Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Константін Арджетояну

Константін Арджетояну

Політика в міжвоєнній Румунії була непростою, а займалися нею більш-менш принципіальні люди. Серед них були і такі, котрих сьогодні називають «перебіжчиками»...

Steliu Lambru, 22.02.2021, 06:48

Політика в міжвоєнній Румунії була непростою, а
займалися нею більш-менш принципіальні люди. Серед них були і такі, котрих
сьогодні називають «перебіжчиками», тобто політики, які з легкістю переходили з
однієї партії в іншу. Одним із них був адвокат і лікар Константін Арджетояну.

Константін Арджетояну народився в 1871 році в
Крайові, в родині місцевих бояр. Він вивчав право і медицину в Парижі. Але його
дуже приваблювала політика і він прагнув до вищих позицій, ніж міг досягти за
допомогою вільної конкуренції. Протягом всієї своєї політичної кар’єри він відзначився
тим, що завжди перебував поруч публічною фігурою, яка користувалася найбільшою популярністю,
а також суперечливими рішеннями. У 1913 році він записався до лав Консервативної
партії, першої з довгого списку партій, в які він увійшов упродовж часу.

Історик Йоан Скурту написав біографію Арджетояну,
в якій описав хвилеподібну кар’єру нашого героя, яка розпочалася щойно після
Першої світової війни у Великій Румунії. «Він тоді зрозумів, що Консервативна
партія не має майбутнього. Тому вирішив самотужки збудувати собі майбутнє і це
майбутнє було поруч із генералом Авереску, який користувався величезною
популярністю завдяки тому, що переможно командував битвою під Мерешть. Коли в
квітні 1919 року генерал Авереску вирішив створити Народну лігу, Арджетояну був у
близькому оточенні генерала Авереску. Він зіграв важливу роль у пропаганді
культу генерала Авереску. Як міністр внутрішніх справ він відзначився тим, що
заарештував делегатів з’їзду Соціалістичної партії в травні 1921 року. І на
подив міністрів, після арешту делегатів, він прийшов і сказав, що запевняє їх в
тому, що ліквідував комунізм у Румунії. Звичайно, його бачення було досить
хитким, бо, як відомо, комунізм ліквідував його.»

Коли популярність Авереску почала спадати, Арджетояну
вирішив, що настав час шукати іншого політичного супутника. «Він скликав з’їзд
Народної партії, який проголосив його головою. Але занадто мало людей підтримало
цю політичну силу, яка мала низький рейтинг, тоді він почав шукати союзу з
кимось іншим, щоб піднятися. І кого думаєте знайшов? Ніколая Йоргу. Якому, коли
він був міністром внутрішніх справ, під час словесної перепалки погрожував дати в «рило».
Однак йому вдалося помиритися з Ніколаєм Йоргою у 1924 році. Він ходив у гості
до Йорги і обговорював з ним літературну творчість Йорги. Він читав цілі уривки
з театральних п’єс Йорги, з його історичних
творів, а той був в захваті від такої глибини розуміння його творчості.»

Потім були інші політичні
сили у списку Арджетояну: Націоналістична народна партія, Націонал-селянська
партія, і врешті-решт та, яку він найбільше не любив, а саме: Націонал-ліберальна
партія на чолі з Йоном І. К. Бретяну, – розповів історик Йоан Скурту. «У 1930
році Арджетояну вийшов і з цієї партії та
став прихильником нового короля Кароля II, який був противником всіх політичних
партій. Арджетояну організував справжню кампанію проти політичних партій, підтримуючи
проєкт короля, оскільки вже не входив до жодної з них. Йорга теж підтримав цю
ідею. У квітні 1931 р. був сформований уряд Ніколая Йорги, головним ад’ютантом нового
прем’єра став Константін Арджетояну. Він став міністром фінансів та взявся
вирішувати економічну кризу. І як він це зробив? Не виплачуючи зарплату державним
службовцям. Звичайно, це призвело до гострого невдоволення серед останніх, але Арджетояну
був твердо переконаний в правильності своїх рішень. Зрештою, королю довелося відправити цей уряд у відставку в травні 1932 року.»

Константін Арджетояну був дуже цілеспрямованою людиною,
він створив нову партію – Аграрну лігу, але без особливих успіхів. Дещо
передбачувано в 1938 році, коли король Кароль II проголосив режим особистої
влади, Арджетояну увійшов до камарильї монарха. Опинившись у немилості режиму
маршала Антонеску після зречення Кароля II від престолу, Арджетояну пішов з
політики. У 1944 році він виїхав до Швейцарії, де прожив до 1946 року. Але його
кар’єра не закінчилася, – розповів Йоан Скурту. «На подив усіх, Арджетояну,
який у своїх мемуарах виглядає великим ясновидцем і дуже упевненим у собі,
повертається на Батьківщину. У 1945-46 роках, після встановлення уряду Петра
Грози, старі політики покидали Румунію, передбачаючи прихід іншого режиму та
усвідомлюючи що на них чекає. Але Арджетояну жив з ілюзією, що великі, лідери
СРСР, Великобританії та США захотять, щоб Румунію очолив досвідчений політик.
Щоб мати якусь політичну базу, він створив власну партію – Національний союз за
працю і відбудову. Коли більше не міг займатися політикою, будучи старим і
хворим, як ви думаєте, з ким він порадив своїм послідовникам злитися? З Фронтом орачів. Тож
можемо собі уявити, які політичні цілі мав Арджетояну: об’єднатися з Фронтом
орачів, головою якого був Петру Гроза, прем’єр-міністр Румунії, який стрімко рухався
до радянізації.»