Проект FREIRAUM – Діти свободи
40 центрів німецького культурного Ґете-Інституту в Європі розпочали проект FREIRAUM - Діти свободи.
Monica Chiorpec, 16.02.2019, 08:46
40 центрів німецького культурного Ґете-Інституту в Європі розпочали проект FREIRAUM. Німецький термін не дуже легко можна перекласти, але в контексті, може означати певний страх або стриманість щодо ідеї свободи; страх, викликаний
потенційною втратою особистої свободи, або у колективному значенні, страх, пов’язаний з неспроможністю користуватися
свободою, яка гарантується сьогодні європейськими установами.
Проект проведений Ґете-Інститутом спрямований на отримання більш детальної інформації про сприйняття свободи молодими європейцями. Евелін Хуст, директор Ґете-Інституту в Бухаресті відмічає: Ми хотіли побачити, як можна контактувати людей різних країн Європи, щоб разом розглядати ідею
свободи. Чи сьогодні свобода є в
небезпеці? Чи загрожують свободі слова, як на прикладі в Туреччині та Польщі? Чи загрожують праву вибору сімейного життя, як це сталося в Румунії
у випадку «Коаліції заради сім’ї» щодо уточнення поняття «сім’я»? Ми
також завдали
запитання про те, як сприймається свобода в умовах економічного спаду. З іншого боку, чи дійсно ми вільні? Чи обіцянки Європейського Союзу, насправді,
передбачають свободи? Я вважаю, що роль демократії та її переваги, тут сприймаються більш скептично ніж у західних країнах.
Проект FREIRAUM про взаємозв’язок між різними європейських
столицями співставив, шляхом жеребкування, Бухарест зі столицею Литви,
Вільнюс. Руксандра Цукель, режисер фільму «Діти Свободи», стверджує, що вибір
хоча був випадковим, є дуже підхідним для того, щоб висвітлити ідею
сьогоднішньої свободи на відміну від комуністичного періоду, пройденого обома
країнами: Ця тема свободи
дуже важлива. Якщо ми розглядаємо цю тему в нинішньому контексті спалаху популізму та націоналізму, то можна стверджувати, що це все більш серйозна
проблема. Але дуже цікаво, зокрема в Східній Європі, запримітити, що від
покоління до покоління, між батьками та дітьми, історія здається незрозумілою.
Діти, з якими ми розмовляли це учні старших класів, яким 17-18 років. Батькам, які почали свою молодість у 1990-х
роках, відразу після падіння залізної завіси, дуже важко пояснити цим дітям, що
світ змінився та що нинішня свобода була утопією майже 30 років тому.
Здається, що свобода сьогодні означає, як ствердили молоді
люди під час опитування,
поведеного в документальному фільмі
Діти свободи, зокрема
можливість вільно пересуватися
для навчання або кар’єрного росту в інші європейські країни. Однак, у цьому випадку
іноді виникають економічні бар’єри. Знову біля мікрофону Евелін Хуст директор Інституту Гете в
Бухаресті: Я вважаю, що тепер молоді люди користуються свободою мобільності та вибору вчитися або жити де вони бажають більше як колись. Але це стосується тільки дуже освічених молодих людей.
В останні роки ми зрозуміли, що окремі молоді люди страждають,
зокрема після недавньої фінансової кризи, яка призвела до збільшення рівня безробіття в таких країнах як Португалія, Іспанія та
Греція. Напевно, молоді люди, які
живуть у цих країнах запитуються, де
їхні свободи, оскільки через економічну ситуацію, вони не можуть користуватися цими свободами. Ми не
можемо узагальнювати ці речі, але ми думаємо що молоді люди іноді бачать свободу як щось нормальне,
тому що нові покоління не пережили ті часи, коли свобода пересування була надзвичайно обмеженою, як наприклад у Румунії або Східній Німеччині.
Поза «Залізною завісою» життя молодих людей було
непростим, а спроби імітувати західний спосіб життя, часто могло мати серйозні наслідки
стосовно свободи в тоталітарному режимі, в якому щодня порушувалися права
людини. На відміну від Румунії, Литва, окупована тоді Радянським Союзом,
пережила процес русифікації, як на лінгвістичному, так й культурному рівнях. Руксандра
Цукель пояснює, чому молоді литовці мають інший погляд ніж румунські молоді
особи: Це був дуже цікавий досвід, з огляду на те, що ситуація трохи подібна
на ситуацію в Румунії. Очевидно, що між нами і ними, крім історії
комунізму, яку ми разом пройшли, є
велика різниця, тому що вони перебували під окупацією. Саме тому культ мови та
інтерес до національної культури мають зовсім інші конотації. Вони є більше ніж
слова, вони є зброєю боротьби проти тих, хто намагався їх денаціоналізувати. Це складні
речі та мені цікаво, що відбувається з молодими людьми подібного віку в країні,
яка не знала повоєнного тоталітаризму, я думаю про Францію чи Великобританію. У колишніх комуністичних країнах, ця тенденція дуже чітка. Кожен хоче покидати
країну. Різниця між Румунією та Литвою полягає в тому, що молоді румуни хочуть
залишитися в іншій країні, в той час як литовці хочуть повернутися додому після
закінчення навчання.
Дивно, що важкі сліди, залишені комуністичним режимом у
післявоєнній Литві, були майже повністю знищені сьогодні. Якщо молоді люди з
Вільнюса хочуть навчатися в країнах Західної Європи, це тому, що вдома система освіти
здається їм занадто важкою й теоретичною. У документальному фільмі Діти
Свободи молоді литовці ототожнюють ідею свободи з тим що їм найбільше
подобається: можливість вибирати будь-коли для себе.
