Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Рабство на захід від Понту Евксинського

Рабство на захід від Понту Евксинського

Steliu Lambru, 23.10.2023, 07:08

Рабство є неприйнятним у сучасному
світі. Рабство вважається однією з найгірших форм приниження людської гідності
і є злочином, що карається як
міжнародним, так і національним законодавством. Однак у минулому рабство не
завжди асоціювалося з приниженим статусом, оскільки тодішнє сприйняття людини
було не таким, як зараз. Безумовно, не можна сказати, що людина без свободи
щаслива, але раб у минулому не завжди був нещасною, експлуатованою людиною на
розсуд свого господаря.

Рабство засвідчене в усі історичні
періоди і на всіх територіях, заселених людьми, і в сучасному румунському
просторі є підказки, які дозволяють ідентифікувати його присутність. Береги
Чорного моря або Понту Евксинського були вперше заселені греками у 8-6 століттях
до нашої ери. Таким чином, вони вступили в контакт з іншими народами, яких
називали варварами, з якими вони встановили економічні відносини та
альтернативне співіснування миру і конфлікту. Одним з таких народів були гети,
предки румунів, які жили на західному березі Понту Евксинського. Відносини між
греками та тубільцями також включали рабство, а саме працю в сільському
господарстві, гірництві, ремеслах, будівництві та на громадських роботах.

Археологи шукали як матеріальні, так
і письмові докази на підтримку своїх гіпотез про існування рабів. Один з них -
Драгош Хелмагі, археолог Інституту археології імені Василя Пирвана Румунської
академії наук, зосередився на обох типах джерел. Хелмагі стверджує, що
більш відповідним терміном для опису соціально-економічних відносин греків з
гетами є залежне населення: «У Понті греки не працювали з
рабами, хоча работоргівля в Понті, Фракії і навіть Скіфії добре відома як з
літературних, так і з епіграфічних джерел. За відсутності джерел, які б
свідчили про працю з рабами на Понті, робоча сила тут забезпечувалася залежним
населенням. Існує певна дискусія щодо робочої сили в сільському господарстві,
дуже важливій галузі античної економіки, і менше дискусій щодо домашніх рабів
або тих, хто мав інші заняття.Ідея, яку висловлюють грецькі
автори, Платон і Аристотель, стверджує, що загалом добре приводити рабів, які
розмовляють різними мовами, щоб уникнути небезпеки, щоб вони не повстали. Оскільки
греки були оточені гетами на заході, вони не могли брати рабів з-поміж них. Це
було б занадто великою небезпекою, тому вони вважали за краще працювати з ними. Багато написів говорять про те, що греки живуть разом з
варварами.»

Один з висновків, який можна зробити
з того, що стало відомо завдяки розкопкам археологічних пам’яток, може полягати
в тому, що рабство не обов’язково було трагедією в житті стародавньої людини.
Драгош Хелмагі: «Коли ми дивимося на місця, де, як ми знаємо, були раби, вони
мають археологічну присутність, яка дуже схожа на присутність вільних людей. Це
були дещо бідніші могили, з меншою кількістю посуду, меншою кількістю металевих
предметів. Але немає нічого, що змусило б нас сказати, що могила належить рабу.
Археологічно немає нічого, що могло б відрізнити раба від вільної людини. Часто
раби переймали традиції цього місця, і це можна замітити на прикладі рабів
родини, які виглядали в одязі та в могилах так само, як і члени родин, до яких
вони належали.»

Залежне населення було прирівняне за
статусом до рабів. З-поміж них вербували робочу силу, причому робочу силу з
невизначеним соціальним статусом. Дуже мало письмових джерел згадують про
використання рабів на сільськогосподарських роботах, але розкопки показали, що
використання рабів у ремеслах і будівництві було дуже ймовірним, особливо там,
де були виявлені укріплення, поселення або укріплені фермерські господарства.

Але грецькі джерела посилаються не лише на гетів, вони говорять про різні народи.
Окрім гетів, в елліністичних текстах 4-1 ст. до н.е. згадуються скіфи, сармати,
фракійці та інші народи. Вони утворювали справжню етнічну мозаїку, в якій
політична влада здійснювалася по черзі військовою силою одного лідера за іншим.
Драгош Хелмагі зазначив, що надійним джерелом для цієї тези про етнічне
змішання є латинський поет Овідій: «Перший автор, який каже, що тут
точно були гети, – це Овідій. Але Овідій говорить більше. Він не просто каже
гети, він каже незліченна кількість інших народів.
Іноді він робить це, щоб справити враження на свою аудиторію, іноді він
говорить про реальні речі, важко уточнити. У творах Овідія є уривки, де гети і
сармати з’являються разом, гети і сармати – це ті, що з луками. Він каже, що
розмовляє мовою гетів і сарматів, вони завжди тут разом. Від першої згадки про
гетів вони з’являються в таких контекстах.»

Людина минулого дуже відрізнялася від людини недавнього
минулого, хоча людство зближує нас усіх. І різне сприйняття рабства є ознакою
величезної різниці між тисячоліттями цивілізації.