Історія секлерівського прапору
Секлери належать до самої давньої меншини, що мешкає на румунській території.
Steliu Lambru, 25.02.2013, 15:54
Секлери належать до самої давньої меншини, що мешкає на румунській території. Відомо, що ще з 1116 року вони, разом з печенігами, іншим народом тюркського походження, згадуються як авангард угорської кавалерії. Спритні вояки Середньовіччя, секлери були колонізовані Угорським королівством на східному кордоні, яким були Східні Карпати, з метою захисту цього кордону від навали інших кочових народів, що пересувалися з Азії. Уперше про їхнє розташування на території Карпатської дуги згадується у документі, датованому 1210 роком, у якому написано про придушення повстання, спрямованого проти болгарського царя Боріли, військом у складі секлерів, саксів, румунів та пеленгів. Інший документ, датований 1217 роком, відмічає, що секлери брали участь у П’ятому хрестовому поході угорського короля Андрія ІІ проти арабів. Відтоді секлери безперервно мешкають на території так званого Секлерівського краю, у складі сучасних повітів Харгіта, Ковасна та Муреш. Нині, вони нараховують 650.000 осіб, що становить приблизно 45% від загальної кількості населення угорської меншини, яке становить 1.430.000 осіб, тобто 6,6% населення Румунії.
Ми звернулись до академіка Пала Антала Шандора, історика за фахом, з питанням, яке місце посідали і якими були соціальні умови життя секлерів середньовічної Угорщини та потім Угорщини окупованої австрійцями: ”Оскільки секлери несли тягар військової справи, весь цей період вони не платили податки. Перші податки королівському двору Угорщини сплачувалися з нагоди: коронації монарха, народження спадкоємця та його одруження. Цей звичай існував до 1555 року. Якщо господар мав шість волів, один з них давав у дар. Податкові зобов’язання до скарбниці держави не існували до 1657 року, коли був введений податок на користь Османської Порти, внаслідок катастрофічної поразки військової кампанії Юрія Ракоці II (угорcькою. György Rákóczi), здійсненої проти Польщі. Як кара, був застосований цей харач, тобто важка данина на користь Туреччини. Під час панування австрійців, у 1711 році військові зобов’язання секлерів були скасовані, оскільки їхній спосіб ведення військових дій був застарілим. Тепер, і вони стали платниками податків, однак, будучи вільними людьми та користуючись давніми правами. Вони мали ті самі права як дворянство.”
Після 1989 року, секлери неодноразово прилюдно виявляли явний націоналізм, джерелом якого є сприйняття ними минулого. Останній подібний факт мав місце у лютому 2013 року, коли у місті Сфинту Георге повіту Ковасна, де секлери підняли секлерівський прапор, що викликало новий скандал, оскільки цей факт вважається виявом домагань територіальної автономії секлерів на основі етнічних критеріїв. Незважаючи на коротку історію існування, цього сучасного cеклерівського прапора, він має давніше джерело. Пал Антал Шандор коротко розповість його історію: ”Прапор був створений у 2004 році із ініціативи Національної Ради секлерів. Його творцем був музеограф з м. Сфинтул Георге, Конья Адам. В основі цього прапора знаходиться прапор від 1601 року військової кампанії секлерів-піхотинців, очолених Мойсе Секеєм, що був єдиним трансільванським князем секлерівського походження. Кольори прапора — жовтий та блакитний — надихані кольорами прапора Мойсе Секея, у той час як восьмикутна зірка є новиною. Дотепер жоден з існуючих прапорів не мав серед символів восьмикутної зірки, існували прапори з п’ятикутними або шестикутними зірками. Ця нова зірка уособлює вісім регіонів де мешкають секлери, а півмісяць це традиційний символ.”
Національні символи, незважаючи на давню історію, не застосувалися секлерами постійно. Ця символістика припасовувалася у залежності від історичних обставин, відмічає Пал Антал Шандор: ”Протягом століть секлери були змадяризовані, внаслідок військових зобов’язань. Вони мали у середовищі угорського населення особливий статус. Секлери населяли чітко визначену територію. Під час революції 1848 року, вони відмовилися від прав, що відрізняли їх від решти угорців, об’єдналися з ними в єдину націю. У жовтні 1848 року, після загальних зборів секлерських регіонів у Лутіці, секлери визнали усі закони Угорщини, ствердили свою належність до єдиної угорської нації. З того часу, секлери не піднімали в Угорщині секлерівського прапора.”
Після 1918 року, коли утворилася Велика Румунія, на гербі країни з’явилися й секлерівські символи. Однак, небагатьом відомо, що окремі секлерські символи спільні з символами гербів румунських середньовічних князівств. Ось, що відмічає Пал Антал Шандор: ”Сподіваюсь довідатися, якої думки дотримуються стосовно цього румунські історики. Власне, яке походження цієї символіки? Напевне — східне, тюркське. Тюркське населення вживало ці символи, слід пам’ятати, що територія Волощини протягом двохсот років знаходилась під владою куманів. Природно, що символи з’явилися у геральдиці Волощини. Можливо, що подібні впливи існують і в символіці Молдови. Я не тверджу цього, а ставлю лише це питання, як можливість. Щодо півмісяця, з ним як символом, ми стикаємось повсюди, однак, замість сонця могла б бути зірка.”
Секлери це меншина з досить розвиненою етнічною свідомістю, яку мають намір зберегти. Отже, вони приділяють власній національній символиці таку ж увагу, як й інші нації та етнічні меншини.
