Письменниця Іляна Меленчою
Письменниця Іляна Меленчою за її збірки поезій, есеїстики та публіцистики була нагороджена численними преміями.
Corina Sabău, 09.02.2013, 00:16
Моледець, жінко! Смілива. Різка. Бачить, знає, каже. І з душею чутливої, душевної жінки. Глибока, вугласта душа. Велика поетеса. Так, цим я захоплююсь: силою розуму й твердістю, і в той же час схильністю до милосердя, ніжності (непрямої). Я визначив її: Антігона, яка веде Едіпа за руку, але ця Антігона з душею Електри (та Єкатерини Теодорою)” — так описав Іляну Мелечою Ніколає Штайнхардт, автор ”Журналу щастя”, унікального в румунській літературі твору про те, як винесене у комуністичних в’язницях страждання може бути перетворене вірою. Національна премія за поезію ім. Міхая Емінеску, Головна премія ”Прометеус”, Головна премія ім. Лучіана Благи, премія журналу ”Літературна та артистична правда” чи премія ”Твір Омнія” від Спільки письменників Бухареста — це лише декілька відзнак, якими була нагороджена Іляна Меленчою за її збірки поезій, есеїстики та публіцистики.
Наприкінці грудня друга збірка Іляни Меленчою ”Легенда замурованої жінки” побачила світ в Ірландії у видавництві “Gallery Press”. Перша збірка поезій, опублікована в Ірландії, називалася ”Після воскресіння Лазаря”. Два роки тому в якості почесної гості на заході ”Наша румунська мова”, проведеному в Республіці Молдова, Іляна Меленчою висунула ідею підняття погруддя Паула Гоми, найважливішого румунського дисидента, який поселився в Парижі. В результаті цього заходу у видавництві ”ART” була надрукована ”Книга поезій 2012” — збірка, яка починається поезією Іляни Меленчою і містить добірку лірики бессарабських поетів. Іляна Меленчою: ”Те, що зробила інтелігенція з Бессарабії, яка боролася за румунську мову, було надзвичайно важливим. З культурної точки зору вони зробили Велику Румунію. Там існують дуже добрі поети, а упередження румунських інтелектуалів, що там пишеться так, як в минулому столітті, поки ще актуальне. Я хотіла поговорити про Паула Гому, тому що вважаю, що в Румунії з ним повелися несправедливо. Лишилося лише декілька тих, хто говорить про нього з любов’ю. Можливо, це була і його провина, тому що його журнал підняв багато проблем. Він висловлював свій сум стосовно того, що наш ентузіазм 90-их років розпався. Ті слова народилися з його суму, і люди відчули потребу ізолювати його, що несправедливо, тому що все-таки він є емблемою нашого опору, скільки той тривав. Мені не здається нормальним, що він живе сам, ізольовано в Парижі, а тут зявляються різні фальшиві дисиденти. Мені здається безмежно печально, щоб така людина як він була ізольована.”
Іляна Меленчою закінчила факультет філософії в 1968 році, у 1978 році вийшла її кандидатська дисертація ”Трагічна провина”, а з часом й інші 6 збірок поезій. Вона була змушена відмовитися від філософії, тому що, як каже вона, тоді не були “часи для філософії“. І захист її дипломної роботи “Місце філософії культури в системі Лучіана Благи“ викликав скандал. Переважна більшість викладачів дорікали, що після 5 років вивчення марксистської філософії вона обрала для себе тему філософії Благи. Інший скандал, викликаний Іляною Меленчою,стався, коли вона працювала на телебаченні на початку 70-их років. В той період так званого розслаблення вона редагувала передачу під назвою ”Сучасні румунські письменники”, де їй вдавалося довести до уваги публіки поезії Александру Філіппіде, Константіна Нойки, Дімітріє Стелару, Еуджена Жебеляну, Еміля Ботти. Просте запитання, поставлене керівництву телебачення, яке вирішило тимчасово зупинити передачу, потурбувало, випадок було обговорено на партійному засіданні й Іляна Меленчою покинула установу.
У 1985 році збірка ”Вихід на гору” була вилучена з книжкових магазинів і заборонена для обговорень. Три роки пізніше через посилення цензури, яка почала втручалися і в тексти філософа Константіна Нойки, Іляна Меленчою подає у відставку з літературного журналу ”Румунське життя”. Звичайно ж, у весь цей час знаходиться під переслідуванням Секурітате, і цей факт підтверджений Справою Секурітате Доріна Тудорана. І все-таки Іляна Меленчою каже: ”Я далеко не маю тих заслуг, які мають справжні дисиденти. Я робила лише те, що повинен був зробити письменник, щоб врятувати деякі книги. Тобто, я не погодилася з брехнею, цензурою, але далеко не можу сказати, що була дисиденткою. Завжди, коли мене запитували, я казала, що дисидентом був Паул Гома. Присвоювати собі більше заслуг, ніж ти мав, соромно. Дійсно, то був важкий період, але в журналі ”Румунське життя” був інший режим в порівнянні з іншими журналами, тому що наш тираж був меншим. Наприклад, у нас могли пройти, звичайно ж, після боротьби, тексти, які в журналі ”Літературна Румунія” проходили важче.”
Першими моделями в поезії для Іляни Меленчою були Сергій Єсенін, Міхай Емінеску та Джордже Баковія. Що дали їй ці поети і які в неї навязливі ідеї — розповість Іляна Меленчою: ”Майже весь багаж, з яким рушаєш в дорогу. Потім ти відкриваєш самого себе. Після того, як я повправлялася з Емінеску та Баковією, я викинула все, тому що зрозуміла, що це імітація, і що треба почати спочатку і сказати те, що маю сказати я. Але без цієї школи великих поетів я б ніколи не змогла сказати на поетичному рівні те, що маю сказати. Після цього я почала серйозно читати Бодлера. А прочитати його як треба означає читати його методично, з олівцем у руці, і розуміти, чому він витримує, а інші — ні. В основному, поет одержимий смертю, особливо, коли він досягає певного віку. Більше того, одержимість стає настільки великою, що ти починаєш боятися і перестаєш говорити про смерть. Уникаєш цього слова, немов би міг уникнути смерті. Але мовчання не погане. Приходять часи, коли можеш сказати речі, які для тебе не представницькі. Тож краще читати. Перерви між читаннями дуже корисні. Можеш дійти до нової стадії свого письма або можеш гарно завершити. Завершити, не почавши деградувати.”
“Я не думаю бути в поезії іншою, ніж в дійсності, а навпаки. Але старання відкрити для себе Слово, яке відобразить мене по-справжньому, ніколи не припинялися, і здригаюся при думці, що настане час, коли його криза призведе волею-неволею до остаточного мовчання“ — додала Іляна Меленчою.
