Грецький Бухарест
Греки є найдавнішим народом зі всіх тих, котрі прибули в румунський простір, і котрі залишили значні сліди в його історії. Першими присутніми були давні греки, які заснували на чорноморському узбережжі колонії Істрія, Томіс і Каллатіс...
Steliu Lambru, 17.03.2014, 10:45
Греки є найдавнішим народом зі всіх тих, котрі прибули в румунський простір, і які залишили глибокі сліди в його історії. Першими присутніми були давні греки, які заснували на чорноморському узбережжі колонії Істрія, Томіс і Каллатіс, кілька століть до нашої ери. Румунська провінція Добруджа розташована між дельтою Дунаю і Чорним морем, була колискою багатьох грецьких громад. Вони залишили слід і в топоніміці. На північній Добруджі є населений пункт Гречі. А найвища вершина в Добруджанських горах заввишки 467 метрів, називається також Гречі. Неподалік Добруджанських гір розташований замок Eнісала, фортеця візантійських греків та генуйців, у кінці ХІІІ-го століття.
Греки починають заглядати більш наполегливо на північ Дунаю з другої половини ХУ-го століття, коли сталася найбільша трагедія православного світу, падіння Константинополя в 1453 році, під ударами османських турків на чолі з султаном Мехметом II. Історик Джорджета Пенеля-Філіті вважає, що, метафорично, тоді зник світ, який відроджується в румунському просторі, в майбутній фортеці пастуха Букура: “Разом з падінням Візантії, греки дивляться на румунські князівства, як на можливий притулок. Невдовзі після цієї події зафіксована документальна згадка про Бухарест. Можливо, це був щасливий збіг: в 1453 році розпадається Візантія, в 1459 році документально згадується це містечко, місце інтерференції, яке стане після 200 років столицею, і сьогодні є одним з великих міст Європи. Що саме відбулося в 1453 році? Тоді повалився світ, що характеризувався надзвичайною жвавістю, міським та інституційним розвитком, політики, і юстиції, що специфічні грекам. Коли вони були завойовані турками, люди, які приїжджали з іншого середовища та культури, а контраст був великим і неминучими, і дуже багато греків не мали іншого вибору, як покинути Візантію. Мабуть, найбільш репрезентативною родиною Візантії була родина Кантакузинів. Імперського походження, вона була дуже багата і працьовита. З Болгарії поступово переселялась, доки не потрапила в румунський простір. Родина Кантакузинів настільки причетна до історії Румунії, що у ХУІІ столітті, коли політична боротьба в країні загострилась, стала чемпіоном національного почуття. Румунізація греків стала реальністю.”
Після 1453-го року починається інша історія греків, частина якої розвинулась на півночі від Дунаю. Прибуття грецького населення в Волощину та Бухарест, слід розглядати як безперервний процес, який мав на меті економічні, політичні та особисті переваги. Джорджета Пенеля-Філіті: “Греки не приходять до бухарестського простору тільки в якості князів, у певний момент було сказано, що один з них був “виробником панів”, оскільки підпорядкував всіх претендентів на престол Волощини. Тих, хто прибуває до Волощини приваблюють численні можливості, особливо заробіток та солодке життя. Приходять люди різних професій. Я б сказала одну річ, без того, щоб наводити ніяких статистичних даних, а саме, що більшість греків проявлялись в галузі торгівлі та фінансів, або в культурі. Але нагадаю про елемент, який стане специфічним в історії румунів протягом сотень років, які минули після 1453. Характер румунів був доброзичливим, терплячим, ніжним, але пасивним. І тоді, динамічний, активний елемент, який починає дію і прагне її завершити був дуже необхідним. Греки приходять з хорошими і поганими речами. Греки прибувають до Волощини, безсумнівно, і в якості двірської камарильї, зокрема ті, хто був у панському оточенні. І завжди, фінансиста, або збирача податків, не сприймали добре. Але приходять вчителі, лікарі, юристи, вся ця громада бере участь у створенні нашого власного міського суспільства, активізує і просвічує його.”
Пік присутності греків у Бухаресті є ХУІІІ століття, так званий фанаріотський період. Тоді стають господарями вихідці грецьких сімей, деякі з них підвищують культурний рівень провінції і асимілюється. Джорджета Пенеля-Філіті подає деталі: “Ми не можемо не згадати безліч греків, які приїжджають сюди, щоб працювати, розбагатіти і зробити щось. Вони зробили річ дійсну до наших днів: шлюбну стратегію. З інтеграційних міркувань, вони прагнули одружуватись з румунками. Оскільки вирішили не покидати Волощину, багато греків, залишаються тут, так що в 1719 році, один з них стверджував: “Константинополь мене більше не цікавить. Ось я знаходжу тут все що мені потрібно.” І теж у ХУІІІ столітті, інший грек ствердив: “якщо існує рай, він повинен нагадувати про Волощину.” Внаслідок припливу греків до Бухареста, його можна називати грецьким містом.”
Серед особистостей румунської історії грецького походження нагадаємо письменників Іона Луку Караджали та Панаїта Істраті, митців Жана Москопола та Гареклею Даркле, політика І. Г. Дука, промисловця Ніколає Малаксу та банкіра Занні Крісовелоні. Але це лише деякі з тих, хто залишив свій відбиток на житті Бухареста, який був у той же час грецьким, а й багатьох інших народів.