Росіяни на території Румунії в роки Першої світовій війні

У Першій світовій війні Румунія була союзником Франції, Англії та Росії. Але в 1917-18 роках російські солдати, дислоковані в Румунії, перейшли від суворої військової дисципліни до анархії...

Steliu Lambru, 11.01.2021, 06:53

У Першій світовій війні Румунія була союзником
Франції, Англії та Росії. Розгромлена в кампанії 1916 р. на півдні, румунська
армія відступила на схід, до Молдови, де мільйон російських солдатів було
мобілізовано для протидії німецько-австро-угорському наступу. Але за рік і
кілька місяців російські солдати, дислоковані в Румунії, перейшли від суворої військової
дисципліни до анархії.

Історик Інституту політичних досліджень, оборони
та військової історії Шербан Павелеску упорядкував книгу «Ворожий союзник», яка
включає переклад на румунську мову спогадів двох російських генералів Миколи
Августовича Монкевіца та Олександра Миколайовича Виноградського, які перебували
на румунському фронті в 1917-1918 роках. Російські генерали описують ситуацію
на війні, міжособистісні стосунки, уривки повсякденної дійсності.

Шербан Павелеску пояснив вибір, зроблений Румунією
під час Першої світової війни, між Німеччиною та Росією, яка вступила в битву на
боці Антанти, хоча входила до Троїстого союзу. «Румунія не хотіла вступати в
союз з Росією, оскільки, з історичних причин не довіряла Росії. Румунія навіть
приєдналася до Троїстого союзу, щоб знайти вихід із ситуації загрози та військової
небезпеки з боку Росії. З іншого боку, Румунія хотіла укласти союз із Францією,
так само як у 1883 році Румунія хотіла укласти союз з Німеччиною і була змушена проковтнути гірку пігулку Австро-Угорщини. На цей раз Румунія хотіла
укласти союз із Францією та Великобританією і тому їй довелося проковтнути
російську гірку пігулку.»

Так починалася румунсько-російська авантюра на вістрі
меча – союз, що став можливим завдяки французам, – розповідає Шербан Павелеску.
«Стосунки між командуваннями були відносно коректними в певних ситуаціях, але
не завжди, і ці ситуації були досить звивистими, з багатьма злетами і
падіннями. Безперебійному функціонуванню союзу до лютневої революції 1917 року
сприяла постійна присутність і старанність французької військової місії на чолі
з генералом Анрі Матіасом Бертло. На додаток до роботи з підготовки, оснащення та
відновлення румунських військ в 1916-1917 роках, французи стали посередниками з
великим російським союзником. Це припускало нагляд за перевезенням техніки,
боєприпасів та інших військових запасів, які поступали через Мурманськ і
перетинали всю територію Росії до Румунії. Члени французької військової місії
були присутні на кожному залізничному вузлі, що робило ці перевезення
можливими, враховуючи, що потреби російського фронту були пріоритетними.»

Але румунсько-російський союз утворився на недовірі
з боку Румунії та на зарозумілості з боку Росії. Шербан Павелеску наводить
деталі. «Росіяни, коли вступили у війну сказали французам, що для них
румунський фронт – нісенітниця і, що його неможливо захищати. На їх думку, те,
що просили румуни та зобов’язання союзників, а саме підтримка південного
фронту, було неможливо зробити. Росіяни встановили ідеальну для себе лінію
фронту на річці Сірет. Також вони неохоче брали участь у боях в умовах, коли румунські
війська вели запеклі бої, щоб втримати Карпатський перевал, а після цього лінії
фронту на річках Жіу та Олт. Росіяни прийшли занадто пізно для битви під
Бухарестом. А на південний фронт у Добруджу вони послали кілька одиниць військ,
що стали «гарматним м’ясом», серед яких була героїчна сербська дивізія, котра втратила
майже половину своїх військ у боях, які не змінили хід війни.»

Румунсько-російський союз діяв з перебоями, але двоє
російських генералів написали в своїх спогадах, що їхні солдати в Румунії були
добре підготовлені, добре харчувалися і мали достатню кількість зброї та
боєприпасів, а також не стали жертвами повторних хвиль лихоманки та епідемії
черевного тифу. Але революція в лютому 1917 р. усе змінила, вона призвела до
розпаду російської армії через більшовицьку пропаганду. Підриву військової
дисципліни та ієрархії сприяв і Тимчасовий уряд Росії. Німецько-австро-угорський
наступ влітку 1917 року був зупинений надлюдськими зусиллями румунської армії,
тоді як на півночі, в Україні, цілі російські частини дезертирували перед наступом
військ Центральних держав.

Шербан Павелеску каже, що за короткий час крихкий румунсько-російський союз перетворився на люту ворожнечу. «Російська
армія з союзника перетворилася на щось невагоме і небезпечне, а восени 1917
року вона стала справжнім ворогом. Велика частина цих російських військ знаходилася
позаду лінії фронту, велика концентрація російських військ була в районі
Ніколіна, над Яссами. Поширена там більшовицька агітація, революційні комітети,
створені після жовтня 1917 р., стали загрозою для політичних та адміністративних
структур румунської держави. Звідси і до конфлікту був лише крок, який був
зроблений взимку 1917-1918 рр., коли румунським військам довелося, нарешті,
втрутитися проти колишнього союзника, щоб евакуювати його з румунської
території. Це призведе до справжніх боїв між румунськими та російськими
військами в 1918 році, коли румунські війська намагалися перешкодити російським
військам залишити фронт з технікою, зброєю та амуніцією. За лінією фронту
відсутність дисципліни, дезорганізація, революційна агітація перетворили ці
російські війська на банди грабіжників, які знищували все на своєму шляху.»

Наприкінці Першої світової війни виснажені Росія
та Румунія пішли протилежними шляхами і залишаться недружніми державами: Росія обрала
комунізм, а Румунія – ліберальну демократію.