План Z
У 2002 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення він розповів про те, що після 1989 року в пресі називали «План Z».
Стеліу Ламбру and Христина Штірбець, 05.08.2024, 07:05
Окуповані після 1945 року та з нав’язаними комуністичними партійними режимами країни Центральної та Східної Європи практично не мали стратегії національної оборони, перебуваючи на милості Радянського Союзу, який не вагався окупувати Угорщину в 1956 році та Чехословаччину в 1968 році та усунути тамтешнє реформістське керівництво. Під загрозою радянської агресії Румунія, яка засудила вторгнення в Чехословаччину, намагалася розробити план свого захисту. Після 1968 року румунський лідер Ніколає Чаушеску розробив військову доктрину «загальнонародної війни» для оборони. Генерал Нягу Косма працював в інформаційних структурах до 1989 року.
У 2002 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення він розповів про те, що після 1989 року в пресі називали «План Z». Нягу Косма хотів сказати, що спочатку план був розроблений відповідно до логіки будь-якої національної стратегії безпеки: «Було багато дискусій щодо дислокації держави, керівництва військовими діями і, відповідно, верховного головнокомандувача. Дехто каже, що Чаушеску через боягузтво хотів втекти за будь-яку ціну і створив для нього та його родини спеціальну структуру, щоб сховатися зі шляху загарбника та врятувати себе. Я хочу відповісти вам конкретними даними, що евакуація Чаушеску була частиною правил війни, він був верховним головнокомандувачем армії. У будь-якій армії й в будь-якій країні командувач та командування повинні мати місце для відступу, якщо в одному місці не вийде, буде друге місце і так далі».
План Z під назвою Rovine IS 70 був покликаний забезпечити існування румунської держави в екстремальних умовах. Нягу Косма: «План отримав кодову назву Rovine IS 70, а після грудня 89-го преса називала його Планом Z. План «Rovine IS 70» передбачав, що він мав бути реалізований, коли після акту агресії проти румунської держави виникне неминуча небезпека тимчасової окупації столиці та частини території. Це ускладнило б або навіть унеможливило б керівництво боротьбою опору всього народу з однієї штаб-квартири, де знаходилося командування. План передбачав, як вивести керівника з будівлі Центрального комітету. І ось як Ніколає Чаушеску мав бути виведений зі штаб-квартири Центрального комітету через тунель, що з’єднує будівлю Центрального комітету з колишнім Королівським палацом, який розміщений навпроти.»
План передбачав, серед іншого, у разі радянського вторгнення та окупації, партизанську війну, диверсії, відведення армії до кордону з Югославією та захисту Чаушеску та керівництва армії. Розроблений у 8 точках, він вдосконалювався роками. Нягу Косма подає деталі: «Засоби радіозв’язку і станція телебачення вже працювали. Також були готові до дій диверсійні групи, деякі вже були розміщені на місці. Щодо оборони командування та верховного командувача були вжиті наступні заходи: Перше: виведення Чаушеску зі штабу Центрального комітету Румунської комуністичної партії, якщо він мав потрапити в оточення. Це був перший пункт у плані, як ми виведемо його зі штабу Центрального комітету. Друге: побудувати невеликий дозиметр для контролю ядерної радіації в Інституті атомної фізики в Магуреле. Третє: вивчити шляхи доріг на південь від Південних Карпат для використання ними на випадок поспішного відступу. Четверте: для всіх перевалів у Карпати потрібно було зробити таку ж операцію. П’яте: встановити місце дислокації деяких установ і штабів і шляхи проїзду до кожного нового закладу. Шосте: створення змішаних комісій у складі міністра транспорту, керівника організаційного відділу Центрального комітету Румунської комуністичної партії, транспортних спеціалістів для вивчення та представлення пропозицій щодо оптимізації залізничного та автомобільного сполучення з Бухареста до Тімішоари. Сьоме: документи з архіву Секурітаті були мікрофільмовані, їх було легко транспортувати та ховати, щоб не потрапити до рук окупантів. Восьме: зміна коду держави.»
Але зростаюча непопулярність режиму, жорсткість керівництва та цинізм подружжя Чаушеску призвели до того, що «План Z» був персоналізований і втратив свою мету. У 1989 році план національного опору, який також передбачав захист Чаушеску, був марним. Я запитав Нягу Косму, чому «План Z» не спрацював у 1989 році? Ось, що він відповів: «Він не спрацювало, тому що не було людей, які б його застосували. У 1968 році були люди, які застосовували це до жертви. В 1989 році вже ніхто не хотів виконувати план, навіть одна людина. Серед офіцерів охорони було, не знаю, скільки, принаймні теоретичних спроб знищити Чаушеску. Вони були там, бачили, що відбувається. Тому «План Z», чи як його зрештою назвали, більше не реалізовували. Не було кому та ніхто не хотів його застосовувати.»
Відмова від плану Z і від подружжя Чаушеску в грудні 1989 року стала першим важливим кроком для порятунку Румунії. І державна безпека повернулася до того, яким мала бути в нормальному вільному кліматі.
