Мистецтво, обстріляне під час антикомуністичної революції

Ціна свободи, яку заплатили румуни під час Грудневої антикомуністичної революції 1989 року, була великою - тисячі загиблих, поранених та покалічених. Але до цієї ціни можна додати ціну культурної спадщини, загубленої в пожежах...

Steliu Lambru, 04.01.2021, 07:44

Ціна свободи, яку заплатили румуни під час Грудневої
антикомуністичної революції 1989 року, була великою – тисячі загиблих,
поранених та покалічених. Але до цієї ціни можна додати ціну культурної
спадщини, загубленої в пожежах, що охопили будівлю Королівського палацу, в
якому розміщений Національний музей мистецтва Румунії та будівлю Центральної
університетської бібліотеки. Розташовані на Каля Вікторієй, навпроти одна одної,
дві будівлі сильно постраждали від куль і снарядів, випущених у неспокійні дні
після втечі диктатора Ніколая Чаушеску. У Центральній університетській
бібліотеці, охопленій полум’ям, згоріло приблизно 400 тис. книг та рукописів різних
відомих румунських діячів культури. А в Національному художньому музеї жертвами
полум’я та куль стали кілька десятків картин румунського та європейського
живопису.

Нещодавно в Національному художньому музеї Румунії
відкрилася виставка «Лабораторія II. 1989 рік. Реставрація обстріляних картин»,
на якій були презентовані широкому загалу відреставровані роботи, пошкоджені у 1989
році. Куратори Соріна Георгіце та Йоан Сфріжан розповіли історію виставки, якої
не мало б бути у Румунії. Соріна Георгіце. «У результаті загальної катастрофи
Національного художнього музею лабораторія реставрації станкового живопису була
зруйнована майже повністю. Однак, як зазначено в каталозі виставки, майже
відразу, у січні 1990 року, ми розпочали операції з консервації і навіть
відновлення деяких робіт, що постраждали, як у галереї європейського мистецтва,
так і в галереї румунського мистецтва. Ми зуміли відреставрувати 47 робіт з галереї
румунського мистецтва і 30 – з галереї європейського мистецтва. Деякі з них були
відреставровані за кордоном, звідки надійшли пропозиції для картин з галереї європейського
мистецтва.»

Серед пошкоджених, відреставрованих та знову
виставлених картин є роботи відомих румунських живописців: Йона Андреєску, Ніколая
Грігореску, Сави Хенції, Джорджа Деметреску-Мірі. З подробицями Соріна Георгіце.
«Усі роботи, які були пошкоджені у 1989 році, входили до постійної колекції
музею. Тому вони й деградували. Після відкриття музею виставка змінилася, а
потім деякі з тих робіт, які були пошкоджені, не потрапили до постійної експозиції
музею. Тому ми скористались цією можливістю, щоб виставити зі сховища роботи,
наявні у нас ще до 1989 року. З-поміж найважливіших робіт ми виставили картини: «Сафта
продавчиня квітів» Штефана Лук’яна, «Автопортрет» Йона Андреєску, ще одну
прекрасну роботу Андрееєку – «Велика дорога». Були відреставровані й деградовані
картини Ніколая Грігореску: «Дичина», «Букет квітів» та «Циганка з Гергань». Є
також «Лоріка», одна з найгарніших картин Штефана Лук’яна, є також роботи Сави Хенції,
ескіз Джорджа Деметреску-Мірі до однієї з його великих композицій.»

Завдані картинам пошкодження, були на рівні підрамника
або на рівні пофарбованої поверхні, інші картини зазнали дуже серйозних
ушкоджень, настільки, що їх не вдалося відреставрувати, – розповіла Соріна
Георгіце. «З-поміж тих, що ми виставили зараз серйозних ушкоджень зазнали ескіз
Деметреску-Мірі та «Пейзаж» Андреєску. І «Автопортрет» Андреєску зазнав чималих
ушкоджень на рівні пофарбованої поверхні. На жаль під час пожежі у нашій
реставраційній лабораторії згорів великий автопортрет Теодора Амана, один з
небагатьох великих і дуже складних автопортретів Амана. Є ще одна-дві роботи,
які вціліли, але були настільки пошкоджені, що не підлягають реставрації,
оскільки принципи реставрації не дозволяють нам відновлювати зображення на
таких великих поверхнях.»

Виставка включає як картини, так і панно, що представляють
зусилля румунських та іноземних реставраторів, докладені за всі роки, що минули
з тих пір. Ми запитали Соріну Георгіце чи доводилося їм мати справу у 1989 році
з актами навмисного вандалізму, а не лише з випадковим знищенням. «Стрілянина є
врешті-решт актом вандалізму, тому що були випадки, коли хтось навмисно стріляв
в шию, в груди, зображеної на картині особи. У деяких роботах ми не вважаємо
пошкодження випадковим потраплянням кулі. Було навмисне влучення, наприклад, у
картину «Сафта продавчиня квітів», саме тому вона зображена на афіші виставки. Але
деякі з них були випадково пошкоджені.»

Йоан Сфріжан розповів про пожежу в реставраційній
лабораторії, найбільш пошкодженому в музеї місці. «Вона була обстріляна з
гармат та всілякими сильними газами для підпалу. З боку вулиці Штірбея було
приміщення, де у нас було сховище. Так було втрачено багато робіт Амана, оскільки
тоді ми готували виставку Амана, «Автопортрет» та ще кілька пошкоджених кулями картин.
Була й картина «Чоловік з турецькими медалями», яка також була обстріляна і зараз не включена до виставки. Тоді ми вели підготовчі роботи й до великої виставки в картинній галереї європейського мистецтва, під назвою «Портрет в європейському живописі» і там згоріли
переважно портрети. У тому приміщенні згоріло 39 робіт.»

47 картин з галереї румунського мистецтва і 30 – з
галереї європейського мистецтва, пошкоджені у дні Антикомуністичної революції в
грудні 1989 року, ожили, але нестимуть на собі ціну свободи, яку заплатили тоді
румуни.