Політичний нагляд у румунському сільському середовищі
Про політичний нагляд за часів комунізму говорилося особливо коли йшла мова про міста. У великих міських агломераціях, де умови життя були набагато сладнішими, а вибухонебезпечний потенціал був вищим, режим зосередив більше ресурсів...
Steliu Lambru, 16.08.2021, 05:59
Політичний нагляд у Румунії
в період з 1945 по 1989 рр., за часів комуністичного режиму, був одним
із стовпів терору, на якому основувалась вся його діяльність. Політична
поліція, міліція та мережі інформаторів утворили трикутник зла, який засуджував
невинних людей до тяжких років ув’язнення, а інших переслідував лише за їхні
політичні погляди і лише тому, що вони захищали своє майно, з якого заробляли
на життя. Апарат політичного нагляду та репресій був повсюдним і вчинив усі
види злочинів проти людини, включаючи вбивства.
Про політичний нагляд за часів комунізму говорилося особливо
коли йшла мова про міста. У великих міських агломераціях, де умови життя були набагато складнішими, а вибухонебезпечний потенціал був вищим, режим зосередив
більше ресурсів. Оскільки в місті мешкали більш різноманітні категорії людей, в
тому числі робітники, які мали підвищену здатність солідаризації, нагляд був
гострішим. Але ні сільське середовище не було звільнене від присутності апарату
спостереження та репресій. Насправді, історія комуністичного нагляду та
репресій починається в сільському середовищі і не закінчується до 1989 року.
Створення антикомуністичного збройного опору з військовиків та селян, які
виступали проти колективізації, призвело
до того, що комуністична держава спочатку запровадила терор у селах. Там
потрібні були інформатори, щоб дізнатися ім’я партизанів у горах, ім’я селян,
які їм допомагали, а також мережі за допомогою яких партизани, селяни та міські
жителі обмінювалися інформацією. Таким чином, нагляд у сільському середовищі
мав величезне значення. В історії антикомуністичного опору діяльність
інформаторів згадується як головна причина ліквідації партизанських груп.
Спільні ями виявили десятки селян, розстріляних у полі, на узліссі чи у
віддалених місцях.
Історик Георге Міу досліджував наглядовий та репресивний
апарат комуністичного режиму в районі Бузеу. Він вважає, що спосіб роботи цього
репресивного апарату можна поширити на всю Румунію: Ці мілітаризовані
структури комуністичного режиму діяли в сільських місцевостях, в соціалістичних
селах, використовуючи резиденції у відділеннях поліції, що діяли в сільських
населених пунктах. Ці резиденції колишньої політичної поліції Секурітатя мали
налагоджені інформаційні мережі, з конспіративними будинками, з інформаторами. Резиденція
Секурітаті була джерелом інформації. Вона наглядала та контролювала
мережі інформаторів. Резидент ідентифікувався з начальником міліції, офіцера
політичної поліції Секурітатя, який відповідав за відповідну територію. Він контактував
інформаторів і передавав інформацію далі співробітнику Секурітаті, якого
зазвичай називали оперативним співробітником політичної поліції.
Апарат нагляду та репресій не міг працювати без
інформаторів. Їх вербували з усіх верств суспільства і робили це з різних
причин. Одні піддалися шантажу, але інші, за даними архівів, отримували
матеріальні переваги: вони або члени їх сімей обіймали бажані ними посади, інші
отримували краще житло, високі зарплати та інші фінансові винагороди, третім
дозволяли виїжджати за кордон. Але в сільському середовищі винагороди були
відсутніми, а інформатори надавали інформацію побоюючись наслідків. Георге Міу
каже, що вони походили з усіх соціальних верств, які можна було зустріти у
сільських місцевостях: Я виявив незліченну кількість інформаторів з
псевдонімами. Вони належали до різних соціальних категорій. Взагалі,
рекомендувалися особи з оточення
переслідуваного: сусіди, селяни, що належали до аналогічної соціальної
категорії. Але я також виявив інформаторів, які працювали вчителями. Серед них
я виявив працівника Ощадбанку, якого послали популяризувати переваги Ощадбанку
серед селян. Він також мав конкретне завдання від Секурітаті. Я не виявив
належних матеріальних переваг. Міліція та колишня політична поліція Секурітатя
працювали в сільському середовищі використовуючи той самий метод терору, що
викликав страх. Цих людей викликали до відділу міліції і вони передавали
інформацію зі страху, але також за їх згодою.
Історик Георге Міу також навів приклад селянина, який зазнав
великих проблем через його погляди. Йдеться про його діда по батьковій лінії:
Тематичне дослідження стосується мого діда Василя Міу, селянина, який
виступав проти колективізації. І зробив це до 1989 року. Проти нього було
порушено справу перевірки та кримінальне провадження. Мій дідусь був середнім
селянином із 9 гектарами землі, якого комуністи назвали реакційним, ворожим для
комуністичного режиму. Використовуючи лист, який Василь Міу направив голові
Народної ради села Падіна, одному з авторів колективізації в селі Падіна,
Бузеуського повіту, співробітники політичної поліції Секурітатя порушили
кримінальне провадження проти нього. І хоча селянин Василь Міу не був
віднесений до категорії політичних в’язнів, він був ув’язнений на 3 місяці,
оскільки продав на ярмарку коня, який був секвестрований комуністичною
податковою інспекцією в якості заборгованості за несплату сільськогосподарських
квот.
Апарат нагляду та
репресій у комуністичні роки працював з такою ж жорстокістю у сільських
населених пунктах, як і в міських агломераціях. І багато селян досі пам’ятають про
діяльність працівників колишньої політичної поліції Секурітатя, міліції та
інформаторів.