Радіо Румунія – 90 років

Якщо 2018 року Румунія відзначає 100-річчя об'єднання територій з переважно румуномовним населенням в єдину національну державу, Радіо Румунія відзначає 90-річчя з дня першої передачі 1928 року.

Warning: Trying to access array offset on null in /home/web/rri.ro/public/wp-content/themes/rri/template-parts/content.php on line 98
Steliu Lambru, 12.11.2018, 11:40

Якщо 2018 року Румунія відзначає 100-річчя об’єднання територій з переважно румуномовним населенням в єдину
національну державу, Радіо Румунія
відзначає 90-річчя
з дня першої передачі 1928 року. Розпочате як ініціатива пристрасних людей та підтримано державою, румунське радіомовлення
було в нозі з часами, воно було пов’язане з великими моментами історії міжвоєнного періоду та прагнуло задовольнити потреби слухачів.

Першим директором Румунського
товариства радіомовлення в період 1935-1944
роки був Васіле Іонеску. Він був очевидцем одних з
найважливіших політичних моментів історії Румунії, яким румунське радіомовлення сприяло безпосередньо, а саме Акт від 23 серпня 1944 року, коли змінилася орієнтація зовнішньої політики. Тоді Румунія покинула коаліцію з Німеччиною та перейшла на бік коаліції Організації Об’єднаних Націй.

В інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіомовлення, в 1974 році, Васіле Йонеску розповів про ті часи: Румунське товариство радіомовлення, яке з моменту його створення залишилося постійно в службі країни, як під час соціально-політичного спокою, так й важких моментів для нації, зігравши вирішальну роль а саме інформування жителів Румунії, а також жителів за межами країни. Радіо було поряд з румунами тоді, коли король Міхай I, за допомогою представників справжньої національної волі, генералів, командирів великих підрозділів та патріотів, які зібралися навколо нього, викликав Антонеску у королівський палац на вулиці Каля Вікторієй, де той був заарештований. Того ж дня були заарештовані і вищі армійські керівники, вірні Антонеску. Діяльність радіомовлення в підготовці та виконанні того, що мало стати історичним актом, розпочалося задовго до цього.

6 червня 1944 року, Васіле Йонеску був запрошений королем Міхаєм I у Палац Пелішор. Там йому було поставлено питання, якою є дальність радіостанції? Та зажадали від нього, щоб румунські радіопередачі можна було слухати в Каїрі, де мали місце секретні переговори про вихід Румунії з коаліції з Німеччиною. Уряд Антонеску вів переговори з Радянським Союзом, в той час як демократична опозиція вела переговори з англійцями та американцями, а делегати, повинні були отримувати інформації з Румунії. Після встановлення передавачів був зроблений зв’язок. Васіле Йонеску ствердив: Було встановлено, щоб трансляційний радіовузол був влаштований в Бухаресті у Королівському палаці на вилиці Каля Вікторієй. Цей радіовузол був названий Карпати, інший був влаштований на курорті Сіная у дачі генерала армії Джордже Раковічану, хрещеного батька короля. Цей трансляційний радіовузол був названий Бучеджи, а третій під назвою П’ятра був влаштований в Предялі, позаду дачі маршала Антонеску. А це з огляду на те, що тільки в ті місця німці не зважилися б зробити рейд, хоча короткі хвилі не могли бути виявлені гоніометром через їх характерний спосіб поширення. Упродовж трьох днів, всі ці трансляційні радіовузли на коротких хвилях були встановлені та почали працювати. Станція Карпати в Королівському палаці у Бухаресті, під керівництвом інженера-стажиста С. Боніфачу, станція Бучеджи в Сінаї – інженера Георгіу Владимір та станція П’ятра в Предялі – техніка Нікулає Давідеску.

Васіле Йонеску пережив важкі дні після 23 серпня 1944 року, коли відбулася зміна коаліції: У середу, 23 серпня 1944 року, о 17 годині мене викликали по телефону до Військового командування столиці. Мені наказали одягатися у військову форму. Близько о 17:30 ввечері, я був присутній в кабінеті генерала командувача столиці, де, на мій подив, я зустрів генерала корпуса армії Йосефа Теодореску, начальника штабу, полковника ад’ютанта Деметера Демечану, одягнені в цивільному, хоча вони були кар’єрними військовослужбовцями. Генерал корпус армії Йосеф Теодореску сказав мені: Пане Генеральний директор, відтепер ви будете виконувати накази лише Його Величності короля Міхая та генерала-ад’ютанта Сенетеску, прем’єр-міністра. Ви повинні піти до палацу по найкоротшому шляху.

Полковник ад’ютант Деметер Демечану негайно зв’язався по телефону з Королівським палацом та говорячи з генералом дивізії Аурелом Алдею, в той час міністр внутрішніх справ уряду, очоленого Сенетеску, поінформував його про мій прихід. У нараді, яка була скликана ввечері 23 серпня 1944 року взяли участь Васіле Йонеску, директор Румунського товариства радіомовлення. Його запрошення показувало стратегічне значення Радіо в архітектурі румунської держави: У офісі короля починаючи від 18 години 23 серпня 1944 року упродовж чотирьох годин до 22.05 вечором, я брав участь у всіх підготовчих та формальних діях з консолідації державного перевороту, арешт маршала Антонеску та його найбільш вірних співробітників, а саме професора Міхая Антонеску, віце-президента Ради міністрів та міністра закордонних справ, міністра з питань пропаганди, генерала армійського корпусу Пікі Васіліу, держсекретаря у Міністерстві внутрішніх справ та генерального інспектора жандармерії; університетського професора Джорджа Лесяну, колишнього губернатора Придністров’я. I. Лекка, колишній комісар уряду при Будинку євреїв був уже заарештований між годинами 15:30-16.00 до підписання указу про амністію, помилування та скасування концентраційних таборів, документи представлені Лукреціу Петрешкану.

Радіо Румунія було там, де було потрібно. Після 90 років суспільна радіослужба має свою історію, яка продовжує свій курс.