Культура нестачі
При комунізмі, нестача стала правилом, а деякі історики вважали, що це була навіть свого роду культура.
Steliu Lambru, 04.04.2016, 02:33
При комунізмі, нестача стала правилом, а деякі історики вважали, що це була навіть свого роду культура. Особливо в 1980-і роки, коли бідність широко поширилась і загострилась, нестача була важливим словом у повсякденному житті. Майже нічого не можна було купити, без стояння в черзі та витраченням багато часу. Історики дослідили архівні листи простих людей до партійних і державних інстанцій, які скаржились на нестачу різних товарів. У жалюгідному економічному становищі, викликаному некомпетентною політикою режиму, ціллю відносини між людьми було подолання нестачі.
Історик Міоара Антон з Інституту історії імені Ніколає Йорга в Бухаресті описала новий механізм: Заборонено, але можливо. Це був один із парадоксів комуністичного повсякденного життя. Нестача, обмеження, введення індивідуальних раціонів режимом Чаушеску, щоб замаскувати катастрофічну економічну реальність, часто генерували інноваційні рішення, шляхом яких все було дозволене і доступне. З’явилися неформальні мережі виживачів та тих котрі справлялися, готові в будь-який момент знайти рішення, на проблеми, які здавалося було важко здолати у повсякденному житті: допомогти вчиненню аборту, отримати посади, помилувати від покарання або здобуття якогось товару. У цих мережах ми знаходимо представлені всі сфери життя залежно від їх інтересів і політичних або економічних потреб. Неформальні мережі працювали за іншими правилами, ніж офіційні правила, і були вигідною альтернативою, особливо для тих, хто управляв ними, а й для тих, хто повинен був звертатися до них. Другорядна економіка завжди залежала від державного сектору, його ресурсів і користувалась каналами розподілу цього сектору.
Соціальні мережі, які намагались подолати нестачу, стикались з владою, звичаями та офіційною політикою. Хоча були підпільними суспільними моделями, вони були тісно пов’язані з повсякденним життям, і влада добре знала про їх працю та існування. Міоара Антон: Неформальні мережі дали певну специфіку комуністичним режимам, тому що не говоримо тільки про щось специфічне Румунії. Вони виявили ряд методів шляхом яких люди сприяли полегшенню свого існування в комунізмі. Документальні джерела, які дозволяють нам відновити повсякденну практику є мемуари, журнали, інтерв’ю з дрібними активістами, людьми, які справлялись, і створили мережі, що охопили всі партійні та державні структури. У нас є офіційні документи, замітки, інформування, звіти, що фіксують розвиток і значення цих мереж в економіці. Їх розмноження було безпосередньо пов’язане з криміналізацією системи в сенсі розширення корупції та узагальнення нестачі. Наприклад, кампанії з викорінення хабара, що пройшли на початку 1970-х років, поряд з боротьбою з соціальним паразитизмом, були одними з небагатьох громадських спроб режиму задіяти суспільство з метою застосування правил, які, б були загально прийняті, і які стосувались, відповідно до офіційної риторики, освоєння правильної поведінки всіх громадян.
На спричинені нестачею продуктів і товарів наслідки режим намагався реагувати. Міоара Антон розповідає: Оскільки програми економічного розвитку зазнавали невдачі були розроблені нові правила з управління нестачею. Нагадаю у цьому сенсі Програму самоврядування і самопостачання населення, запущену в 1981 році, згідно якій було заборонене постачання з інших місць, ніж місце проживання. Через рік з’являється Програма раціонального харчування, а потім були введені продовольчі картки на харчі, а також розроблене спеціальне законодавство, яке карало заходи економічної діяльності, які породжували нестачу. Централізоване планування, тобто відомий п’ятирічний план, який виконувався упродовж 4 з половиною років, або п’ятирічний план науково-технічної революції були невдачею, яка ніколи не була визнана і взята на себе режимом Чаушеску. Спроба Юліана Добреску, в 1982 році, глави Держплану, переконати Чаушеску про необхідність адаптації виробничих планів до глобальних економічних тенденцій також зазнала невдачі. Добреску наполягав в доповіді на користь правильного співвідношення між якістю і кількістю, що могло призвести, на його думку, до економічного зростання і менших недістатків для населення. Його пропозиції не були почуті і Добреску подав у відставку.
Нестача була, на перший погляд, наслідком економічної кризи. Але її причиною був сам комуністичний режим. Міоара Антон розповідає: Ще одна річ, яка сприяла розвитку неформальної економіки було те, що американський історик Йовітт назвав кумівство режиму. Тобто рутина партії і націоналізація суспільства. Монополія партії була підірвана кумівською системою, розвиненою на рівні еліти, що зміцнювало незаконні операції. Партія дозволила і консолідувала певні традиційні політичні відносини і поведінки у верхах влади і суспільства. Імідж лідера партії в суспільстві був більш ніж оптимістичним. На його думку, споживання на душу населення збільшилося, в магазинах знаходились диверсифіковані продукти. навіть якщо не на будь-який смак і не дуже якісні, і охорона здоров’я була в нормальних параметрах.
Культура нестачі закінчилася в 1989 році. Але її спадщина, мережі тих, котрі справлялись, на жаль не зникли і були відправною точкою для відновлення економіки в умовах демократії.
