Творчість Георге Кречуна

Видавництво Картя Роменяска започаткувало новий видавничий проект, присвячений одному з найважливіших сучасних письменників. Йде мова про авторську серію Георге Кречуна, який дебютував двома збірками...

Corina Sabău, 28.03.2015, 04:04

Видавництво ”Картя Роменяска” започаткувало новий видавничий проект, присвячений одному з найважливіших сучасних письменників. Йде мова про авторську серію Георге Кречуна, який дебютував двома збірками: ”Оригінальні документи/Нотаріально засвідчені копії” та ”Механіка рідини”. Обкладинки цих двох збірок проілюстровані оригінальними малюнками автора, який відійшов у небуття в 2007 році, і авторська серія, присвячена Георге Кречуну, з’явилася на світ під піклуванням літературного критика Кармен Мушат та дочки автора Оани Кречун. Ця серія об’єднає як прозу, есеїстику, публіцистику, вже визнану літературну теорію й критику, а також незвичайні збірки, які залишилися в рукописах в його архіві.

”Творець світів, пристрасний любитель ідей, Георге Кречун залишив за собою унітарну творчість, де кожна збірка є незалежною послідовністю унікального тексту, періодично переписаного й переглянутого. Кожне читання його книг є нагодою віднайти живу свідомість, пульсуючи в таких специфічних ритмах його фраз” — пише критик Кармен Мушат, яка вважає, що ті дві збірки ”Оригінальні документи/Нотаріально засвідчені копії” та ”Механіка рідини” містять всі подальші літературні маршрути Георге Кречуна.

Кармен Мушат: ”Георге Кречун дебютував як повністю сформований автор, який оголосив свою письменницьку програму ще зі збірки ”Оригінальні документи/Нотаріально засвідчені копії”. В певному сенсі це не був вибір, цим подвійним дебютом авторської серії ми у спільній згоді з Оаною Кречун, дочкою автора, спробували скласти докупи на очах у читачів книгу, яка отримала дозвіл на публікацію в 1983 р., та книгу, з якою Георге Кречун хотів би дебютувати, і яка пролежала в шухляді багато років і вийшла лише в 2003 р. у Кишинівському видавництві ”Картієр”. Певним чином, ця арка в часі об’єднує дві іпостасі автора Георге Кречуна, портрета молодого письменника”.

Георге Кречун казав, що його дебютна збірка ”Оригінальні документи/Нотаріально засвідчені копії” є найбільш експериментальною його книгою і через це найменш доступною, аніж інші. Все-таки, він не вважав себе авангардистом. Не вважав себе й постмодерністом в теперішньому сенсі слова, хоча його література має дуже акцентовану експериментальну складову. ” В мені існує захоплення пошуком іншої сили й можливості ознайомлювати людей. Мій експерименталізм не зводиться до мовлення, як іноді казали про мене. Він походить із відчуття, зі свідомості, що наше звичайне мовлення, риторика, яку дає нам в розпорядження література, є недостатніми по відношенню до множинності, багатства і різноманітності реальності. Це бажання шукати мову, яка хоче охопити комплексність і багатство світу”. Так висловився Георге Кречун про свою власну літературу.

Критик Кармен Мушат: ”Георге Кречун в нашому літературному просторі є одним із тих авторів, чия авторська позиція подвоєна дуже гострою теоретичною свідомістю. З цієї точки зору, він відноситься до роду письменників типу Каміла Петреску, Мірчі Еліаде, Міхаіла Себастьян, навіть Г. Келінеску, письменників, які продумували свої твори крок за кроком. Гадаю, що в збірці ”Оригінальні документи/Нотаріально засвідчені копії” Георге Кречун детально висвітлює цю точку зору. Однією з його спроб було зібрати докупи на сторінці різні типи мовлення і створювати літературу, скликаючи докупи живопис, музику, фотографію, література будучи головним носієм. Йому це вдається і тип письма, яке практикує Георге Кречун, має за модель фотографію й музику. Способи, якими він будує фрази, їхній ритм, те, як він розміщає на сторінці слова, будує розповідь має щось із техніки фотографії та музичної техніки. Ще щось здалося мені дуже важливим. Цей новий розповідний синтаксис, який пропонує Георге Кречун у збірці ”Оригінальні документи/Нотаріально засвідчені копії”, підтримується і в інших опублікованих ним збірках прози, але в інших збірках цей експериментально-теоретичний вимір поступово згладжується. Прозаїк виходить назовні все більше й більше з кожною збіркою без цих видимих теоретичних ”підкріплень”. Вони продовжуватимуть існувати і в подальших його збірках прози, але не будуть настільки очевидними, як у першій збірці”.

”Думка, відчуття, певний сум, але й радість від того, що незалежно від нас, можливо, незважаючи на нас, цей світ існує і входить в нас, вимагає від нас відчувати його, вимагає, щоб ми сказали. Світ, завжди частина, в якій знаходимося ми, яким є й ліс, коли в ньому знаходжуся я. Тому що я бачу його оком дитини, як та дитина, яка ще не прочитала всього того, що було написане найгарнішого й найкращого про його чарівність. Воно, моє око, навіть не має звідки пригадувати щось подібне. Він не забарвлений тут жодним кольором іноземного походження, в моєму розумі немає місця для слів, для відомих кольорів. Жоден естетичний клімат, жоден літературний текст, жодна відома картина не порушує мого зору. В мені немає нічого, що б потрапило в мій розум і залишилося в думці. Я бачу й мені подобається бачити, мені подобається, скільки я бачу, і мені подобається, коли я бачу.” Це цитата зі збірки, яка відкриває авторську серію Георге Кречуна ”Оригінальні документи/Нотаріально засвідчені копії”.

Критик Кармен Мушат, ініціатор авторської серії Георге Кречуна: ”Проза Георге Кречуна та проза восьмидесятників, в основному, визнана ще з їхнього дебюту як реалістична проза. Реалістична проза, яка прийшла в різкий контраст із літературним проектом соціалістичного реалізму, або так званого ”політичного” роману, модного у 80-ті роки. Восьмидесятники уловлюють об’єктивність в стеблі трави до найменших подробиць. Це спроба не дати ідеологічним фільтрам затемнити чи зупинити погляд до справжнього світу. Люди в прозі Георге Кречуна рухаються природно. Це звичайні люди, представлені в їхніх життєвих діях: пасажири маршруток, вчителі, вислані десь в село, чий екзистенціальний горизонт закривається через ідеологічні причини. І все-таки, ця проза не є прозою з тезою, це не проза, яка пропонує викрити політичні змови чи зловживання, як це ставалося, наприклад, в романах обсесивного десятиліття. Герої прози Кречуна добре занурені в реальність, тому що живуть в реальному світі і стикаються із щоденними проблемами звичайної людини. Тому, прочитана зараз, ця проза не потребує додаткових заміток. Кречун не використовує езопову мову, не говорить поміж рядків. Цю прозу дуже легко зрозуміти, навіть якщо немає виносок”.

Частина творчості Георге Кречуна з’явилася і в закордонних видавництвах. Він автор збірок ”Експеримент в румунській післявоєнній літературі” (у співпраці, 1998), ”Зображення і текст / lmages et Textes” (у співпраці, 2000 р.) та ”Композиція з нерівними паралелями” (Видавництво ”Моріс Надо”, Париж, 2001, перекладена на французьку Оділь Серра). Він присутній і в антології прози: ”Десант 83” (1983), ”Церква-фантом та інші історії з Румунії” (Університет Піттсбург Пресс, 1996), ”Румунська фантастика 80’ та 90’ років” (1999).