“Соляріс” режисерки Ілінки Стіхі – в офіційному конкурсі на Prix Italia 2022
Дві вистави Національного радіотеатру- «60-ті роки» Еми Стере у постановці Міхні Келару та «Соляріс» Станіслава Лема в вільній адаптації та постановці Ілінки Стіхі, взяли участь у розділі «Радіодрами» офіційної програми Prix Italia...
Corina Sabău, 08.10.2022, 06:20
Дві вистави Національного
радіотеатру- «60-ті роки» Еми Стере у постановці Міхні Келару та «Соляріс»
Станіслава Лема в вільній адаптації та постановці Ілінки Стіхі, взяли участь у
розділі «Радіодрами» офіційної програми Prix Italia, одного з найдавніших і
найпрестижніших міжнародних фестивалів-конкурсів у сфері радіо, телебачення та
інтернету. Цього року 74-й конкурс Prix Italia відбувся в м. Барі з 4 по 8
жовтня. Організатори повідомили, що на конкурс надійшла рекордна кількість -
321 продукція у трьох категоріях – «Радіо», «Телебачення» та «Інтернет» – з
яких 94 – у категорії «Радіо».
Радіовистави,
включені до офіційної програми конкурсу надійшли від 83 суспільних радіостанцій
у 50 країнах світу. Ілінка Стіхі, авторка радіовистави «Соляріс» за романом Станіслава
Лема, є гостею нашої студії. Вона вивчала кінорежисуру в бухарестській Академії
театру та кіно, а з 2005 року є режисеркою на Румунському радіо. У 2013 році
разом з Атілою Візауером, головним редактором редакції «Театр» румунської
суспільної радіостанції та звукорежисером Міхнею Келару, вона ініціювала перший
у Румунії Міжнародний радіофестиваль «Grand Prix Nova». До тепер Ілінка Стіхі
отримала 7 міжнародних нагород за свої постановки та премію Національної спілки
театральних діячів Румунії за найкращу радіовиставу 2013 року. Крім цього вона
була членом журі Нью-Йоркського міжнародного радіофестивалю у 2013 році, а наступного
року президентом журі Фестивалю радіотеатру Prix Marulić у Хорватії.
«Режисерка-авторка
сценаріїв, вона детально і повністю продумує свої звукові вистави, будуючи все
від сценарію до кінцевої обробки звуку, в глибині звукових шарів. Часто
літературні джерела використовуються нею як привід для звукової інтерпретації,
яка зберігає оригінальну тему, але виходить за рамки оригінального тексту, як частина
комплексної звукової архітектури», – зазначає критикиня Оана Крістя Григореску.
Обираючи теми для
своїх радіопостановок, Ілінка Стіхі враховує актуальність тем. «Соляріс
став для зустріччю, на яку я не відважувалася сподіватися. Звичайно, всі знають
шедевр Андрія Тарковського, фільм «Соляріс». Багато хто прочитав роман
Станіслава Лема, який відзначається вражаючою складністю і розповідає,
насамперед, про людський стан, хоча це наукова фантастика. Треба сказати, що
деякий час я не наважувалася йти цим шляхом, оскільки дуже важко запропонувати
власну версію, коли великі митці вже висловлювалися щодо цієї історії. Але отримавши
таку пропозицію від Польського Інституту через продюсерку Оану Крістю
Григореску, я подумала, що це запрошення є своєрідним знаком і прийняла рішення
спробувати свої сили. І можу сказати, що, справді, зустріч, або краще сказати повторна
зустріч з Солярісом після складного досвіду пандемії, який всім нам
довелось пережити, справила на мене великий вплив. Для мене Соляріс
– це історія усамітнення, тому що йдеться про людей, які застрягли на космічній
станції, застрягли в нелюдському всесвіті, які змушені розмірковувати про свій
стан. Так чи інакше, майже два роки ми перебували у певною мірою схожій
ситуації, тому мені здавалося дуже важливим задуматися над тим, що ми пережили
в цей період, спробувати відкрити поза історичним змістом сенс, який ця пандемія
залишила в нашому житті. З цією думкою я взялася за Соляріс і
спробувала створити вільну адаптацію, в якій дозволила собі написати власну
інтерпретацію. Сучасну інтерпретацію, яка є характерною для наших днів, поза
багатим змістом та абсолютно вражаючими описами роману, декілька з яких я
процитувала у радіовиставі. Так сформувався проєкт Соляріс, який потім
чудово розвинувся завдяки співпраці з композитором Крістіаном Лолею, автором
музики, та звукорежисером Томом Бриндушем. Разом із Саброю Дайчі я переклала уривки
з роману, тому що переклад румунською мовою, зроблений у 90-х роках, має старий
відтінок, з огляду на те, що за останні двадцять років технологія зазнала надзвичайного
розвитку. Сподіваюся, що окреслений нами всесвіт є не лише цілісним, але й виразним
для періоду, в якому ми живемо. Я хотіла би зазначити, що ми продумали виставу таким
чином, щоб вона була зрозумілою й для тих, хто не знає тексту Станіслава Лема, щоб
зрозуміти і відчути запропоновану мною адаптацію не потрібно обов’язково читати
Соляріс.»
У розмові з Ілінкою
Стіхі ми торкнулися й важливості відбору до конкурсної програми Prix Italia. «Prix Italia- найдавніший радіофестиваль в
Європі та в світі, тому що Європа має найдавнішу традицію в мистецтві звукового
виконання. Очевидно, це величезна честь і величезна радість бути в колі колег з
усього світу, які представляють найцікавіші твори, обмінюватися досвідом, почути
один одного. Велику радість ці фестивалі приносять нам, тим, хто захоплений
радіотеатром, завдяки можливості послухати наші твори та мати колегіальний обмін ідей і
поглядів у час, коли звукове мистецтво переживає ренесанс по всій Європі. Ми
всі знаємо, що подкасти та все, що означає звук, мають рекордну аудиторію в
Інтернеті і тоді кожен з нас шукає нові, більш цікаві форми спілкування зі
слухачами.»
Радіовистави «60-ті
роки» Еми Стере у постановці Міхні Келару та «Соляріс» Станіслава Лема в
вільній адаптації та постановці Ілінки Стіхі, можна прослухати на платформі
e-teatru.ro, яка містить багатий архів радіопродукцій, створених Румунським Радіо.