Румунський торговельний флот під час Другої світової війни

Румунський цивільний флот з 1939 по 1945 роки, перебуваючи у тому ж стані невизначеності, слідував за курсом національних інтересів.

Steliu Lambru, 18.11.2019, 07:08

Наприкінці 30-х років
минулого сторіччя чорні хмари війни збиралися над Європою. Війна, що знову
охопила весь світ проходила й на морі, а флот, військовий і торговельний, грали
дуже важливу роль. Румунський цивільний флот, перебуваючи у тому ж стані
невизначеності, слідував за курсом національних інтересів.

У період з 1939 по
1941 роки судноплавство в Середземномор’ї перебувало під контролем Королівського
військово-морського флоту Великої Британії, який воював з німецькими та
італійськими військовими кораблями. На корпусі нейтральних суден мав бути
відповідний напис великими літерами, щоб їх було легше впізнати. На румунських кораблях
були написане «Румунія». У портах Середземномор’я нейтральні кораблі отримували
від англійців спеціальні сертифікати на вантаж, який вони транспортували, щоб
переконатися, що він не потрапить до німців або італійців.

Офіцер Мірча Ніколає в
інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо, записаному в 1998 році,
сказав, що в 1939 році, коли спалахнула війна, він перебував на кораблі «Алба
Юлія» в Стамбулі, завантажуючи товари для Румунії. Він розповів з кількох кораблів
складався торговельний флот Румунії і що сталося з кожним судном окремо. «Судно «Алба
Юлія» було із категорії з вантажопідйомністю 12500 тонн, так само як і судно «Ардялул».
Були «Алба Юлія», «Ардялул», «Пелешул» і «Сучава», з яких до кінця війни залишилося
лише «Ардялул», яке росіяни повернули нам майже спустошеним, решта були затоплені.
«Пелешул» був потоплений на кримському узбережжі. «Алба Юлія» був захоплений
росіянами, які повернули нам тільки «Ардялул». Але на ньому не залишилося ні
деревини, ні кабіни, ні електроустановки, корабель був в жалюгідному стані. Ці
судна були невеликими, з пасажирськими кабінами. У кабінах для пасажирів вони розмістили
печі для опалення на дровах. У них вони спалили усі дерев’яні речі, навіть
рятувальні човни та дошки стін кабіни. У такому стані вони повернули нам це
судно. З двох інших пасажирських кораблів, що були гордістю нашого флоту у 1938
році: «Трансільванія» та «Басарабія», вони повернули лише «Трансільванію» і
той в жалюгідному стані. Судно «Басарабія» залишилося у них та отримало назву «Україна».»

Після припинення
нейтралітету з 1941 р. румунські торговельні судна перейшли у розпорядження італійського
флоту. Присутність підводних човнів у середземноморських водах представляла
реальну небезпеку для румунських комерційних суден, що перевозили вантажі для військ
Осі. Ніколає Мірча розповів, що відбувалося, коли надходило повідомлення про
наявність поблизу підводного човна противника. «У разі небезпеки підводних
човнів були задіяні ескортні кораблі, максимум 2 есмінці, які супроводжували конвої.
Загалом італійці намагалися рятувати свою шкіру і збільшували швидкість та зупинялися
у першому порту. Іноді ми стояли там тижнями, допоки попередження про загрозу
не скасовували. Ми курсували в одному напрямку: портовим пунктом призначення
для всіх товарів, що прямували до Німеччини, був Трієст, незалежно від того, чи
були кораблі завантажені в Стамбулі чи в Піреї. Німці завантажували трофейні
цінності з Греції. Порти, до яких вони перевозили вантаж – це Бріндізі, Барі,
Анкона, Венеція та Трієст. Була велика нестача транспортних суден, наскільки
можливо конвої складалися з кораблів з однаковою швидкістю. Не було конвоїв зі
швидкістю понад 10 миль на годину, а складалися вони з щонайбільше 6-7 суден.»

У травні 1944 року під час евакуації з Севастополя німецьких та румунських військ радянські війська вдалися до масованих
нальотів авіації та бомбардування транспортних суден. Мірча Ніколає пригадує один
подібний рейд на корабель, на якому перебував і він. «Росіяни були спокійні,
весь радянський флот був у морі, вся авіація – у повітрі. Тож з 9 ранку ми мали
справу з російським бомбардуванням. Перші нальоти здійснили торпедоносці, які
поводилися дуже дивно. Вони скидали торпеди таким чином, що у нас була
можливість здійснити необхідні маневри та уникати торпед. Після цього була оголошена
бойова тривога через виявлення підводного човна. Але цю бойову тривогу щойно
скасували завдяки успішним діями проти субмарини німецьких кораблів. Потім на
небі з’явилася ескадрилья з понад 20 радянських літаків. То були Аерокобри – американські
літаки, що бомбардували з креном 90 градусів. Але вони атакували по дурному,
один за одним. Літаки атакували по одному тому їх легко збивали. Коли
наближався другий літак ми встигали повернути ліворуч і так уникли нальоту 19
літаків. Лише наприкінці росіяни збагнули і здійснили наліт у двох.»

Мірча Ніколає
також згадав про найпотужніший удар, завданий румунському торговельному флоту
під час війни. «Судно «Данубіус», яке було старим, морально та фізично зношеним,
стояло завантаженим польовими мінами у порті Констанца. У нього влучив
радянський літак. Сила вибуху була такою, що корабель розтрощило на дрібні
шматки. Командиром есмінця «Фердинанд», який супроводжував його, був адмірал Мечелару,
котрий потім мав давати свідчення в суді. Завдяки його свідченню були видані
свідоцтва про смерть членів екіпажу. З цього судна не залишилося жодної цілої дошки.»

Румунський торговельний
флот теж брав участь у світовій війні. І в часи війни на фронті і за лінією фронту важко розрізнити
цивільний корабель від військового.