулінг – це тривалі, повторювані дії проти одніє особи. Правда, що там наявний і дисбаланс сили, як помітно і у випадку фізичного булінгу в школі. Жарт не призводить до тривалих страждань, дискомфорту й травм, це більше для розваги. Кібербулінг не має цієї веселої складової, навіть якщо деякі особи вважають, що вони жартують. У випадку повторення та навмисних дій, спрямованих проти когось, тоді дійсно йде мова про кібербулінг. На перший погляд це може здаватися щось незначним, що не впливає на нас, та що з цим можна справитися. Однак, підлітки дуже вразливі, вони відрізняють жарт від кібербулінгу, тобто вони усвідомлюють, коли відчувають почуття приниження, страху, тривоги, незручності. Часто йде мова про стигматизацію дитини або групи дітей, що викликає дискомфорт, смуток, соціальну ізоляцію та серйозні психічні проблеми. Всесвітня організація охорони здоров’я звертає увагу на те, що булінг разом із насильством є одними з причин самогубства серед підлітків. Тож справи можуть бути дуже серйозними.»
Однак, до суїциду, кібербулінг має й інші наслідки. Міхаєла Діну уточнює: «Ми часто помітили почуття тривоги, різні форми генералізованого тривожного розладу. Ми говоримо про когнітивні труднощі, низьку здатність концентруватися під час уроків, порушення поведінки, нерегулярне харчування, що найчастіше може призвести до булімії, також порушення сну, кошмари, ситуації, коли діти важко засинають і прокидаються теж важко, а також численні фізичні нездужання.»
Нещодавно був прийнятий закон про боротьбу з булінгом, згідно з яким школи та педкадри зобов’язані вжити необхідних заходів для запобігання та протидії цьому явищу, в тому числі його проявами в Інтернеті. Однак батьки також повинні втрутитися, а це не просто, оскільки, часто навіть спілкування з власними дітьми є складним процесом у таких випадках, деталі подає Міхаєла Діну: «Першою причиною є емоційний стан дітей. Їм соромно, кібербулінг викликає у них почуття сорому, тривоги, а іноді вони навіть не знають, як розповісти про це дорослим, а не тому, що вони не хочуть, але просто не знають, як відкрити цю тему. Є і випадки коли діти думають, що можуть самі вирішити власні проблеми. Навіть якщо вони не говорять про свій стан, у їхні поведінці можна помітити деякі зміни: вони ізолюються, уникатю відкривати кімнату, розмовляти по телефону або в соціальних мережах. Усі ці зміни у поведінці дитини батьки повинні спостерігати, якщо вони піклуються про свою дитину. Дитина може бути знеохоченою, коли знає, що її потрібно спілкуватися в онлайні. Бувають й інші ситуації, коли діти дошкільного віку або старші школярі мають наступні почуття: болі в голові та животі, гарячкові стани, які не мають органічних причин, а емоційних. Батьки повинні навчити дітей як використовувати інтернет та розповісти їм про кіберзагрози. Ми не можемо заборонити їм доступ до інтернету, але можемо стежити за ними. Існує різниця між наглядом і контролем.»
Експерти вважають, що не існує магічного рішення для захисту дітей від кібербулінгу. На комп’ютері чи телефоні немає жодної червоної кнопки, на яку можна натиснути та зупинити кібербулінг, наближення до дитини та наполегливість у спілкуванні з нею є доступними способами для батьків.
