Громадський Альянс
Громадянський альянс є нині частиною відродженої історії 90-х років. Це частина історії, яку слід нагадати тим, хто надалі вірить у демократію.
Steliu Lambru, 25.09.2017, 04:39
Після 1989 року Румунія відчувала гостру відсутність форуму ідей та політичних ініціатив. Тому з’явився Громадський Альянс, що водночас був як громадською організацією, так і форумом для обговорення ідей. Так само, Альянс був платформою для стимулювання майбутніх політиків опонентів мамонтової структури Національного фронту порятунку, який послідував Комуністичій партії. 7 листопада 1990 року, Громадський Альянс виник в результаті зусиль інтелектуалів з таких організацій та об’єднань як Група соціального діалогу, Асоціація 15 листопада в Брашові, Університетська Солідарність, Товариство Тімішоара, Товариство Агора в Яссах, Незалежна група для Демократії, Асоціація Про Демократія.
Письменниця Ана Бландіана, опонентка комуністичного режиму, яка відіграла дуже важливу роль у формуванні Громадського альянсу, згадала про ситуацію, в якій перебувала Румунія, коли з’явився Альянс: Під час шахтарського походу у червні 1990 року, але й після його завершення, у той час як студенти були арештовані, ми зрозуміли, що ми повинні зробити щось. Так ми написали оголошення в газеті Романія Лібере. Сьогодні майже ніхто не говорить про тодішню «Романія Лібере». Без «Романія Лібере» на чолі з паном Бекану, газети, що виходила у сотні тисяч примірників, не було б ніякої опозиції в Румунії. «Романія Лібере» була дійсно нашим домом, мітинги, які збирали сотні тисяч людей відбувалися після опублікування оголошення на першій сторінці газети «Romania Libera». І збиралося таке число людей, що, коли ми рушали у марш і наближалися до площі Перемоги (Вікторієй), то Університетська площа ще була переповнена людьми. І все це, в результаті простого оголошення, тоді ще Facebook-у не було. Так, ми вирішили написати оголошення у газеті, подумавши, що прийдуть кілька сотень людей, а зібралися кілька сотень тисяч. Це був білий марш, ми навіть написали, щоб люди одяглися в біле і тримали би квітку в руці. Цим ми хотіли продемонструвати, що не є прибічниками насильства.
Громадський альянс мав за мету говорити про комуністичне минуле, заснувавши Меморіал жертв комунізму у Сігетській в’язниці. Ана Бландіана: Від імені Громадського Альянсу я відправилася до Страсбургу і запропонувала створення першого меморіалу. Це перший меморіал комунізму в світі. Це було в 1993 році, я побувала у Кракові на конференції, і звідти ми поїхали відвідати Освенцим, який розташований на невеликій відстані. Я відвідала концтабір, потім повернулася у Страсбург, де мені довелося виступити на ще одній конференції в Парламентській Асамблеї. Так сталося, що після конференції мене запросили на обід і тоді мені довелося сидіти за столом біля Генерального секретаря Ради Європи Катрін Лалюмьер. За день до цього я отримала записку від директора Інституту з прав людини, від професора Енвера, який написав мені, що він та його дружина Санда Чоренеску хотіли б зустрітися зі мною. Так зародилася ідея Меморіалу, в результаті розмови з Кетрін Лалумьер, тому що професор Енвер так вирішив розташувати місця за столом.
Це були роки, коли об’єднана Європа намагалася опинитися, роки, коли всі люди намагалися звільнитися від тоталітарного минулого. Ана Бландіана: Я ніколи не говорила з моїм чоловіком про Меморіал. Це була ідея, яка зародилася в цій розмові. Ми прибули з Освенцима, коли Рада Європи вирішила створити міжнародний центр з вивчення нацизму. У бесіді, я запитала, чи не думають вони, що було б принаймні настільки ж корисним побудувати міжнародний центр з питань комунізму, про який нічого не було відомо? Після цього, коли ми говорили про Європу, про об’єднання, що має відбутися між Сходом і Заходом, я сказала, що ми повинні не тільки об’єднати наші державні політики та економіки, ми повинні об’єднати й наші нав’язливі ідеї. І тому ми повинні були ознайомлені з ними.
Але труднощі все ще існували. Ана Бландіана розповідає про початки Сігетського Меморіалу: Тепер я усвідомлюю, наскільки це комічно, але ніхто тоді не думав про те, за які гроші буде зроблено Меморіал. Ми подумали, що за цю роботу візьмуться європейці. Чесно кажучи, я не думала, що ми зробимо що-небудь. Але коли я отримала брошури, там було надруковано все те, що написали ми в проекті, а також спосіб збирання грошей: який відсоток буде виділений місцевими органами влади, який відсоток центральними органами влади, і скільки бізнес-середовищем. А ми були в Румунії першим громадським ворогом, навіть не ставилося питання виділення грошей від місцевої чи центральної влад. Однією з умов Ради Європи було створення фонду – Фонду Громадська академія. Це було просто, ми зробили це. Ідея яка вивела нас на поверхню було те, що ми відкрили філії в містах з румунською еміграцією: в Мюнхені, Парижі, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі. Перші гроші були зібрані від румунів з-за кордону.
Громадянський альянс є нині частиною відродженої історії 90-х років. Це частина історії, яку слід нагадати тим, хто надалі вірить у демократію.
