Скарбниця Польщі в Румунії
Восени 1939 року, незабаром після укладення пакту Молотова-Ріббентропа нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, два тоталітарні режими почали ділити між собою зони окупації та впливу, так як вони домовилися.
Steliu Lambru, 29.06.2015, 01:28
Восени 1939 року, незабаром після укладення пакту Молотова-Ріббентропа нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, два тоталітарні режими почали ділити між собою зони окупації та впливу, так як вони домовилися. Польща була першою на чорному списку, і в другій половині вересня була стерта з лиця землі. За нападом Німеччини з 1 вересня 1939 року послідував радянський напад 17 вересня того року, і Польща, спіймана в пастці між двома гігантами, не зуміла витримати більше 2 тижнів.
Послідувала згодом голгофа притулку польських військовиків та цивільного населення, а також врятування польських цінностей. Серед них, скарбниця Національного Банку Польщі, найбільша частина якої походила із краківського замку Вавель. Оскільки з березня 1939 року, Чехословаччина була окупована Німеччиною, а Угорщина була союзником Німеччини, єдиним виходом для врятування скарбниці Польщі було через Румунія. Після закінчення Першої світової війни, Румунія стала сусідкою Польщі, після того як Молдова мала в середньовіччі прямий кордон з Королівством Польщі, а відносини були плідними до початку 18-го століття. Так почалася одіссея вражаючих колекцій сотень цінних предметів. Найбільш важливими були ті 300 Ягеллонських шовкових гобеленів, вишитих золотими і срібними нитками, близько 110 з них будучи з першої половини 16-го століття, меч Щербець (коронаційний меч польських королів у період 1320 і 1764 рр., одне з найцінніших та унікальних свідчень польської історії) та оригінальний примірник Біблії, надрукованої Іоганном Гутенбергом в 1455 році.
Дорога через Румунію була все ще відкритою і румунська влада тісно співпрацювала з французькою та англійською владами, які підтримали варіант евакуації польської скарбниці. Траян Борческу, офіцер Спецрозвідки Румунії, був свідком цієї операції, яка означала перетин території Румунії польської скарбниці при максимальному нагляді. Він дав інтерв’ю Центру усної історії Румунського Радіомовлення у 2003 році: Я був у штаб-квартирі і супроводжував полковника Діаконеску, який був уповноважений контролем переміщення населення і влади з Польщі до Румунії. Поляки дружили більше з угорцями, до тоді вони ще не визнали приєднання Трансільванії до Румунії, і були більше на боці угорців. І саме угорці не допомогли їм. Єдиними які допомогли їм були ми, румуни, за наполяганням Франції та Великобританії відправити скарбницю Польщі через Румунію. Прем’єр міністр Арманд Келінеску дав свою згоду з умовою, щоб військо було роззброєне на кордоні та, щоб у його рядах не було іноземних агентів, зброя була здана, а скарб таємно перевезено в день, коли б про це не довідались ані росіяни, ані німці. Бо нас могли за це атакувати.
Польсько-румунський кордон, який зник після 1945 року, був перетнутий конвоєм вантажівок, автомобілів і потягів 3 вересня 1939 року. Траян Борческу розповів про маршрут польського скарбу до Чорного моря, де його мали завантажити на підводний човен: Було зроблено два перевезення: з Вижниці до Чернівців, а потім з Чернівців до Констанце. Частина скарбу було затримано й нами за допомогу надану польському війську та біженцям, але внаслідок французько-англійського попередження ми згодились, щоб цей скарб, що складався із 70 скринь та пакунків, був завантажений на британський підводний човен у Констанці, під командуванням капітана Бретта. Між Вижницею і Чернівцями перевезення скарбу здійснювалося на автомобіля, а з Чернівців до Констанци – потягом. Вся операція пройшла під захистом нашого війська та англо-французьких агентів, які прибули сюди. Скарб було перейнято і перевезено в Англію, але пізніше ми дізнались, що він потрапив у Швейцарію, а потім в Канаду та США. Скарб не міг залишитися у нас, хоча ми запропонували залишити його у нас. Британці зрозуміли, що Румунія матиме ту ж долю, що й Польща через пакт з серпня 1939 року. Таким чином, якщо Румунія буде окупована, то скарб цей не повинен був потрапити до рук німців.
Невелика частина польського скарбу залишилася все таки в Румунії. Влітку 1944 року, невелика частина польського скарбу (3 тонни золота) була направлена разом з тими 242 тоннами золотого запасу Національного банку Румунії до монастиря Тісмана (захід країни), щоб захистити його від радянського вторгнення. Операція стала відомою в історії під кодовою назвою «Нептун», а скарб був скритий в печері неподалік від монастиря. У 1947 році, золото НБР повернулося до Бухареста, і ті 3 тонни польського золотого скарбу були повернуті їх законному власнику. Одіссея польського золота була представлена у польсько-румунському фільмі Золотий потяг, знятого в 1986 році режисером Богданом Поребою. Фільм має дві частини, а головні ролі в ньому виконують польські та румунські актори.
Після врятування від його захоплення німцями, польський скарб почав іншу подорож через Мальту, Швейцарію, Ватикан та Францію. Але він не міг залишитися ані у Франції, бо німецька окупація шукала його й тут. Рушив він до Канади і США у пошуках бажаного безпечного місця.
