Cучасна жінка – між кар’єрою і сімейним життям

Користуючись відпусткою по догляду за дитиною до одного року із можливістю продовження до двох років, на матерів з Румунії не чекає та сама привілейована ситуація, коли вони повертаються на роботу.

Christine Leșcu, 30.10.2013, 01:31

Користуючись відпусткою по догляду за дитиною до одного року із можливістю продовження до двох років, на матерів з Румунії не чекає та сама привілейована ситуація, коли вони повертаються на роботу. Окрім того, що кількість дитячих садів та ясел є занадто малою, матері стикаються із проблемою місця праці.

За даними соціологічного опитування здійсненого у 2012 році, 47% батьків повернулись на роботу після закінчення відпустки по догляду за дитиною, у той час як 17% обрали варіант залишитися вдома. Крім того, матері, які вирішують повернутися на роботу, мають, в середньому, лише двоє дітей. Коли число дітей є вищим, вони вирішують залишитися вдома і доглядати за дітьми.

Витрати на утримання більше двох дітей у дитячому садку є іноді набагато вищими ніж їхні доходи із заробітної плати. Роботодавці, натомість, заявили, що понад 80% їхніх працівників повернулися на ту ж посаду. Тим не менш, фахівці програм професійної підготовки кажуть, що деякі працівники, які повернулися на роботу, найімовірніше, стануть безробітними через деякий час, тому, що під час відпустки в компанії відбувся перерозподіл завдань, або тому, що роботодавець вважає, що людина, яка повернулася на роботу не може адаптуватися до нових вимог компанії. Крім того, хоча більшість роботодавців і бездітних колег кажуть, що працівники з дітьми є пунктуальними і конкурентоспроможнім, теж вони стверджують, що ці їхні колеги частіше користуються відпусткою по хворобі ніж вони.

Враховуючи всі ці проблеми, який варіант обирають матері після закінчення відпустки по догляду за дитиною? Соціолог Флоріан Ніцу, один з авторів дослідження з професійної реінтеграції батьків, каже, що багато дітей віком від одного до трьох років залишаються під опікою бабусь і дідусів. Флоріан Ніцу: “Зрозуміло, вони більше довіряють бабусям і дідусям. У більшості випадків, вони набагато краще спостерігають за дітьми, ніж працівниця дитячого садку, але в дитячому садку виховна сторона є більш розвиненою, ніж у бабусь і дідусів. В даний час батьки більше цінують освітній компонент.”

Саме з цієї причини, після трирічного віку, бабусь й дідусів замінює дитячий сад. Флоріан Ніцу: “Дослідження показало, що батьки, зокрема матері, вважають, що дитячий садок допомагає розвитку дітей. Там дитина вивчає іноземну мову або навчається тримати в руці перо і гратися з ним на папері, вивчає пісні, вірші і танці, навчається спілкуватися. Ці речі цінуються. Довіра до послуг варіює від типу установи. Довіра до державних дитячих садків є великою. Майже 80% батьків довіряють державним дитячим садкам, в той час як до приватних дитячих садків рівень довіри не перевищує 50%. Є також значна різниця між дитячими садками і яслами. Останнім не дуже довіряють батьки, і тому кількість дітей у яслах є досить малою.”



Щоб державні ясла та дитячі сади відповідали освітнім вимогам батьків, Міністерство праці, сімї, соціального захисту та літніх людей, за фінансової підтримки Європейської програми POSDRU запровадили проект «Рівновага. Сімя та карєра”. З метою поєднання сімейного та професійного життя, проект складається з декількох компонентів: здійснення соціологічного дослідження, утворення мережі тренерів, які потім будуть брати участь у підготовці вихователів у різних містах, а також викладачів з двох центрів у Бухаресті і в Брашові, заснованих у рамках проекту. Ці центри були створені на додаток до вже наявних, в недостатньому числі, ясел і дитячих садків. Крім того, оскільки це проект-пілот, власті можуть легше стежити за ним. Емануела Маня, координатор проекту з боку Міністерства праці: “Ми, в рамках цього проекту, спробували відкрити ці центри, щоб дізнатися, які фінансові та юридичні проблеми виникають, коли місцева влада намагається надати ці пільги. Ми користувалися і структурними фондами, для модернізації і улаштування центрів на відповідному рівні для дітей, які відвідуватимуть ці центри.”

У Центрі “Присля”, наприклад, за короткий проміжок часу діти несподівано увійшли до складу розширеної сім’ї, каже вчителька Марілена Балачу: “Хоча центр наш працює всього півтора місяця, нам вдалося отримати несподіваних результатів з емоційної точки зору. Як відомо, кожний початок важкий і для нас вчителів, але й для дітей і батьків. Але мені вдалося наблизитися і до батьків і до дітей.”

Діти отримують належну освіту, яку деякі батьки не можуть забезпечити їм вдома, зізналася Антуанетта, мати одного хлопчика: “Це і йому корисно, і для мене чудово, оскільки він навчається більше тут, ніж удома. Зі мною він не хоче вчитися. Тут набагато краще. Я запримітила в нього величезні зміни на краще.”

Кріна тримала свого хлопчика вдома до пятирічного віку, під піклуванням бабусі. У цьому році, однак, батьки вирішили, що настав час віддати хлопчика до дитсадочку. Чому? “Ми хотіли віддати його скоріше в дитячий сад, але бабуся все відмовляла нас. Нарешті, ми переконали що її треба відпочити і що для хлопчика краще навчатися у дитячому садку. Наприклад, вдома він не спав днем. Тепер спить в дитячому садку і вдома. І навчився більше тут ніж удома. Він набагато обережний коли малює, наприклад.”

Зіткнувшись з потребою стимулювання зростання населення, але і з професійною реінтеграцією матерів, влада повинна утверджувати політики, шляхом яких матері навчалися би краще балансувати професійні вимоги із гармонійним сімейним життям, вважають автори проекту “Рівновага. Сімя та карєра”.