Радіо Румунія і фашизм
Радіо було центром найважливіших подій починаючи з 1930 року.
Steliu Lambru, 22.07.2013, 00:57
Як засіб масової інформації та прогрес технології, радіо було абсолютною новизною в засобах масової інформації у міжвоєнний період. Радіо було центром найважливіших подій починаючи з 1930 року. Воно є дуже важливим джерелом щодо вивчення сучасної історії. У кінці 1930-х років, фашистські і авторитарні режими були встановлені по всій Європі. Вони використовували радіо як засіб пропаганди, щоб узаконити і зміцнити їх. Те ж саме відбулося і в Румунії з Радіомовленням, засноване в 1928 році. Політизація була однією з найбільших перешкод, яку довелося подолати Радіомовленню, встановлення тоталітарних правих і лівих режимів впливало на обєктивність і рівновіддаленість.
Зібрані свідчення Центром усної історії румунського радіомовлення в період 1990-х – 2000-х років підтвердили труднощі щодо збереження рівноваги між тиском політичного режиму і професійною совістю. Значні події були висвітлені радіо, як наприклад, вбивство Корнеліу Кодряну, лідера Залізної гвардії, в 1938 році. Професор Олімпіу Борзя пригадав у 2001 році, як він дізнався про цю подію з радіо: “Напередодні свята Андрія Первозванного, 29 листопада, кожного року відзначали день апостола Андрія. У великому залі Духовної Академії, в залі для глядачів збирались інтелектуали міста Сібіу. Я вийшов зі школи де вчився вже другий рік. Я опинився на базарі чабанів, і почув як раптово голосно заговорив гучномовець: “Увага, увага,” повідомлення від радіостанції. Були гучномовці на вулицях. Команда легіонерів на чолі з Корнеліу Кодряну, намагалась втекти з-під варти, і була розстріляна. Ми всі зупинились. Як? Базар просто завмер.”
У 1938 році Васіле Бленару почав працювати в Радіо в редакції радіотеатру, де обіймав керівні посади. У 1999 році він розповів про те, як відчувалась присутність фашизму в радіо: “У Радіо існувала група легіонерів. Вони були членами організації “Респендіці“ (Розповсюджені), вони були майбутніми членами Міністерства культури. Були також друкарі і група орагнізації “Стража Цері” (Варта країни). Було 5-6 редакцій в яких працювали легіонери. І я очолював департамент до завершення легіонерського повстання. Я, як політичний представник, брав участь у засіданнях адміністративної Ради, головою якої був Некіфор Крайнік. Був виданий указ згідно якому євреїв треба було відсторонити з державних установ. Я також відповідав і за оплату працівників радіо, і сказав керівництву, що якщо ми звільняємо з радіо євреїв ми повинні заплатити їм зарплати щонайменше на 6 місяців. Був звільнений єдиний єврей, якому було виплачено зарплати на 6 місяців.”
Іншою важливою подією було вбивство премєр-міністра Арманда Келінеску, 21 вересня 1939 групою легіонерів. Після скоєння злочину, нападники передали про цей вчинок по радіо. Васіле Бленару був там, коли легіонери проникли в студію звідки транслювались передачі: “Того дня я був у радіо. До радіо прийшли 6 з тих, котрі вбили у Котрочень Арманда Келінеску. І вони піднялись до студії звідки транслювався виступ філармонічного оркестру. Вони були озброєні, у них були кулемети, пістолети та гранати. Вони були дуже добре озброєні! Члени оркестру злякалися і встали на ноги. Потім один з легіонерів, Траян Попеску повідомив по радіо, що команда легіонерів стратила ворога народу. Потім там вони залишили всю зброю, гранати, пістолети і спустилися до комісаріату поліції Румунського товариства радіомовлення і здалися. Я бачив, коли вони пішли і здалися.”
Румунське радіомовлення було гарячим місцем і під час повстання легіонерів 21-23 січня 1941 року, коли генерал Іон Антонеску, користуючись підтримкою армії та фашисткої Німеччини, усунув від влади Залізну гвардію. Інженер Джордже Крісбешану працював в 1934 році на передавачі, що був розташований поблизу Бухареста. У 1997 році він розповів про ті моменти: “Я на авто відправився з Бухареста на місце праці і мені не дозволили зайти на подвір’я де знаходились передавачі, побоюючись, що в мене є зброя, яку я міг дати легіонерам. І тоді полковник, який знаходився там сказав сторожовому закликати командира вартових, що складались з легіонерів, щоб поговорити з ним. Командир прийшов представився і полковник наказав йому здати всю зброю, і що потім вони можуть піти. Він прийшов з усіма вартовими, вони здали зброю і були всі заарештовані. Їх було 12. Всіх відвезли прямо до вязниці, в Брашов. Потім мені дозволили зайти на двір, після того як перевірили і переконались, що в мене немає зброї, як вони припускали раніше.”
Радіо Румунія знову стало вільним після 23 серпня 1944 року. Але на жаль, не на довгий час, тому що історія хотіла по іншому. Інший тоталітаризм, комунізм, підкорив його протягом кількох десятиліть.
