Міхаїл Морузов, керівник румунської Секретної служби
Світ Секретних служб є одним, в якому живеться небезпечно, особливо у часи політичних змін і нестабільності.
Василь Каптару, 03.09.2012, 13:55
Світ Секретних служб є одним, в якому живеться небезпечно, особливо у періодах політичних хвилювань і нестабільності. Наше уявлення про служби розвідки є, в значній мірі, спотворене кінофільмами, і хоча здається цікавим бути частиною гри, в якій грають розвідувальні структури, дійсність є найчастіше відразливою. Зречення, брехня, вбивства є лише деякими з темних сторін людської природи, які стають його другою натурою, тоді коли людина є частиною структури, чиї дії мають універсальне виправдання – “державне міркування”.
Одним з членів румунських спецслужб, який жив небезпечно і поплатився життям за цю авантюру був Міхаїл Морузов, керівник Служби розвідки румунської армії у міжвоєнний період. Народившись у 1887 році, в одному з сіл в дельті Дунаю, син священика росіян-липованської громади, Морузов завжди мріяв бути шпигуном. Ніщо не навернуло його з шляху, навіть інцидент, внаслідок якого його перша дружина залишилася паралізованою. Аурора-Флоріна Морузов, його дочка, зізналася у 2008 році в інтерв’ю газеті “Журналул націонал”: “Незабаром після одруження моїх батьків, з моєю матерю стався інцидент і вона залишилася паралізованою. Тоді батьки вирішили розлучитися, щоб вона не заважала йому на роботі”.
Великий шанувальник детективних романів, незважаючи на свій природний розум та надзвичайну память, його організаторські якості та знання пяти іноземних мов, Міхаїл Морузов був слабким учнем. Він навіть не закінчив ліцей. Однак йому вдалося показати свої здібності особливо під час першої світової війни, коли, в якості глави Служби військової розвідки в дельті, йому вдалося перешкодити деяким памятним діям. У 1917 році він захопив 156 з 178 німецьких шпигунів, відправлених до Румунії. Йому вдалося проникнути в одну із російських військових делегацій, яка повинна була проводити переговори щодо капітуляції двох російських дивізій перед німецькою армією, і зашкодив заключенню угоди до коли румунському командуванню вдалося поінформувати командування союзних сил. Він перейняв командування підрозділу Червоної Армії в зоні, а потім його розснував. Він вів переговори щодо закупівлі російського флоту на Дунаї і після війни перешкодив діям російської Служби розвідки, яка планувала кинути на румунський ринок 12 млн. підброблених рублів.
Він зумів створити Секретну розвідувальну службу (SSI), яку очолив до 1940 року. Професійно він був грізним шпигуном, агентам його служби вдалося проникнути у всі великі іноземні дипломатичні місії в Бухаресті. Він втрутився, також, і у внутрішню політику, його найбільшим “придбанням” був Хорія Сіма, лідер Залізної Гвардії, після смерті Корнелія Зелі Кодряну. Сприймаючись як близька людина короля Кароля II і ворогом легіонерів, Міхаїл Морузов був страчений останніми у знаменитій різанині в Жілаві у ніч з 26 на 27 листопада 1940 року. Його заступник Траян Борческу заявив у 1996 році, що доля Морузова була вирішена самим Хорією Сімою: “Їхнім керівником був Хорія Сіма. Він був найбільшим терористом. Насправді, його боявся навіть Корнеліу Кодряну. Серед перших двох тисяч, я памятаю, були Ніколає Йорга, Маджару, премєр-міністр Арманд Келінеску. Сіма був агентом Морузова, тому що Морузов домагався мати інформації, якнайближчі до гітлерівського керівництва. І за допомогою Хорії Сіми він міг бути добре проінформований і щодо війська, керованого Канарісом, і щодо політики Гітлера. Через Хорію Сіму, Морузов був близьким до Гіммлера, і про німецьку армію його проінформовували інші люди. Відносини дружби і співробітництва між Морузовим і Хорією Сіма були очевидними. Морузов злякав короля Кароля ІІ про те, що Сіма може його вбити, і тому він згодився із створенням уряду легіонерів. І замість того, щоб закрити і засудити Хорію Сіма, він був призначений створити уряд. Отже Морузову вдалося врятувати Хорію Сіма і підняти його до рангу віце-премєра. І, звичайно, фінансував його грошима. Морузов знав все про минуле Сіми, як завербував його, чим він займався, і Морузов вважав, що Хорія Сіма відплатить йому за те, що він врятував його. Однак, цього не сталося, тому що в таких випадках всіх тих, хто знає занадто багато, вбивають.”
У момент максимальної кризи, Морузов не міг бути захищеним ніким. Керівник легіонерів Хорія Сіма, ненавидів його, так само і маршал Антонеску, про якого Морузов посідав великий обсяг інформації, не говорячи вже про Рейх, який виявив при окупації Франції велику кількість інформації, що надходила з Румунії про Німеччину. Кінець Міхаїла Морузова був, у великій мірі, очікуваним. (Стеліу Ламбру; Христина Манта)
