Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Світ культури » Руксандра Чесеряну – поезія як екзистенціальне покликання

Руксандра Чесеряну – поезія як екзистенціальне покликання

Corina Sabău, 25.07.2015, 10:01

Відома поетеса, прозаїк та
есеїст Руксандра Чесеряну опублікувала нещодавно, у 2014 році, збірку поезій
Каліфорнія (на Сомеші) у видавництві Charmides:Каліфорнія (на Сомеші) є сильною й добре
побудованою збіркою Руксандри Чесеряну, мабуть, найкращою дотепер. Окрім
сенсорності та чуттєвості поетичних зображень, до яких вона нас уже привчила,
новими тут є досвід посвячення, екстатичність стану поезії та програмний намір
затвердити віру в поезію, – так писала критик Адіна Дініцою в Культурній
обсерваторії. Роблячи посилання на заголовок, автор каже, що відмовилася в
останній момент на слово готель у заголовку, тому що це слово є обмежуючим
для того, що вона хотіла зробити у цій книзі про дитинство, юність, молодість
та зрілість; про віру в поезію та про битву за поезію.

Руксандра Чесеряну: Це не був
проект, зафіксований із початку, а клопотання, із початку алювіальний проект,
який зафіксувався по мірі свого зростання. На початку я думала, що напишу поему
десь на п’ять сторінок. Вона вже була продумана по трьох шарах: шар
реалістичної візуальності на березі Сомешу, шар віри в поезію та метапоезія, і
шар спогадів. Я й не усвідомила, що вона розвинеться так розгалужено, я думала,
що поема буде концентрованою. Потім в певний момент я зрозуміла, що ці шари є
не тільки обширними, а що я створила свого роду защіпку, одночасно і вибух, і
імплозію, які покотяться. Вони полетять стрімголов і від мене залежатиме, коли
відбудеться їхня зупинка. Тож походила з відомої пісні гурту Eagles, тому що
для поеми із п’яти сторінок ця назва була достатньою. Але після того, як поема
перетворилася в багато поем, стала свого роду річкою з різними шарами, нішами,
заглибленнями на напрямками, я зрозуміла, що це буде занадто вузьким, щоб
умістити весь цей потік, який народився в мені.

У 2013 році Руксандра Чесеряну
придбала собі велосипед і почала кататися берегом річки Сомеш. Я поверталася
додому після того, як проїхала декілька
разів вгору і вниз по березі річки, коли почула дзвін гітари і розсіяні голоси:
це були хлопці й дівчата, які бренькали мелодію Готель Каліфорнія із її
специфікою домінуючої гітари в стилі гурту Eagles. Дзвін тієї замученої
гітари (тому що почуті мною підлітки імпровізували боязко) та їхні голоси, то
тонкі, то хриплі, змусили мене повернутися в часі, коли я сама була підлітком і
співала із моїми шкільними подругами (а потім із подругами з факультету) ту ж
почуту імпровізовану нещодавно мелодію як на березі Сомеша, так і на острові
Собак (нині ліквідованому), чи на різних шкільних чи студентських вечірках. Із
цього повернення в часі все й почалося, тут прийшла в дію поема та ціла книга,
яка складається із однієї поеми (по трьох шарах).

Руксандра Чесеряну: Мені стається щось дивне, але це корисна
дивина, вона наповнює мене енергією та життям, ультражиттям, як називаю його я.
Тому що мені ясно, що ця книга для мене уже означає форму життя таким чином, що
мені дуже ясно, що воно буде більшати. Гадаю, що додані шари стимулюватимуть
інші шари, особливо під час літніх відпусток, тому що особливо тоді входить в
дію мій прустіанізм, шари спогадів чи мета поезії концентруються. Мені ясно, що
ця книга з часом зростатиме, але відтепер вона залишиться особистим рукописом,
тому що я не публікуватиму ці доповнення. Я вже опублікувала бібліофічне
видання, куди додала 17 уривків, але відтепер, скільки б я не написала ще, це
буде лише електронний рукопис, тільки мій, який матиме життєву функцію.

Про збірку Каліфорнія (на
Сомеші) казали, що вона є про поезію як життєве призвання та про
екзистенціальну віру в поезію. Поема містить і необхідні книжкові посилання для
поезії Руксандри Чесеряну: Особисто я сформувалася в середовищі, де поезія
була високим естетичним стандартом. Мій батько читав мені поезію в підлітковому
віці, він приніс мені в 17-18 років книги восьмидесятників, з ним я почала
читати й коментувати поезію восьмидесятників. Із ним, звичайно ж, я почала
читати велику поезію світу. Я виросла з ідеєю, що поезія є чимось максимальним,
але на той час я не знала, що поезія стане для мене чимось найвищим. Звичайно,
сьогодні ми намагаємося уникати патетичних слів, тому що живемо в суспільстві,
яке в певному сенсі не зачаровується, яке не хоче бути центрованим на
архетипах. Проте я, адаптована до цього пост-постмодерного суспільства,
залишаюся з моїми попередніми віруваннями, які дотепер синтетизувалися, тому що
я вже зріла. Тож для мене поезія означає форму порятунку, порятунку життєвого
рівня. Я вірю в поезію й веду боротьбу за поезію, тому що для мене вона є
вищими мистецтвом, мабуть, єдиним типом літератури, яку я можу прирівняти із
симфонічною музикою. І коли я говорю про поезію, я не маю на увазі віршування,
а вірші, естетично кредитовані в просунуту форму. Про це йде мова, коли я кажу,
що борюся за поезію. Я вірю, що в нашому незачаровуючому світі ще існують
рішення зачарування через історії, тому що світ можна врятувати історіями,
поезією та вірою в певну поезію. Я не вірю, що світ ще можна врятувати
тривіальною поезією, але це не можна зробити й сентиментальною, легкою
патетичною поезією. Проте існує те, що я називаю поезією, комбінованою з
метапоезією, де віра в літературу стає формою життя.

Шизоїдний океан (поеми,
1997), Lunacies (поеми, 2004), Паноптикум. Політична тортура в 20 столітті
(есе, 2006), Жінка-хрестоносець (поеми, 2008), Підводний човен прощання
(поема, 2009) є кількома збірками Руксандри Чесеряну, які були опубліковані
англійською. Джейн Елрідж Міллер присвячує їй цілі сторінки у збірці Хто є хто
в сучасному жіночому письменництві, опублікованій в Лондонському та
Нью-йоркському видавництві Раутледж.

Прустіанізм* – імітація роману
Пруста, робота психологічного аналізу і соціального спостереження, сильно
залежить від бергсонізма, що реконструює минуле на основі афективного потоку
пам’яті.