Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Латинська спадщина румунів

Латинська спадщина румунів

Steliu Lambru, 21.08.2023, 06:32

Румуни
та румунська мова мають латинське
походження, як про
це стверджують
історики та лінгвісти понад 200 років.
Проте не слід забувати про внесок інших
народів і етнічних груп у те, чим є
сьогодні румунська нація, оскільки ніде
в світі немає чистих націй. Більше ніж
встановлення етнічного походження
румунів, дослідники прагнули дізнатися,
наскільки добре вони зберіглися у
свідомості румунів з часом. Ідеї та
соціальні структури певного часу є
як успадкованими,
так і новими,
і вони впливають на те, що ми знаємо про
себе. Зараз існує тенденція критично
дивитися на нації та спростовувати
багато знань, які були продуктом їхнього
часу. Нерідко критика радикально йшла
в сторону критицизму, а
рівновага була обов’язковою.

Історик
Йоан-Аурел Поп є президентом Румунської
академії, фахівцем
у питанні Середньовіччя
та середньовічній етнічній ідентичності.
Поп вважає, що поточний критичний розгляд
національної ідеї допомагає краще
зрозуміти, ким є румуни сьогодні: «Ми
повинні вивчити себе і зрозуміти, чому
ми румуни, що ми успадкували від наших
предків, що ми зробили правильно, а що
ні.
Проте ми повинні визнати, що зробили
більше правильного,
ніж неправильного,
тому що якби ми
весь час помилялися, то
ми б були
порохом. Тобто ми б влилися в інші, так
як це
сталося із гунами, гепідами, аварами, печенігами, половцями.
Одні ще є, але вони
перетопилися
в інших, розвіялися. З усім нашим
розвіянням,
тому що у нас були маленькі держави,
на які ніхто не звертав уваги, ми
піднялися».

Що
таке румуни? Поп має відповідь, засновану
на підтверджених дослідженнях:
«Якщо
мене хтось запитує, хто такі румуни, я
відповідаю, що за мовою, за назвою, за
формою християнства ми західні. Натомість
через церковну організацію, слов’янську
мову як мову богослужіння і канцелярії,
через кирилицю, через вплив Сходу ми
перебуваємо під візантійсько-слов’янським
впливом. Але латинська приналежність
досі визначає нас, тому що для мене в
цій частині Європи найяскравішим
свідченням національності є мова».

Головною
цінністю того, що означає бути румуном
сьогодні, є мова, за найзагальнішими
оцінками. Мовне значення, надане
румунській нації, не є винятковим,
більшість націй у світі визначають себе
саме так. Йоан-Аурел Поп сказав, що в
минулому іноземці,
які прибули сюди, прямо згадували про
латинську свідомість мешканців цієї
території:
«Джерела
треба сприймати такими, якими вони є, і
джерела не повинні
заважати нам. Проблема
в іншому: ми
не повинні
вибирати джерела. Якщо я хочу мати в
думці уяву
16 століття, я користуюся
усіма
джерелами
і намагаюся скласти пазл. Я не зможу
заповнити всі прогалини, також заповняю
їх гіпотезами, тому що це те, що робить
історик. Але намагаюся мати якомога
більше «повних» прогалин.
Якщо Франческо делла Валле каже, що
одного вечора його прийняли монахи
монастиря Деалу в 1536 році, і від тих
ченців монастиря він дізнався історію
народу
після Траяна, імператора Риму, я не маю
жодної причини йому не вірити. Але,
скажімо, я йому не повірю,
і тоді я дивлюся,
що скаже інший автор, який, можливо,
описує
ситуацію інакше.
Однак
багато авторів
латинських
текстів писали
саме так: «серед
румунів кажуть,
що» або «я
чув від певних
румунів,
що вони римляни».

Латинство
було центральною ідеєю народження
сучасної румунської держави, але Йоан-Аурел Поп
хотів сказати, що це була давня
складова румунської свідомості: «Учені
молдовські
бояри, які прибували
навчатися
до єзуїтських шкіл у Польщі, дізналися там,
що ми за
походженням з
Риму, повернулися і створили свідомість
латинства. Інтелектуали нарощували
свідомість, працювали над цим, бо якісь
селяни не знали ані
про походження, ані
про інші
речі. Як
свідчить кантакузинська хроніка про середньовічну свідомість:
перший
прихід був прихід Негру Воде,
а другий
– імператора Траяна.
Я маю
на увазі певну
еліту, але я сумніваюся, що ті православні
ченці з монастиря Деалу в епоху Реформації
навчалися
у
вищих школах.
Італійських солдатів і Франческо делла
Валле пригостили смачною їжею та смачним вином, і вони відбули
звідти будучи сильно вражені.
У 17 столітті сюди приїжджає шведська
делегація, яка намагається поговорити
латинською
з угорськими дворянами в Ораді та Клужі.
Однак ті розмовляли лише угорською.
І коли перетнули
гору
до Рукеру,
почали
дивуватися,
що пересічні
люди
розмовляли латиною, навіть селяни.
Щоправда,
це
була трохи спотворена латина,
казали вони. На «lactis» вони
казали «лапте»,
на «noctis» -«ноапте
(ніч)»,
але вони з ними порозумілися. Коли вони
просили «aqua», їм дали «воду».

Довга
історія може знову підтвердити істину
або, навпаки, заперечити її. Латинське
коріння
мови румунів, яке
критикували в різні періоди часу,
витримало
в часі і
періодично підтверджується.