80 років з дня вбивства історика Ніколая Йорги

27 листопада 1940 року легіонери вбили відомого румунського історика НІколая Йоргу, який заплатив життям за свої думки в епоху, коли політичне насильство, ненависть і зловживання зайняли місце справе

Steliu Lambru, 14.12.2020, 06:32

6
вересня 1940 р. режим легіонерів та Йона Антонеску проголосив Румунію націонал-легіонерською державою. Це
означало, що модель держави і суспільства була фашистською, яку уявляла собі
Залізна гвардія, беручи за приклад італійський фашизм та німецький нацизм. Румунський фашизм, що поширював теорію расової переваги, був синхронізований з
європейським, а більшість історичних досліджень називають режим легіонерів та Йона Антонеску жорстким і таким, що порушував елементарні демократичні норми.

Прихід цього режиму до влади став
можливим після гострої кризи під час правління короля Кароля II, зокрема місцевої румунської версії європейської кризи.
З 1938 року Кароль II проголосив режим
особистої влади, заборонив
цілу низку прав і свобод. На початку вересня 1940 року суспільство покладало на короля всю відповідальність за територіальну катастрофу, яку зазнала Румунія. У червні Бессарабія
та Північна Буковина були анексовані Радянським Союзом, а в серпні Віденським диктатом Угорщина
відірвала від Румунії Північну Трансільванію. 5 вересня під тиском вулиці Кароль II призначив главою держави генерала
Йона
Антонеску і зрікся престолу. Хоча діяв всього 4 з половиною місяці, до 23 січня 1941 року, режим легіонерів та Йона Антонеску
характеризувався репресивними заходами, особливо проти осіб з близького оточення Кароля II, які фактично зруйнували демократію. Помста
легіонерів проти 65 чільних
посадовців часів Кароля ІІ пояснюється тим, що останні брали участь
у репресивних заходах щодо легіонерів та були
причетні до смерті лідера Залізної гвардії Корнеліу Зелі Кодряну в листопаді
1938 року.

Серед жертв легіонерів налічується й румунський історик
Ніколає
Йорга. Народжений у 1871 році, він вважається істориками-націоналістами найвидатнішим дослідником румунської історії і ця думка широко поширена серед громадськості. Можна навіть говорити
про культ Йорги з двох причин: його вражаюча робота і трагічна смерть. Йорга
написав близько 1250 книг та 25 тисяч статей. Перш ніж стати жертвою фашистського
тероризму, Йорга був взірцем інтелектуала, який загравав з екстремізмом, що закінчилося для нього трагічно. Він просував націоналізм і став жертвою свого гніву.

Історик
Йоан
Скурту озвучив головні тези Ніколая Йорги та представив його політичну діяльність. «Йорга був націоналістом, у 1910 році він заснував разом з
Александром Константіном Кузою Націонал-демократичну партію. Він був прихильником ідеї, що румуни повинні
самоствердити себе у всіх сферах, в тому числі в економічній, знаючи, що з кінця ХІХ століття основні
промислові підприємства, банки та торгівля були в руках національних меншин та
іноземців. Він сказав, що румунський елемент повинен замінити іноземний, має
бути здійснена націоналізація. Але ця акція повинна була здійснюватися мирним
способом, румуни повинні були підготуватися, навчитися та опанувати таємницями кожної
професії так, щоб у конкуренції з іноземцями вони могли перемогти. Звичайно, що й легіонери
пропагували ці тези, тільки вони йшли екстремістською лінією, доходячи до ідеї ліквідації тих,
хто виступає проти їхньої політики.»

Дороги Ніколая Йорги та легіонерів, чиїм ментором він
прагнув стати, розійшлися в середині 1930-х рр. Гордий і
важкий характер Йорги призвів
до погіршення стосунків з легіонерами, розповів Йоан
Скурту. «Критичний момент настав
у березні 1938 р., коли після розпуску політичних партій Легіонерський
рух припинив свою діяльність рішенням Кодряну від 24 лютого 1938 року. Однак легіонери продовжили займатися торгівлею, а товари в їхніх магазинах продавали за нижчими цінами, за цінами виробництва. Ніколає Йорга вважав, що ці
легіонерські магазини стали центрами зборів
прихильників цього руху, де вони планували дії,
спрямовані на дестабілізацію держави. Він вимагав заборони легіонерської
торгівлі. У цьому контексті Кодряну написав листа до Йорги, звинувативши його у
нечесності. Поширивши ідею, що румуни повинні торгувати таким чином, щоб
ліквідувати іноземців, переважно євреїв, Йорга вимагав закриття цих
магазинів. Йорга показав лист Арманду Келінеску, той у свою
чергу Каролю II, а Йорга порадив подати в суд на Кодряну і таким чином справи дійшли до судового
розгляду. Під час судового процесу Йорга зрозумів, що став на дуже ризикований шлях і відкликав свою скаргу. Але суд продовжився і Кодряну був засуджений до 6
місяців ув’язнення. Під час
судового розгляду були проведені обшуки в
штаб-квартирі Легіонерського руху, в Зеленому домі, а також у помешканнях кількох
легіонерів. На цій підставі було розпочато нову судову справу проти Кодряну, який у травні
1938 р. був засуджений до 10 років примусових робіт за підрив державного устрою та
володіння секретними документами, звинувачення, які були необґрунтованими. А під час перевезення з Римніку Серата до в’язниці в Жілаві, у ніч проти 30 листопада 1938 р. Корнеліу Зелю Кодряну вбили у лісі біля села Тинкебешть.»

27 листопада 1940 року легіонери
увірвалися в помешкання Йорги, відвезли його у ліс Стрежніку і вбили дев’ятьма пострілами.
Таким чином історик заплатив життям за свої думки в епоху, коли політичне
насильство, ненависть і зловживання зайняли місце справедливості.