Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Румунія та більшовицька революція

Румунія та більшовицька революція

Steliu Lambru, 25.01.2021, 01:39

Під час Першої світової війни, на територію Румунії прибували як союзники російські солдати, після того як 16 серпня 1916 р. Румунія
вступила в Першу світову війну на
боці Франції, Великобританії та Росії. Російська допомога надійшла не відразу,
а тоді коли це відбулося, то ця допомога була слабкою і
непереконливою. Румунська армія зазнала поразки, і в грудні 1916 р. румунська влада знаходила притулок у Молдові. Лише в перші дні
1917 року Румунія отримала значну російську військову
допомогу, тобто мільйон солдатів. Румунсько-російська
співпраця була загалом задовільною, будучи гарантована
безпосередньою участю Франції, і арміям Центральних держав протягом 1917 року не вдалося прорвати фронт.

Але 1917 рік закінчиться не так багатообіцяюче як почався, а навпаки. Дві революції в Росії зруйнували моральний дух російської
армії, а її знищення загрожувало
не тільки фронту в Карпатах,
але й соціальному порядку. Коли в листопаді 1917 р. Ленін та його товариші перемогли і встановили
більшовицький режим, ситуація в Румунії вийшла з-під контролю. Російські
військові перетворювались із союзників на ворогів, і румунська армія з подивом виявила, що вчорашній
союзник, нинішній ворог, був принаймні настільки ж небезпечним, як оголошений
німецький ворог. Великими зусиллями румунській армії вдалося ліквідувати
повстання російських солдатів
та відновити ситуацію.

Історик Шербан Павелеску з Інституту політичних досліджень, оборони та
військової історії є автором книги Ворожий
союзник, що включає мемуари двох російських генералів, Миколи А.
Монкевіца та Олександра Н. Виноградського. Вони були на румунському фронті в
1917-1918 роках, і з написаних
ними нотаток ми дізнаємось, як
Румунії довелося справитися із більшовицькою
революцією: «Велика частина цих російських військ була позаду фронту, велика концентрація
російських військ була в районі Ніколіна, в Ясах.
Більшовицька агітація революційних комітетів, створених після жовтня 1917 р., загрожувала
політичним та адміністративним структурам румунської держави. Звідси і до
конфлікту був лише крок, який буде зроблений взимку 1917-1918 рр., коли румунським військам
доведеться, нарешті, втрутитися проти колишнього союзника, щоб евакуювати його
з румунської території. Це призведе до справжніх битв між румунським та
російським військами в 1918 році, коли румунські війська намагатимуться
перешкодити російським військам покинути
фронт з обладнанням,
зброєю та боєприпасами. Поза
фронтом відсутність дисципліни, дезорганізація, революційна агітація
перетворили ці російські війська на банди грабіжників, які знищували все на своєму шляху».

Насильство з боку російських військових було крайнім, особливо в Бессарабії або
сьогоднішній Республіці Молдова: «Ці військові сили, розбиті та евакуйовані румунськими військами, перетнуть
Прут і розпочнуть там терор.
Втручання румунських військ у Бессарабію в березні 1918 р. буде не що інше, як відновлення порядку та
спокою в тих умовах, коли навіть
життя та майно, не кажучи вже про рішення демократично обраних органів румунів між Прутом та Дністром,
ставилися під сумнів більшовицькими
гегемонними амбіціями».

Нотатки двох російських генералів рясніють
подробицями про те, як люди сприймали реальність війни та зміни, що швидко
відбувалися на їхніх очах. Шербан Павелеску: «Ми дізнаємося багато інших побробиць про відносини всередині
російської армії. Ми дізнаємося про
те, як дійшлося до такого крайнього рішення, щоб генерал Щербацев, останній
командуючий російських військ на румунському фронті, опинився під вартою румунських
піхотинців, які мали захистити його від власних військових сил. Так само дізнаємося про те, як шукали всілякі рішення, щоб знайти
мотивацію для цих військ продовжувати боротьбу. Тимчасовому уряду буде дуже важко переконати власні війська продовжити боротися на фронті, як зобов’язався він зробити перед своїми західними союзниками. Що стосується більшовиків, справи стояли зовсім по-іншому, і вони були готові вдатися до будь-яких
поступок для збереження
завойованої ними влади».

Однак, незважаючи на
величезну шкоду, завдану росіянами,
Шербан Павелеску зазначив, що
втручання румунів було
вирішальним для багатьох з
них. Багато з них зуміли переглянути свої думки і відмовитись від революційного
радикалізму: «Хочу зазначити, що віддаленість
румунського фронту від Москви та центру, спосіб роботи російських військ,
навіть приклад румунських військ, які не були заражені більшовизмом, призвели
до того, щоб рівень російських
військ «заражених» так би мовити більшовизмом був найнижчим на всьому східному фронті. З румунського фронту набирається найбільша
кількість військових,
яка буде битися на стороні білих. Яне маю на увазі батальйони
чи підрозділи, що складаються з офіцерів, унтер-офіцерів та курсантів військових закладів. Мова йшла про
регулярні війська, які приєднаються, зберігаючи дисципліну, до білих армій».

У роки Першої
світової війни Румунія була змушена зіткнутися з подвійним штурмом. Більшовицька революція була ворогом
поза фронтом, на якого вона найменш очікувала.