Окупація Бухареста (1916-1918 р..)

У грудні 1916 року Бухарест був окупований військами Центральних держав, а керівництво країни було змушене переїхати в Ясси. Окупаційний режим був дуже жорстким і розглядав Румунію як переможену країну.

Steliu Lambru, 09.01.2017, 08:19

У грудні 1916 року Бухарест
був окупований військами Центральних держав, а керівництво країни було змушене переїхати в Ясси. Окупаційний режим
був дуже жорстким і розглядав Румунію як переможену країну. Поневолюючий мирний
договір був підписаний в березні 1918 року в Бухаресті, але король Фердинанд
I-й його не ратифікував. На щастя, окупація тривала до листопада 1918 року,
коли закінчилася Перша світова війна залишивши позаду близько 10 мільйонів
мертвих.

Разом з Соріном Крістеску,
істориком Бухарестського університету ім. Спіру Харета ми проаналізували, що
означав для Румунії окупаційний режим, встановлений німецькою армією після
захоплення Бухареста. Війська увійшли в місто кількома колонами. Маршал
Макензен на автомобілі без даху обігнав австро-угорські війська і першим прибув
до Королівського палацу в Бухаресті, який став його штаб-квартирою. Однак він
не оселився в цьому палаці, а обрав будинок Мейтані. Так у місті запрацювала німецька військова адміністрація. Вона, як писав відомий історик тих
часів Вірджіл Дрегічану тривала рівно 707 днів. Є навіть книга під назвою 707
днів в умовах культури німецького кулака.

Була жорстка німецька
окупація. Переможці в повній мірі скористалися слабкістю переможених і втілити
в життя всі свої плани, – каже історик Сорін Крістеску. То був організований
грабіж, було здирництвом цивільного населення, яке було змушене віддати велику
кількість цукру і постільну білизну. Зняли всі віконні решітки, зібрали весь
метал, наявний в Бухаресті, навіть церковні дзвони, які були переплавлені на
гармати. Окупаційна влада ввела обмеження руху, намагалася розстріляти всіх
безпритульних собак. Якщо вірити тому, що написав політик Константин Арджетояну
у своїх спогадах були зібрані всі повії і доставлені у казарму в Мізілі. Там
вони пройшли медичний огляд і всі хворі повії
пройшли лікування за державні гроші. Але німці мали і шанувальників,
серед них консерватори Александру Маргіломан та Петре П. Карп. Останній,
наприклад, казав, що ніколи вулиці Бухареста не були так акуратно підметені.
Було б добре, якби ці німці залишилися у нас хоча б 10 років, щоб зробити із
нас людей, – казав він. Але грабування цивільного населення було зосереджене на
сільськогосподарських продуктах та нафті, сягнувши жахливих масштабів, оскільки
нафтові свердловини були знищені. Макензен мав в своєму розпорядженні 100.000
військовополонених, яких запитав, хто працював в нафтовій промисловості. Ті, хто працював,
мали право залишитися в Румунії, а решта були відправлені до Німеччини. Таким
чином протягом шести місяців нафтова промисловість була фактично відновлена.

Яку поведінку мали інші
окупаційні війська? Говорить Сорін Крістеску Болгари стали відомими, або
скоріше сумнозвісними, після пограбування відомої кав’ярні Капша, в якій була
колекція якісних лікерів, та після пограбування бібліотеки Академії наук
Румунії, звідки намагалися вкрасти деякі рукописи. Однак найбільш відомий
інцидент стався у січні 1917 року, коли болгари вкрали мощі святого Димитрія
Басаробовського. В умовах суворої зими, вони завантажили їх у машину, яка на
під’їзді до Дунаю зламалася. І навіть якщо б вона не зламалася,
маршал Макензен все одно припинив би цю спробу крадіжки. Мистецтвознавець
Александру Цігара-Самуркаш пішов до Макензена і пояснив ситуацію. Останній розпорядився,
щоб болгари були негайно схоплені, а реліквії – повернуті. Що стосується
турецьких солдатів, вони забрали дві гармати, які знаходилися біля статуї Міхая
Хороброго. То були дві гармати, захоплені румунськими військами під час битви за
Плевну в 1877 році. Отже, турки прославились таким гідним поверненням своїх
гармат. Що стосується австро-угорських військ, то з ними не було ніяких
особливих проблем.

Захоплення південної
Румунії і Бухареста стало неочікуваним ударом Центральних держав, про що писали
всі, хто залишив свої спогади. Сорін Крістеску. Читаючи спогади, іноді
кумедні, німців, які брали участь в румунській
кампанії, я дізнався, наприклад, що вони назвали її кампанією товстого
півня. Тобто вони знайшли тут величезну кількість їжі. Німці пішли в ресторан
і замовили все меню, повністю. Вони заплатили, звичайно, за все і поїли до
переситу. Ці солдати входили до другої лінії військ, але протягом декількох
тижнів настільки швидко реабілітувалися, що лікарі сказали, що вони вже можуть
бути відправлені на передову. Після цього вони почали шукати собі різні
захворювання. Після встановлення окупації, генерал фон Морген дозволив кожному солдату відправляити додому щомісяця 12 кг їжі. «Горе тому солдату, – писав
фон Морген, – який повертається з відпустки додому з харчами у ранці.» Нікому не
було дозволено повертатися з їжею з Німеччини, тому що в Німеччині під час війни просто
вмирали від голоду. Якби не завоювали південь Румунії, Береган,
ситуація була б там дуже складною. У Німеччині було оголошено, що була завойована
вся Румунія, хоча в дійсності було не так, тому що було окуповано дві третини
території країни. Родичі солдатів, які служили в окупаційних військах у Румунії були
спокійними, тому що бойові дії припинилися і вони щомісяця отримували по 12 кг
їжі. Але раптом, влітку 1917 року, на них, наче грім серед ясного неба впала сумна
новина: щонайменше 10000 німців загинули в боях біля місцевостей з дивними
назвами Мерешть, Мерешешть, Ойтуз.

Окупація Бухареста
закінчилася через майже два роки, у листопаді 1918 року. Нарешті румуни відчули
радість перемоги, повернення життя в нормальне русло і створення Великої
Румунії.