Єврорегіональний театральний фестиваль TESZT у Тімішоарі
В останній тиждень травня тімішоарський Угорський державний театр ім. Чіки Гергея провів сьомий Єврорегіональний театральний фестиваль - TESZT.
România Internațional, 07.06.2014, 05:34
В останній тиждень травня тімішоарський Угорський державний театр ім. Чіки Гергея провів сьомий Єврорегіональний театральний фестиваль – TESZT. З самого початку у 2007 році, організатори фестивалю поставили собі за мету підкреслити полікультурність Єврорегіону “Дунай-Кріш-Муреш-Тиса” та зміцнити звязки між театрами в цьому регіоні, що робить цей захід унікальним в Румунії. Таким чином у фестивалі беруть участь театральні трупи й актори з Румунії, Угорщини та Сербії.
Тема фестивалю відрізняється з року в рік. Директор тімішоарського угорського державного театру Аттіла Балаш розповідає: “Ми спробували обєднати вистави навколо теми “Минуле та обробка минулого в наші дні”. Цікаво, що цьогорічні вистави вписалися в цю тему. Насправді, не ми обираємо теми, а теми виникають самі. Ми просто повинні вирішити, яка є найбільш актуальною в регіоні. У минулому році усе було набагато свіжіше, більш актуальніше. Цього року ми торкаємося більше минулого і я міг би перерахувати майже всі вистави, включені до фестивалю, які вписуються в цю тематичну лінію.”
Фестиваль був відкритий виставою “Пожежі”, що була поставлена режисером Раду А. Нікою на сцені угорського державного театру в Тімішоарі. Історія починається з війни в Лівані та є своєрідним аналізом її наслідків на життя людей. Точніше, по смерті матері близнюки Жанна й Сімон мають виконати її останню волю — знайти свого батька, якого вони ніколи не знали, та свого брата, про існування котрого і не підозрювали. Таким чином розпочинається подорож близнюків до однієї з близькосхідних країн, що приховує таємницю їхнього заплутаного й кривавого роду. Автором пєси є блискучий канадський драматург і режисер ліванського походження Важді Муавад.
Його пєса лягла в основу сценарію однойменного художнього фільму, номінованого у 2012 році на Оскара в категорії “кращий іноземний фільм”. Розповідає Раду А. Ніка: ”Мені дуже сподобався цей текст, бо він дуже зворушливий. Останнім часом вже не пишуть так емоційно. Ми всі дуже холодні, складні, завжди хочемо показати, що думаємо, боїмося відчувати. Зізнаюся, що я боровся самий з собою і мені подобаються ті тексти, я не є прихильником надмірних емоцій в театрі. Але це стало виключенням. Історія сама по собі є викликом, це складна історія, дуже дивна суміш між сучасним детективним романом з античною трагедією. Вона має специфіку детективу, є трагедією й одночасно не має недоступної холодності античної трагедії. Автор створив сучасну історію, в умовах коли більше половини пєси відбувається на Близькому Сході, котрий по менталітету не є характерним для нас.”
До програми VII-го Єврорегіонального театрального фестивалю увійшла і вистава “Одного разу в Тімішоарі”, драматурга і режисера Петера Керека. Це розповідь про сімю, яка намагається приховати своє минуле з часів комунізму. Актриса Андрея Токай розповіла про виставу: “Усі ми просто люди… це я зрозуміла з цієї вистави. Це дуже проста історія. Йдеться про багатодітну сімю, мати загинула в ДТП, а діти повертаються додому. Що відбувається між ними? Що вони виявляють? Що сталося 20 років тому? Я граю роль людини похилого віку, з оточення цієї сімї. Це і прислуга і ні, своєрідна мати і ні… Я це зрозуміла: що ми ані добрі, ані погані, ми просто люди, живемо і намагаємося йти далі. І не йдеться про виживання. Це крайні ситуації, сварки, ненависть, але все вирішується. Усе, врешті-решт вирішується, тому що те саме відбувається у повсякденному житті.”
Слід також згадати про виставу “Червоний”, поставлену спільно сербським народним театром міста Суботіца та угорським театром ім. Катона Йожефа з Будапешта. У ньому режисер Габор Мате розповідає про звірства, що сталися під час Другої світової війни в Югославії, поблизу кордону з Угорщиною і взагалі в районах компактного проживання угорців. На початку 1942 року угорська армія вторглася на територію Югославії і розстріляла багато місцевих жителів. У відповідь в 1944 році комуністичні югославські партизани вирішили помститися за це етнічним угорцям. Тоді не було судових справ, а тільки тортури, самосуд, масові розстріли. Пєса була написана Році Брестянські, літературним секретарем Народного театру в місті Суботіца: “Цей період історії донедавна був майже забороненою темою. Історики стверджують, що десятки тисяч людей стали жертвами цих подій. Про них було не тільки заборонено говорити, люди боялися про це говорити. Однак, щоб зробити наступний крок, важливо усвідомити минуле.”
У тему цьогорічного Єврорегіонального театрального фестивалю – TESZT “Минуле та обробка минулого в наші дні“ ідеально вписалася і вистава “Низовини” за мотивами однойменного оповідання румунсько-німецької письменниці Герти Мюллер. Вона була адаптована режисером Ніколаусом Валчем і поставлена на сцені німецького державного театру в Тімішоарі. Актриса Іда Ярчек-Газа, виконала роль бабусі: “Режисер сказав, що його не цікавить груба сторона текстів Герти Мюллер. Він спробував виявити ліричні аспекти, гарні речі, напівголосні тони, тендітність там, де вона вразлива. І я дуже вдячна йому за його терпіння у виявленні мякої серцевини під дуже твердою і грубою оболонкою. Це було дуже важливо для мене як актора. Я думаю, що саме завдяки цьому ця вистава є гарною: представляє стільки аспектів, що кожен глядач знайде щось із цієї вистави в своїх абсолютно особистих спогадах. Я думаю, що саме в цьому родзинка вистави.”
На цьогорічному Єврорегіональному театральному фестивалі в Тімішоарі організатори презентували книгу написану і надруковану крізь призму культурного діалогу між театрами, установами та акторами з трьох країн. “Транскордонні шляхи” побачила світло завдяки суті та естетиці фестивалю: створити спільну, багатомовну платформу для найбільших театрів і мистецьких закладів Єврорегіону “Дунай-Кріш-Муреш-Тиса”.
