Елі Візель і пам’ять про Голокост

Елі Візель народився 30 вересня 1928 року в місті в Сігету Мармацієй і помер 2 липня 2016 року в Нью-Йорку. Він був одним з найвідоміших активістів за збереження пам'яті про Голокост...

Steliu Lambru, 11.07.2016, 08:12

Елі Візель народився 30 вересня 1928 року в місті Сігету Мармацієй і помер 2 липня 2016 року в Нью-Йорку. Він був одним з
найвідоміших активістів за збереження пам’яті про Голокост, під час якого своє
життя втратили близько 6 мільйонів європейських євреїв, 400 тис з них в Румунії
або на територіях, якими управляла Румунія з 1941 по 1944 роки.

У травні 1944 року, коли йому було 15 років угорська влада
у північний Трансільванії, румунській території, захопленій Угорщиною внаслідок
Віденського арбітражу від 30 серпня 1940 року, депортувала Елі Візеля разом з батьками
і трьома сестрами в нацистський концтабор Аушвіц. До квітня 1944 року у таборі
вижили тільки він і дві його старші сестри. В своїх мемуарах під назвою «Ніч»,
перекладених на 30 мов, Елі Візель розповідає про життя у нацистських
концентраційних таборах. У 1986 році він став лауреатом Нобелівської премії
миру за його багаторічну боротьбу проти політики геноциду в світі.

Елі Візель розказав світові про свої страждання і про
страждання єврейського народу під час Другої світової війни, з тим щоб вони не повторилися.
Після смерті він залишив людству у спадщину громадянський дух та ідеали терпимості
й поваги до різноманіття.

Александру Флоріан, директор Національного інституту дослідження
Голокосту імені Елі Візеля, стверджує, що смерть останнього є великою втратою
для людства. «Я думаю, що це велика втрата для людства. І якщо в 1986 році, під
час вручення Нобелівської премії миру його назвали «посланцем до людства», то сьогодні,
я думаю, що не буде перебільщеням сказати, що смерть Елі Візеля є втратою для всього людства. Він
присвятив майже все своє життя після Голокосту боротьбі за збереження пам’яті
про загиблих під час Голокосту і за те, щоб люди, незалежно від того, де вони
знаходяться на цій планеті, користувалися всіма правами і свободами. Він вів
збалансовану, послідовну і тверду боротьбу за збереження пам’яті про Голокост і
за те, щоб кожен із нас зрозумів, що те, що сталося з євреями під час Другої
світової війни є злочинною трагедією, яка не повинна повторюватися. У той же
час, він брав участь у рухах засудження всіх
випадків масового вбивства та геноциду ХХ століття, таких, як в Руанді. Для
правозахисників, для суспільства, для всіх нас, смерть Візеля є великою втратою.»

Ми запитали Александра Флоріана в чому полягає символічна
сила Елі Візеля та його спадщини? «Для будь-якої нормальної, раціональної
людини, Елі Візель означає дуже багато. Водночас для тих, хто ініціює або бере участь
в акціях масового знищення або злочинах проти людяності Елі Візель був значною
перешкодою на шляху їх своїх злочинних намірів. Для таких осіб, яких не можна
назвати людьми, Елі Візель не існував і загалом вони не хочуть мати занадто
багато Елі Візелів. Наведу приклад випадків у Румунії, де Елі Візель був
звинувачений в тому, що не є жертвою Голокосту і де було поширено цілий ряд
міфів негативного характеру, щоб звести до мінімуму його діяльність.»

Усі, хто пройшов через страждання, всі люди, які поділяють
терпимість і розуміння хочуть, щоб людство витягло з історії корисні уроки. Ми
запитали Александра Флоріана чи можна стверджувати в наші дні, що Голокост не
повториться. «Як і в політиці, в цьому випадку не можна казати «ніколи», або вважати щось
неможливим. Я не можу стверджувати, що таке може повторитися або ні, не можна категорично
виключити таку можливість. Однак в наші дні, у ХХІ сторіччі, дуже
важко знищити групи населення у масштабах політики, як в роки Другої світової
війни. Я думаю, що суспільна громадянська діяльність Елі Візеля зіграла певну
роль в цьому, разом з кількома політиками, яких мала Європа та світ взагалі після Другої
світової війни, котрі продемонстрували максимальну раціональність, людяність і
стриманість, навіть коли окреслювалися певні конфлікти. Гадаю, що трагедії, на
кшталт тієї, що сталася в роки Другої світової війни не є неможливими, але шанси їх повторення дуже
низькі. Ми не повинні забувати, що мали більше 70 років миру в Європі, навіть
якщо в деяких країнах були конфлікти або громадянські війни.»

Александру Флоріан розповів про першу особисту зустріч з Елі
Візелем в 2004 році. «Я зустрів його під час роботи Міжнародної комісії з
питань Голокосту в Румунії в 2003-2004 роках, він був головою комісії, а я був її
членом. Я слухав його виступи в Бухаресті по завершенню роботи комісії, доповідь
якої перейняв тодішній Президент Румунії Йон Ілієску. Я мав можливість провести
коротку розмову з Елі Візелем і тільки тепер, коли його вже немає, я розумію,
що мене глибоко вразила його рівновага,
тепло, людяність, які він випромінював. І в той же час мене вразила рішучість,
з якою він боровся за збереження пам’яті про Голокост і за те, щоб політики-злочинці,
такі як під час Другої світової війни, ніколи більше не приходили до влади в
якійсь країні світу.»

Світ став біднішими без Елі Візеля, але сподівається, що
в майбутньому не будуть повторюватися помилки минулого. Елі Візель пішов у
кращий світ, але не залишив жодних гарантій того, що його досвід більше не знадобиться.