1918 рік і Нова Румунія

Для того, щоб зрозуміти зміни кордонів і державних структур, які 1918 рік приніс на карту Європи, необхідно розглянути дві реальності, одну фізичну, а іншу утопічну, в якій жило людство.

Steliu Lambru, 04.12.2023, 07:48

Для
того, щоб зрозуміти зміни кордонів і державних структур, які 1918 рік приніс на
карту Європи, необхідно розглянути дві реальності, одну фізичну, а іншу
утопічну, в якій жило людство. Перша була Перша світова війна, яка забрала
понад 20 мільйонів життів військових і цивільних та спричинила поранення інших
близько 23 мільйонів людей. Два протиборчі військові блоки – Антанта,
до якого входили Франція, Великобританія, Росія, Японія, Італія та США, і блок
Центральних держав, до якого входили Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і
Болгарія, – вступили в безпрецедентну боротьбу за досягнення своїх інтересів.
Це була Велика війна, як її називали, яка визначила нові кордони,
як і майже кожна війна в сучасній історії. Друга реальність – утопічна, полягала
в тому, що виникло теж під час війни, але проти неї, а саме – більшовицька
революція в Росії. Велика перемога Леніна сильно мотивувала всіх тих, хто хотів
глибоких змін у світі, а не лише кордонів, і хто вірив, що настав час
будувати кращий світ на руїнах старого.

Румунія
заплатила важку криваву данину за роки Великої війни. Хоча вона вступила в
конфлікт у 1916 році, через два роки після його початку, румуни віддали всі
свої сили як для усієї війни. Згідно оцінкам, від 7,5% до 9% всього румунського
населення загинуло, тобто від 580.000 до 665.000 осіб, половина з яких – через
епідемію висипного тифу. Жертва була
винагороджена об’єднанням провінцій Бессарабія 27 березня 1918 року, Буковини
28 листопада 1918 року, Банату, Марамурешу і Трансільванії 1 грудня 1918 року з
Королівством Румунії. Це
була ціна, яку заплатили всі румуни, а румунські королі Фердинанд і Марія та
румунський політичний клас, як зазначає історик Йоан Скурту, були на висоті: «Йон
І. К. Бретяну, голова Націонал-ліберальної партії, брав участь у подіях і
відіграв важливу роль у досягненні Великого Об’єднання. І бесарабці, і
буковинці, і жителі Ардялу приїжджали до Ясс з делегатами, перед проголошенням
Об’єднання, вони мали переговори з королем Фердинандом, а також з Йоном І. К.
Бретяну та іншими політиками про те як діяти в процесі мобілізації для об’єднання.
Бретяну очолив румунську делегацію на Паризькій мирній конференції, і там він зустрівся
з великими політиками того часу, від американського президента Вільсона до
прем’єр-міністра Великої Британії. Король Фердинанд був німцем, колишнім
офіцером німецької армії. Коли
Коронна рада висловилася за вступ Румунії у війну проти його країни, проти його
сім’ї, він доказав особисту жертву, але водночас прийняв рішення, яке мало
величезне значення для Румунії. Королева Марія була рішучою прихильницею вступу
Румунії у війну на бік Антанти. Вона була англійкою і відіграла важливу роль у
переконанні Фердинанда зробити цю особисту жертву в інтересах румунського
народу. На цьому шляху король і королева завжди були на боці румунів, армії,
головних політичних лідерів.»

1
грудня 1918 року в місті Алба-Юлія було скликано Національні збори трансільванських
румунів, і Велика румунська національна рада, представницький орган із
законодавчими повноваженнями, закликала 1228 делегатів розробити проєкт
резолюції про приєднання до Королівства Румунія. Разом з Румунською
національною радою, яка мала виконавчу функцію, Велика національна рада
вирішила, що новий початок може бути зроблений лише на основі загального
виборчого права. Настав час для румунів скористатися загальним виборчим правом,
голосуванням, яке давало найбільше електоральне представництво, голосуванням,
за яке румунські партії та національні організації в Трансільванії боролися ще з
1881 року. Голосування,
що проголосило об’єднання Трансільванії з Румунією, було не лише волевиявленням
народу, але й вимушеним рішенням.

Закінчення Першої світової війни прискорило
утопічну трансформацію, історик і політолог Данієль Барбу каже, що на
демократичну практику загального виборчого права треба дивитися очима тих, хто
був свідком більшовицьких революцій і анархії, що насувалася після чотирьох
років війни: «Чи були учасники Об’єднання в Альба-Юлії, або принаймні ті, хто
розробив резолюцію і запропонував її на всенародне схвалення, демократами?
Очевидно, що вони були румунськими патріотами. Це були люди, які мали тривалий
парламентський досвід, вони мали знання і практику політики. Що сталося 6
грудня? Румунська армія заходить в Трансільванію. Вона відіграла надзвичайно
важливу роль у встановленні кордонів і, перш за все, відновила мир в країні. Ми
маємо дуже чіткі свідчення, Іон Лапедату у своїх мемуарах, на сторінках свого
щоденника, написав в ті самі дні села рухаються. Коли ми говоримо
про радянську комуну, ми думаємо лише про Будапешт та Угорщину за Тисою, але
вся Європа, в тому числі Англія, була охоплена революційним трепетом.»

Велика
Румунія була утворена в 1918 році волею румунів і в сприятливих міжнародних
умовах. І в Новій Румунії знайшли місце всі, хто вважав, що вона відповідає
їхнім очікуванням.