Жінки-учасниці революції 1848 року

Революції були надзвичайні події в історії, а 1848 рік був саме таким особливим роком в історії Європи. Епоху сучасних революцій, натхнених французькою революцією 1789 року, можна резюмувати словом емансипація.

Steliu Lambru, 18.07.2016, 10:14

Революції були надзвичайні події в історії, а 1848 рік був саме таким особливим роком в історії Європи. Епоху сучасних революцій, натхнених французькою революцією 1789 року, можна резюмувати словом емансипація. У XIX столітті одночасно з появою національної держави ключовою ідеєю була модернізація, з якою був пов’язаний проект економічного, політичного й соціального звільнення. Перший поштовх до звільнення Румунських князівств, які майже чотири століття знаходилися під османським контролем, мав місце в 1821 році. У 1848 році революція, очолена синами європеїзованої в Парижі еліти, була логічним продовженням ідеї модернізації.

У революції 1848 року в Румунських князівствах брали участь декілька жінок, наявність яких мала значний вплив щодо формування національної свідомості й модернізації. Одною з найбільш активних революціонерок довгий час вважалася Ана Іпатеску. Історик Джорджета Пенеля Філітті відмітила її заслуги у революційних подіях, що мали місце в Бухаресті бурхливого літа 1848 року: Ана Іпатеску була одною з учасниць революції. Вона брала участь у подіях, що розгорталися на вулицях Бухареста й зуміла динамізувати населення Бухареста. Революція зазнала як успіхів, так і поразок. У певний момент тимчасовий уряд був заарештований, потім полковники, які заарештували уряд, у свою чергу були заарештовані. Ана Іпатеску, дружина Грігоре Іпатеску, була для населення Бухареста, яке іноді не розуміло що діється, так би мовити своєрідним керівником.

Однак, особа яка у значній мірі сприяла утвердженню румунського революційного пашоптиського настрою та впливу була шотландка за походженням Мері Грант, яка стала дружиною політичного діяча й публіциста Константіна Александру Росетті. Джорджета Пенеля-Філітті розповідає про обставини, в яких Мері Грант познайомилася з її майбутнім чоловіком: Мері Грант, яка приїхала у Волощину до родини Одобеску як гувернантка, одружилася з Константіном Россетті. Слід пригадати мадзіністський рух, в якому обоє брали участь. Їхнє листування окрім слів ніжності містило чимало політичних проблем. Вони звертаються один до одного, вживаючи слова товариш і товаришка. Будучи закордоном, куди вони їздили досить часто, вони у певний момент охрестили в місті Ніса свою дитину. Хрещеним батьком був французький швець взуття. Хлопчик одержав румунське ім’я Мірча і французьке Шарлеман, тобто ім’я хрещеного батька.Європейський настрій сягнув кордонів Румунських князівств, настійне бажання визволення охопило всі соціальні класи, Марія Росетті подібно до інших іноземних резидентів активно підтримує й захищає пашоптистські ідеї. Після поразки революції вона не відмовляється від своїх поглядів, більше того, Марія Росетті уособлює румунську революцію, уособлює власне Румунію. Художник Константін Данієль Розенталь написав дві славнозвісні картини, моделлю для яких була Марія Росетті, а саме: Революційна Румунія та Румунія – визволення з кайданів. Джорджета Пенеля Філітті стверджує: Марія Росетті не була єдиною іноземкою народу, доказом цього служить її промови, використання її зв’язків та можливостей із закордоном в інтересах революції, як і безпосередня допомога, подана революціонерам. Заарештовані бухарестські політичні діячі були відправлені по Дунаю на пароплаві в Османську імперію. Марія Росетті поспішила на беріг ріки, сподіваючись допомогти їм. Даремно. Поступово Марія Росетті стала символом революції. Її добрий приятель художник Константін Данієль Розенталь написав картину, змалювавши її з трикольоровим прапором у руках, символом свободи й румунської революції.

Марія Росетті й надалі присвятила свою енергію справі національної емансипації, настійно утверджуючи сучасні ідеї. Знову розповідає історик Джорджета Пенеля Філітті: Марія Росетті продовжувала свою діяльність й після революції. Революціонери були примусово вислані з країни, однак вони продовжували свою діяльність, інформуючи Європу про стан справ у Румунських князівствах. Поміж висланців знаходився й Константін Александру Росетті, чоловік Марії, який повернувся у Бухарест приблизно в 1858 році. У цей період Марія не сиділа даремно. Повернувшись із заслання Константін Росетті засновує одну з найважливіших румунських газет під назвою Румун, яка відтворювала настрій румунського суспільства. Марія Росетті, у свою чергу, видає газету під назвою Мати і дитина. Отже, ця жінка протягом майже півстоліття займалася виховуванням, яке є ключовим засобом, що зміцнює й уособлює кожний народ. Газета адресувалася матерям, давала їм корисні поради стосовно піклування й виховування дітей, торкалася проблем гігієни, гарного поводження в сім’і. Радила батьків уважно ставитися до дітей, розмовляти спокійно й лагідно у їх присутності та з ними, ласкаво відповідати на всі запитання дітей. Газета наголошувала на необхідності матерів мати терпіння з дітьми. Що стосується гігієни, газета Мати та дитина звертала увагу на те, що в сільському середовищі внаслідок бідності, неуцтва та забобонів справи досить погані порівняно з містом де було досить сприйнятливе суспільство. Крім вищезгаданої газети, Марія Росетті нерідко відвідувала різні місцевості країни, постійно пропагуючи необхідність уважного виховання дітей, оскільки своєчасне виховання сприяє створенню майбутнього суспільства. Можливо існують люди, які скажуть, що її зусилля не мали особливих результатів, а проте було б значно гірше, коли б не було таких людей, як Марія Росетті. До речі, крім Марії Росетті, були й інші жінки. Наприклад, слід згадати ім’я Констанци Дунка.

Жінки-учасниці революції були на висоті свого часу, подібно до державних діячів-чоловіків. Вони написали сторінки в історію тоді, коли різні перепони здавалися нездоланними.