Протиепідемічні заходи у румунському просторі
В історії людства були різні епідемії, а люди боролися з ними як могли. Люди навчились один у одного як лікуватиcя.
Steliu Lambru, 26.10.2020, 07:52
В історії людства були різні епідемії, а люди боролися з ними як могли. Не лише сьогодні, але і в минулому, методи боротьби з хворобами поширювалися від громад до громад. Люди навчились один у одного як лікуватиcя, солідарність подолала культурні та політичні межі, національну, релігійну та расову ненависть. У XIX столітті румунський карантин, ліки та втручання влади шляхом застосування суворих санітарних заходів призвели до обмеження або викорінення епідемій.
На початку індустріалізації світу, в румунському простірі спалахнула чума, яка завдавала більшого удару мешканцям міст. Заходи, вжиті тодішньою владою, сьогодні можна вважати репресивними, але вони призвели до позитивного результату. Історик Сорін Грігоруце Яського Інституту історії та археології імені А.Д.Ксенопола, який є автором книги, присвяченої чумі та її методам зцілення, ствердив: Усвідомлюючи, що людяні місця лише збільшують ризик поширення чуми, влада вжила жорстоких заходів для обмеження контактів між людьми, обмежуючи пересування на вулицях, особливо вночі. В 1785 році господар наказав закрити кав’ярні, але каву можна було продати через вікно. Що стосується обмеження руху на вулицях вночі, це було пов’язано з тим, що тоді хворих та мертвих вивозили за містом. Це було зовсім приємно бачити, і тому влада намагалася зменшити емоційний вплив на людей.
Іншим заходом боротьби з чумою була ізоляція. Деталі подає Сорін Грігоруце: Ізоляція заражених будинків була іншим заходом вжитим владою. Перша форма ізоляції передбачала перебування хворих у власних будинках, насправді вони були закриті в своїх будинках. Уточнюю, що цей метод застосовувався не лише в Румунських князівствах. У разі якщо хтось виживав – добре, якщо ні – то всі мешканці будинку заражувалися та вмирали. Інша форма ізоляції передбачала вивезення як хворих, так і здорових із заражених будинків, ці житлові будинки піддавались так би мовити процесу дезінфекції. Це могло передбачати провітрювання та промивання, але часто передбачало часткове або повне знищення, вогонь багато разів вважався очищуючим засобом.
Але найефективнішим методом боротьби з чумою був карантин. Перший європейський карантин був впроваджений у порті Рагуза, де протягом 40 днів було затримано за містом, кожне судно, що прибувало зі Сходу. Цю ідею втілили в практику й інші європейські порти та міста. На суші австрійський санітарний кордон був надзвичайно ефективним, будучи організований за структурою військових кордонів. Сорін Грігоруце пояснює: Без свідомого націлювання на фактор, який спричиняв поширювання чуми, поступово всі заходи, пов’язані з ізоляцією хворих або лише підозрюваних у зараженні, дали певні результати. В результаті цього, наступним кроком була перевірка та ізоляція протягом кількох днів тих, хто прибували з регіонів, постраждалих від чуми, незалежно від того, знаходились вони в країні чи за її межами. Водночас була розроблена система квитків про стан здоров’я, щоб засвідчити, що подорожуючий приїжджає з регіону, який не був заражений чумою. Так з’явилися внутрішні та зовнішні карантини. Ці місця ізоляції, про що свідчать внутрішні документи, називалися лазаретами, і вони були влаштовані спеціально в основних пунктах при вході у великі міста чи села.
Делія Белейкан, історик Бібліотеки НАН Румунії дослідила наслідки епідемічного висипного тифу на румунське суспільство під час Першої світової війни. Вона розповідає, які заходи вжила румунська влада для боротьби з епідемією: Команді з 150 інженерів було доручено побудувати бараки для ізоляції хворих від здорових. Вони були зведені з дерева і стали своєрідними польовими лікарнями, в які ушпиталювали обов’язково як військових, так і цивільних, незалежно від віку та статі. Населення сіл ще жило в напівземлянках, в яких не було світла, вентиляція була практично неможлива, а вологість повітря в оселі сприяла захворюванню. Таким чином, хворих вивозили звідти, вони проходили посилені санітарно-гігієнічні заходи від повної обробки волосся хворих два рази в тиждень до гігієни тіла, в тому числі інтимних зон та гігієни одягу. Те, що не спалювали, ставили в спеціальні печі для дезінфекції. Коли їх не можна було дезінфікувати у відповідних печах, одяг клали в мазут або оцет.
Професор Келін Котой стверджує, що впровадження жорсткого карантину під час епідемії холери в Румунських князівствах у 1830-х роках призвело до збільшення авторитету румунської держави: Румунська держава накладає карантин по річці Прут, але зокрема по ріці Дунай. Карантин на цей раз дуже жорсткий, але після його впровадження виникає певна криза. Румунська держава все більше залежала від торгівлі зерном, будучи її джерелом фінансування та існування, але ця торгівля зерном знаходиться під загрозою через занадто жорсткий карантин. Тому завжди існує напруга між вільною торгівлею та небезпекою холери. Я думаю, що ця дилема кризи доводить до створення Румунії.
Протиепідемічні заходи, хоча і непопулярні, врятували людство під час санітарної кризи. А відповідальність за загальне благо часто вимагає рішучості.
