30 років з дня проголошення незалежності Республіки Молдова
У 1989 році в Центральній та Східній Європі комуністичні режими закінчувалися після того, як майже півстоліття вжили на практику катастрофічну економічну, соціальну та політичну модель. Повалення комунізму в Радянському Союзі означало не тільки відмову...
Steliu Lambru, 13.09.2021, 07:29
У 1989
році в Центральній та Східній Європі комуністичні режими закінчувалися після того, як
майже півстоліття вжили на
практику катастрофічну економічну, соціальну та політичну модель. Повалення комунізму в
Радянському Союзі означало не тільки відмову від марксистської моделі, а й зникнення
Радянської держави. Колишні союзні республіки проголосили свою незалежність, а
колишній радянський змінив
свої розміри відповідно до нових геополітичних бачень. Першою
республікою, яка покинула СРСР, була Литва у березні 1990 року, незабаром за
нею послідували Латвія та Естонія. До кінця 1991 р. Грузія, Україна, Білорусь,
Молдова, республіки Центральної Азії, Вірменія та Росія започаткували кінець однієї з
найстрашніших у світі наддержав у другій половині ХХ століття.
Республіка
Молдова стала сьомою одиницею, яка проголосила свою незалежність 27 серпня 1991 року. Це був останній акт із
циклу, спрямованого на відновлення місцевої ідентичності та традицій. Поява Молдови на
геополітичній карті світу стала можливою на тлі політики гласності та перебудови, яку пропагував
останній радянський лідер Михайло Горбачов з 1985 р. У 1986 р. був утворений
Демократичний рух в Молдові, який 27 серпня 1989 р. організував великі збори, в ході яких вимагав схвалення румунської мови як державної
мови та переходу на латинський алфавіт. 23 червня 1990 р. Парламент у Кишиневі
прийняв декларацію, згідно з якою Молдова стала суверенною державою, а Мірчу
Снегура було обрано президентом. Через два місяці, 16 серпня 1991 р., Придністровський
регіон оголосив про відокремлення від Молдови. Після того, як 23 червня 1991 р.
було
прийнято нову назву держави – Республіка Молдова, перед народними зборами в
Кишиневі, 27 серпня 1991 р,було прочитано декларацію про оголошення незалежності.
З цієї нагоди, за кілька годин до прийняття важливого акту, Александру Мошану, спікер Парламенту Республіки
Молдова, нагадав про зусилля, які країна доклала для досягнення цього успіху: «Дорогий народе! Наше святе устремління
до свободи, один із найдорожчих дарів, які Бог дав кожній людині, знаходиться
за крок до реалізації. Менш ніж за дві години, Парламент збирається на
позачерговій сесії для прийняття декларації незалежності Республіки Молдова. Пройдений
нами шлях до сьогодні, – це шлях, настільки ж трагічний, але й героїчний. Кожен
з нас йшов по ньому так, як диктував нам розум, як підказував нам розум».
Нова Молдова обирала свої керівні
структури, окреслювала свої майбутні
стратегії економічного розвитку та шукала партнерів у
міжнародних відносинах. Одним із партнерів, до якого Молдова, природно,
звернулася, була Румунія, територія, з якої вона була відірвана у 1812, 1940 та
1945 роках. У 1812 році Османська імперія поступила Бессарабію чи Молдову між Прутом та
Дністром Росії та до 1918 року вона належатиме царському простору. У 1940 році в результаті двох
ультиматумів, СРСР окупував Бессарабію, а влітку наступного року вона була звільнена румунською армією
та повернута до складу Румунії. В 1944 році, Радянський Союз повернувся до Бессарабії і знову зайняв її.
За часів комуністичного режиму, коли загальні репресії також означали
ліквідацію еліт та пересічних людей, національні переконання, пам’ять про належність до румунського
простору залишалася важливою. Таким чином, після здобуття незалежності, Румунія
стала найближчим партнером Молдови, як зізнався сам прем’єр-міністр Валеріу Муравський: «Ми вважаємо, що проголошення
незалежності республіки не означає самоізоляцію. Я казав це, і ви знаєте,
що ми
зробили
конкретні кроки: розвиток відносин з іншими республіками колишнього Союзу,
незалежно від того, чи будуть вони в союзі чи поза ним. Ми економічно інтегровані, і ми
повинні підтримувати відносини. По-друге, нам потрібно розвивати відносини з
усіма іноземними країнами за зручних умов, і насамперед з Румунією».
Поет Грігоре Вієру разом з іншими важливими
іменами, такими як Міхай Чімпой, Ніколає Дабіжа, Іон Хадирке, був одним із лідерів покоління молдовських інтелектуалів з
румунськими переконаннями. У 1960-ті роки, під час культурної лібералізації
радянського режиму, Вієру був автором віршів, послання яких було про відновлення традицій румунських письменників, латинських предків,
латинського алфавіту, історії Молдови та її важливих діячів, таких як князь Штефан Великий з 15 ст. На
народних зборах 27 серпня 1991 р. у Кишиневі, Вієру віддав належне жертвам, які принесли мешканці Молдови, щоб
досягти астрального моменту: «Шановні
співвітчизники! Побив наш золотий годинник. Золотий промінь, якого ми настільки довго чекали,
зійшов. Він виник з самопожертви, з боротьби та страждань орача та працівника,
письменника та журналіста, студента та вченого, нашого парламенту та уряду.
Прислів’я говорить: не піднімайся занадто вгору, бо вони тебе повісять, не згинайся занадто, бо вони тебе потоптають. Ми все нахилилися перед туманними часами, вважаючи, що вони нас не потоптають, і нас по
-варварськи топтали ногами. Ми сьогодні
піднялися майже до повного зросту, і ось, вони нас не повісили, тому що неможливо
повісити цілий народ і стільки інших народів».
Через 30 років після важливого моменту
проголошення незалежності 1991 року, Республіка Молдова пройшла через складні реформи та
перетворення. Це був шлях пошуків, який зараз рухається до європейських цінностей.