Данина в румунських князівствах
Османська сфера впливу означала перебування в геополітичній орбіті Імперії півмісяця із зіркою. Румунські князівства були змушені платити економічні зобов'язання за приналежність до контрольованого турками простору. Загалом вони відомі як данина.
Steliu Lambru, 06.01.2014, 03:18
Османська сфера впливу означала перебування в геополітичній орбіті Імперії півмісяця із зіркою. Румунські князівства були змушені платити економічні зобовязання за приналежність до контрольованого турками простору. Загалом вони відомі як данина. Економічні зобовязання або данини румунських князівств Османській Порті змінювалися з плином часу і в певний момент стали дуже обтяжливими, маючи більш шкідливий ефект ніж корупція. Проте, гіршим, ніж власне наявність економічних зобовязань було виникнення та швидке поширення культури хабарництва, що придушує економічний розвиток. Румунські реформатори кінця XVIII – початку XIX століть вважали економічні зобовязання князівств головною причиною неефективного використання державних коштів та джерелом катастрофічної ситуації.
Сплата економічних зобовязань почалася з хараджа у Волощині під час короткого правління Влада Узурпатора в 1395 році. Харадж набув постійного характеру і виплачувався нащадками Мірчі Старого. Молдова почала сплачувати Османській імперії харадж під час правління Петра Арона, точніше влітку 1456 року після укладення політичної угоди 1455 року. Викладач Історичного факультету Бухарестського університету Богдан Мурджеску розповів про структуру економічних зобовязань румунських князівств упродовж часу. “Харадж був податком, що стягувався з господарів, котрі правили на територіях, завойованих турками. Харадж не включав у себе всі економічні зобовязання перед Османською імперією, а був лише одним із них. Передусім були пешкеші — протокольні подарунки, часто у вигляді грошей, але й в предметах: хутро, соколи, коні тощо. Роль хараджа змінювалася з плином часу. Спочатку цей податок був найважливішим, а пешкеші — протокольні подарунки давали рідше.”
Історія Османської імперії демонструє змінність податкових зобовязань. Коли сила султана зростала, збільшувалися й податки і, навпаки, коли Османська імперія перебувала в занепаді розмір зобовязань зменшувався. Богдан Мурджеску. “По мірі поглиблення залежності румунських князівств від Османської імперії стали поступати додаткові вимоги. Деякі з них не обовязково в грошах, а могли бути повязані з оснащенням османської армії, забезпеченням запасів продовольства турецьких фортець, поставками продовольства навіть в Константинополь. Водночас могли бути вимоги поставити певну кількість тварин, деревини для будівництва кораблів і спорудження будівель, іноді навіть чорноробів для зведення військових споруд.”
Справжнім аукціоном була практика заміщення вакантного престолу двох румунських князівств. Претенденти не вагалися платити астрономічні суми, оскільки вважали це інвестицією. Знову розповідає Богдан Мурджеску. “Крім офіційних податків давали гроші неофіційного характеру, котрі мали безпосередній звязок з переговорами щодо заміщення господарського престолу. Кожен новий претендент пропонував певну суму, так само як і чинний господар, аби залишитися на престолі давав султанові або чільним османським сановникам гроші, коштовності, цінні речі тощо. Коли більшість господарів призначалися Стамбулом ці суми постійно зростали і, у певний момент, перевищили за розміром і харадж, і офіційні пешкеші. У 1580-1594 роках кошти, сплачені за заміщення престолу становили близько 60% від загальної суми виплат, харадж – менше 20%, а пешкеші та інші зобовязання ще близько 20%. Часто хабар для заміщення престолу був більшим, ніж всі інші економічні зобовязання взяті разом. Це явище спостерігалося наприкінці XVII-го і особливо упродовж XVIIІ-го століть.”
Харадж надходив до державної казни Османської імперії, а пешкеші, зазвичай, йшли в особисту скриню султана чи султанші, великого візира або інших сановників. Ми запитали нашого співрозмовника наскільки великими були податки, що стягувалися Портою з румунських князівств порівняно з іншими окупованими територіями? Богдан Мурджеску. “Румунські князівства представляли для Османської імперії незначний відсоток від розміру податкових надходжень до державної казни. Частка Волощини і Молдови становила менше 10% від офіційних надходжень османської держави. Відповідна частка була більшою, коли мова заходить про неофіційні платежі. Водночас, якщо порівнювати податкове навантаження на душу населення, то тягар, що лежав на плечах мешканців румунських земель був більшим, порівняно з іншими територіями, якими управляли представники Османської імперії. Туркам була вигідніша автономія румунських князівств, оскільки румунські правителі були кращими збирачами податків ніж османські паші.”
Наприкінці XVIIІ-го – початку ХІХ-го століть вплив Османської імперії в румунському просторі почав спадати, внаслідок чого зменшився і розмір економічних зобовязань. Останній залишок — харадж, зник у 1877 році, коли він був використаний для оснащення армії, яка принесла незалежність Румунії.
