Дипломатичні відносини між Румунією та Федеративною Республікою Німеччина
У 1967 році Румунії вдалося встановити дипломатичні відносини із Західною Німеччиною завдяки змінам у підході до європейських відносин.
Стеліу Ламбру and Христина Штірбець, 13.01.2025, 07:45
Поява двох німецьких держав на карті Європи після 1945 року стала результатом глибоких розбіжностей між США, Великою Британією та Радянським союзом щодо майбутнього країни, яка розв’язала страшну війну. Дві Німеччини, Західна і Східна, ставилися одна до одної з глибокою ворожістю. Вальтер Халльштейн, перший президент Європейського економічного співтовариства, дав своє ім’я доктрині, згідно з якою Федеративна Республіка Німеччина не мала дипломатичних відносин з країнами, які визнали Німецьку Демократичну Республіку. А країни, які входили до одного блоку, із солідарності не мали дипломатичних відносин з німецькою державою протилежного блоку. Таким чином, Румунія, яка була частиною комуністичного блоку, не мала жодних відносин з Федеративною Республікою Німеччина.
З другої половини 1960-х років ситуація почала змінюватися. У 1967 році Румунії вдалося встановити дипломатичні відносини із Західною Німеччиною завдяки змінам у підході до європейських відносин, а два взаємні візити міністра закордонних справ Румунії Корнеліу Менеску до Федеративної Республіки Німеччина і міністра закордонних справ Західної Німеччини Віллі Брандта до Бухареста заклали основу для зближення. У 1994 році Центр усної історії Румунського товариства радіомовлення взяв інтерв’ю у дипломата Васіле Шандру, який пригадав контекст, в якому відбувалися ці зміни: «Візит віце-канцлера Вілі Брандта, який на той час був також міністром закордонних справ, відбувся одразу після встановлення Румунією дипломатичних відносин з Федеративною Республікою Німеччина. Контекст був таким: влітку 1966 року в Бухаресті відбулася зустріч Політичного консультативного комітету Варшавського договору. Документ, прийнятий з цієї нагоди, започаткував ідею скликання Європейської наради з питань співробітництва та безпеки в Європі. У ньому також містився заклик до нормалізації відносин з обома німецькими державами. У дусі цього документа Румунія ініціювала встановлення нормальних дипломатичних відносин з Федеративною Республікою Німеччина, зробивши це з власної позиції, за власним рішенням, без будь-яких консультацій зі своїми союзниками. Звичайно, це викликало реакцію невдоволення, особливо з боку Радянського cоюзу та інших держав Варшавського договору, які стверджували, що встановлення відносин з Німеччиною повинно було бути колективним актом».
Нова філософія долі в Європі призвела до перезавантаження сприйняття. Дипломат Васіле Шандру: «Ініціатива Румунії була позитивно сприйнята Федеративною Республікою Німеччина, і на початку 1967 року були встановлені дипломатичні відносини. Румунія раніше встановила офіційні консульські та торговельні відносини із Західною Німеччиною. Ми вже мали торговельно-консульське представництво в Кельні. Наступним кроком було підняття цих відносин на найвищий рівень дипломатичних відносин. З точки зору Західної Німеччини, встановлення дипломатичних відносин з Румунією означало, по суті, відмову від доктрини Халльштейна, що було вражаючим кроком, я б сказав, навіть в умовах тодішньої холодної війни. До того часу Західна Німеччина займала дуже тверду позицію не встановлювати жодних відносин з державами, які мали відносини з Німецькою Демократичною Республікою. Позиція Федеративної Республіки Німеччина полягала в тому, щоб не визнавати існування другої німецької держави».
Васіле Шандру вважає, що й особиста участь також багато в чому сприяла створенню нової атмосфери: «Віллі Брандт поїхав на узбережжя, де його прийняв Ніколає Чаушеску, з яким він мав розмову, що тривала близько п’яти годин. Дискусії з Ніколає Чаушеску були переважно політичними і стосувалися не лише політичної ситуації в Європі, але й партійних зв’язків між комуністичною та соціалістичною партіями. Як Віллі Брандт підготувався до візиту? Він приїхав з дружиною і сином Ларсом, у нього був син, який став учасником цих лівих рухів у Німеччині. Тож він підійшов до візиту не лише на політичному рівні, але й на особистому, як до способу зблизитися з нашою країною. Пані Брандт та її син мали окрему програму на узбережжі, у них була дуже цікава програма, вони були дуже задоволені візитом, вони мали змогу побачити концерти румунського фольклору та відвідати культурні пам’ятки. Це був візит з програмою, яка також допомогла створити імідж Румунії».
Комуністичний високопосадовець та інсайдер Паул Нікулеску-Мізіл у 1997 році сказав, що крім оптимізму, з яким ми дивимося на це сьогодні, все було складно: «Коли я був у в’язниці, я слухав телевізійний репортаж Корнела Менеску про те, як встановлювалися дипломатичні відносини з Федеративною Республікою Німеччина. Він сказав, що поїхав до Німеччини, зустрівся з Брандтом, і Брандт сказав йому: давай встановимо дипломатичні відносини, вони потиснули один одному руки і сказали: «Так, ми згодні». Давайте будемо серйозними. Я знаю, як встановлювалися ці відносини, я був членом Постійної Президії. Це питання обговорювалося і обговорювалося, як це зробити, як туди дістатися, як відреагує Радянський союз, як він відреагує, чи це добре, чи це погано. Це обговорювалося днями і днями. І коли поїхав Менеску, він поїхав з чітким мандатом: поїхати і укласти дипломатичні відносини з Федеративною Республікою Німеччина, іншого варіанту немає. Було б абсурдно говорити інакше. Я був у багатьох офіційних делегаціях. У мене був мандат з дому, і якщо він не відповідав ситуації там, я повинен був доповідати додому і просити схвалення».
У 1967 році Румунія стала другою країною комуністичного блоку, яка встановила відносини із Західною Німеччиною після Радянського союзу. Це був дипломатичний крок, який відновив давні відносини Румунії зі всім німецьким простором.
