Румунія та військова операція Барбаросса
22 червня 1941 року, фашистська Німеччина та її союзники напали на Радянський Союз і тим самим відкривався найбільший і найбільш кривавий фронт під час Другої світової війни.
Steliu Lambru, 04.09.2017, 06:55
22 червня 1941 року, фашистська Німеччина та її союзники напали на Радянський Союз і тим самим відкривався найбільший і найбільш кривавий фронт під час Другої світової війни. Операція під кодовою назвою Барбаросса повинна була ліквідувати Радянський Союз і його комуністичний режим, як стверджувала нацистська пропаганда. Поряд з Фінляндією, Італією, Угорщиною, Словаччиною та Іспанією, Румунія була на боці Німеччини і боролася за повернення назад Бессарабії і Північної Буковини, що були анексовані на рік раніше.
Історик Оттмар Трашке з Інституту історії «Джордже Барицю» в м. Клуж-Напока зазначив, що Румунія була як союзником Німечинни, так і базою нападу і джерелом сировини: В операції Барбаросса, кодова назва спланованого нападу на Радянський Союз, Румунії було відведено дуже важливу роль. Відповідно до Директиви №21 від 18 грудня 1940 року, Румунія і Фінляндія мали забезпечити північний і південний фланги і взяти участь в операціях поряд з Вермахтом. З цієї точки зору, Румунія була відправною точкою для Вермахту. Ми знаємо, що з осені 1940 року, в Румунії були дислоковані німецькі війська, у військовій місії. Румунія була, так само й постачальником сировини, а саме нафти, що було дуже важливо для німецької військової машини. З червня 1941 року, Румунія бере участь поряд з Вермахтом з двома румунськими арміями, 3-ю і 4-ою, які поряд з 11-ою німецькою армією створили групу військ «Генерал Антонеску», під командуванням Іона Антонеску. Перш за все, він мав на меті звільнення Бессарабії і Північної Буковини.
Наскільки підготовленим було румунське військо для цієї війни? Оттмар Трашке: Румунія – це цікавий випадок. Вона ніколи не мала формального союзу, не мала підписаного документа, у цьому відношенні, з Німеччиною. Згодом, навіть не ставилася проблема підписання такого документу. Перефразуючи відому приказку, «румунська армія була занадто малою для настільки великої війни». Є кілька оцінок німецької військової місії, проведених в період з лютого по червень 1941 року, оцінки на замовлення Генерального штабу Німецької армії. Румунська армія була оцінена з урахуванням як людського матеріалу, так і оснащення. Було проведено 3 оціночні звіти, і висновки були одностайними: румунська армія не була готова до війни, оснащення було недостатнім, а також підготовка військ. Румунська армія не могла проводити масштабні операції, автономні, щонайбільше кілька окремих підрозділів могли проводити оборонні операції. На жаль, наступні операції проведені румунською армією у війні в повній мірі підтвердили оцінку німецької військової місії. Але у порівняні з іншими союзниками нацистської Німеччини, Румунія стояла добре. Найкраще воювали фіни, ми повинні зізнатися в цьому. Вони були найкраще підготовлені, ми знаємо, що їм вдалося вистояти у радянсько-фінській війни, «у зимовій війні» 1939-1940 рр. І румунська армія боролася дуже добре, навіть перевершила очікування німецьких командувачів. Під час операції Барбаросса, Румунія взяла участь із близько 26 дивізіями.
Чи могла Румунія уникнути участі в цій війні? Які були наслідки такого рішення? Оттмар Трашке: Ми, історики, не можемо працювати з контрфактуальною історією, але ми можемо собі уявляти. Ми дуже добре знаємо, що Румунія втратила Бессарабію і Північну Буковину, в результаті застосування пункту 3 Секретного додаткового протоколу від 23 серпня 1939 року, де можна було побачити незацікавленість Німеччини. Очевидно, що основна причина для вступу Румунії у війну було повернення територій поступлених Радянському Союзу. Німеччина покладалася, ще з моменту розробки Директиви 21 від 18 грудня 1940 року, на участь Румунії у війні. З самого початку не було взято до уваги, що Румунія буде триматися подалі, а навпаки, що Румунія візьме участь у війні. Антонеску дав зрозуміти, ще з першої зустрічі з Гітлером, що Румунія буде зі зброєю напоготові у разі німецько-радянського конфлікту.
Великою катастрофою румунської армії після військової операції Барбаросса була Сталінградська битва в 1942-1943 рр. Тоді німецька армія потрапила в оточення після розірвання фронту в секторах, захищених румунською армією. Оттмар Трашке каже, що відповідальність за це була розділена: Якщо в оцінках від 1941 року, німецька військова місія рушила з передумови, що румунська армія не була готова, у військовій кампанії 1942 року Румунія перевершила очікування багатьох німецьких командувачів. У 1942 році відбулися оціночні місії німецької військової місії, які були більш оптимістичними. Виходячи з досвіду 1941 року, в оцінках стверджувалося, що румунська армія може воювати і самою в певних секторах. Восени 1942 року, по мірі того як військові операції в Сталінграді 6-ї німецької дивізії вимагали допомоги, ця допомога прийшла з флангів, що були замінені військами союзників, румунськими військами. Очевидно, що радянське командування, яке було дуже добре проінформоване щодо оснащення і підготовки румунських військ, розумно використало цю ситуацію. Не слід звинувачувати лише румунську армію. І німецьке командування було добре обізнане щодо слабкостей румунської армії, сектори захищені румунською армією, особливо той що захищала 3-а румунська армія, були виставлені радянським нападам. Як румунському, так і німецькому командуванням були доступні інформації про неминучість радянської контратаки. Німецька сторона має велику частину провини за катастрофу під Сталінградом.
Операція Барбаросса була фіаско, чиїм наслідком була окупація Центральної і Східної Європи Радянським Союзом. Слідом прийшло чергове фіаско, а саме провал об’єднаної Європи, до 1989 року.
